Львів запропонував прийняти в офіційні письменницькі лави відомого актора Святослава Максимчука

Про це інформує Еспресо.Захід

Насправді для Львова це несподівано. Святослав Максимчук  - народний артист України, відомий актор театру та кіно, "заньківчанин", що віддав цьому театрові 60 років свого життя, читець, який створив понад 40 аудіоальбомів (половина з них — у серії "Українська класика від Святослава Максимчука"), лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського - на схилі літ  - у своїх 86-ть - отримав запрошення від очільника Львівської організації Національної спілки письменників Олеся Дяка вступити до її лав. 

Запрошення виявилося не голослівним. Письмові рекомендації для офіційного зарахування Святослава Максимчука до когорти українських письменників написали   відомі в Україні люди, майстри художнього слова - Андрій Содомора ( без якого антична література українською неуявна), франкознавець  Роман Горак  та  політичний діяч Михайло Косів. За їхньої участі, а ще участі низки видатних імен української культури загалом та львівської зокрема  у стінах Львівської організації Національної спілки письменників України відбувся вечір, присвячений новій книзі Святослава Максимчука "Мозаїка спогадів", що побачила світ у Видавництві Старого Лева.

Властиво, ця книга у біографії Святослава Максимчука - "чи не найвидатнішого в Україні художнього читця" (як  назвав його визначний майстер психологічної і готичної прози, інтерпретатор українського літературного бароко Валерій Шевчук) - не перша Перед тим була його книга спогадів про масові розстріли у рідному селі Ремель на Рівненщині у 1943 році. Видання, яке Святослав Максимчук готував тоді не тільки на основі власних спогадів, а й тих, хто вижив. А вижило небагато. Братня могила в центрі Ремеля прихистила 390 душ. Дивом вижили тільки 83 людини. На нині серед живих тільки троє зі Святославом Максимчуком включно.

Однак у центрі уваги заповненого іменитими людьми залу опинилася саме "Мозаїка спогадів" (до якої роками підштовхував Святослава Максимчука уже згаданий Валерій Шевчук, а згодом письменники Роман Горак і Андрій Содомора та колега по сцені, народний артист України Богдан Козак). Можливо, через те, що свіжіша. А ще тому, що  мова про мемуари, які написані невимушено і легко. 

"Жанру мемуаристики в Україні дуже мало,  - сказав на урочистості учасник опозиційного руху та громадсько-політичний ді­­яч Михайло Косів. - У США мемуари пишуть усі, кому не ліньки. А от при СРСР  за опис реальних подій минулого, учасником або очевидцем яких був, можна було опинитися в тюрмі. Тому українці тільки починають освоювати цей унікальний жанр. Святослав Максимчук пише про те, що багато хто з нас переживав у власній хаті. Але коли говоримо про книгу, то мало тільки бути учасником  - ще треба вміти розповісти. І раптом виявляється, що знаний актор, який є ще й творцем  власного театру – театру одного актора, наділений ще одним даром: він вміє писати. Святослав Максимчук, легко кладе думки на папір та  захоплює. Стиль книги - це не просто документалістика. Це вишукана документалістика. І це тим більш цінно".

"Мене часто запитували на творчих зустрічах: "Чи пишу я вірші?", - ділився спогадами Святослав Максимчук. - І я завжди відповідав: "Через велику повагу до літератури - не пишу". 

Але зв'язки з літераторами актор мав ще з юності. Саме очільниця львівської спілки письменників  Ірина Вільде ще на початках Максимчукового творчого шляху, коли поділився із нею, що взяв на плечі камінь публічного читання літературних творів, сказала йому: "Ще не знати, можливо, той камінь стане вашим п'єдесталом". Саме художня література стала тією гранню особистості актора, без якої нині Святослав Максимчук неуявний. Саме письменники найпершими несли у маси славу про  оригінальний і знаковий проєкт Святослава Максимчука, що його артист організовував від 1989 по 2014 рік  - Заньківчанські вечори -, яких артист ініціював та провів з видатними українцями понад півсотні і які сьогодні окреслюємо як народний університет.

"Святослав Максимчук має унікальну рису, - акцентував про героя вечора головний редактор журналу "Дзвін" Юрій Коваль. - він має феноменальну пам'ять не тільки  на події, людей, певні деталі їхнього вигляду, мови, поведінки, а й на десятки тисяч чужих рядків, які може цитувати  безконечно. Тобто людина носить у собі свій світ. І це сьогодні, як ніколи важливо".

Загалом про автора "Мозаїки спогадів", що їх він почав писати, коли сидів у хаті під час пандемії COVID-19, під час урочистості говорилося дуже й дуже багато. І все люди, що, принаймні в межах Львова, не потребують додаткових представлень:  Андрій Содомора, Богдан Козак, Яким та Роман Гораки, Ярослав Кендзьор, Богдан Чепурко, Зиновій Суходуб…

І ясна річ, неодноразове слово мав і сам автор. Святослав Максимчук, зокрема, зізнався, що вже активно працює над продовженням мемуарів, які - ще до виходу книги - активно зачитував своїм приятелям та знайомим. Зокрема, по телефону - своєму другові по заньківчанській сцені Борисові Мірусу, про смерть якого Святослав Максимчук довідався, коли дописував останнє речення  до передмови книги. І всі в один голос говорили: "Пиши! Це страшенно цікаво і неймовірно цінно!"

"Я не знаю, що принесе написане мною читачеві, - підсумував подію Святослав Максимчук. - Напевно, воно інакше, ніж уявляли собі інші. Але я був би йолопом, якби поховав ці спогади у своїй пам'яті. І дуже сподіваюся, що хто прочитає їх - порожняком з моєї хати не вийде".

• Головний декламатор української класики Святослав Максимчук  про важливість середовища, власну послідовність і здатність залишитися собою

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.