Львів і світло. Що в музеї електрифікації

Всього 130 років тому, щоб освітити домівки, люди використовували гасові лампи або свічки, а електричний трамвай був справжнім дивом. Справжній прорив у енергетиці стався у другій половині 19 століття. У Львові, на Юрія Мушака, 56, коли минути стінопис з Ніколою Теслою, є будівля "Львівобленерго". Тут, крім робочих приміщень, близько чотирьох років існує Музей історії електрифікації Львівщини. Екскурсовод Андрій Бомчик розповідає, що музей є інтерактивним та дозволяє по-новому глянути на Львів. До прикладу, подивитися на театр опери й балету як на приміщення, завдяки якому вулиці довкола мали освітлення. Або на будівлю Франкового університету, як на місце, де вперше у Львові спалахнула електрична лампа.

У музеї можна протестувати котушку Тесли, спробувати запустити електричний трамвай та електростанцію, побути диспетчером та навіть побачити електричний стілець.

Орієнтиром для відвідувачів слугує стінопис з Ніколою Теслою.

Екскурсовод Андрій Бомчик веде до першої виставкової кімнати. Вона присвячена історії розвитку електрифікації Львова. Андрій каже, що заснував музей дослідник енергетики Андрій Крижанівський – людина, яка все життя працювала в енергетиці й вже у старшому віці почала досліджувати історію й збирати експонати. Коли працівники "Львівобленерго" знаходили щось цікаве, то обов'язково приносили сюди. "Перші дослідження електроенергії були 2000 років тому, проте прорив стався у другій половині 19 століття. Розвиток енергетики завдячує Томасу Едісону та Ніколі Теслі. Якраз Томас Едісон є винахідником лампочки-жарівки. Як думаєте, скільки разів він зробив експеримент, щоб знайти ідеальний варіант пристрою? Близько 6 тисяч разів! Він багато разів все змінював, удосконалював, оскільки знав, що має вийти наприкінці. Едісон пропагував постійний струм, який не можна було передавати на відстані. Він був власником 121 електростанції й заробляв на цьому. До нього прийшов працювати Тесла, який вважав, що майбутнє за змінним струмом. Едісону це дуже не сподобався і він звільнив винахідника", – починає розповідь Андрій.

Після цього Тесла працює різноробом, шукає фінансову підтримку. Згодом винаходить свою котушку. У сусідньому маленькому приміщенні є такий пристрій. Екскурсовод просить викласти всі металеві предмети та телефони, оскільки тут сильне магнітне поле. Коли піднести указку до котушки, то вона починає світитися. Андрій зазначає, що витрати енергії тут значно більші, ніж при постійному струмі.

Котушка Тесли

Повертаємось до попереднього приміщення. Першою будівлею, де загорівся ліхтар 1882 року був галицький сейм, де зараз університет імені Івана Франка. У музеї є зразок, як виглядали лампочки. Можна спробувати її вимкнути. Після сейму встановили на проспекті Свободи. А ще чотири такі пристрої були біля оперного театру. У лампочці є два електроди – один зверху, а один знизу. Андрій пояснює, що працювало це наче зварювальний пристрі. Якщо звичайна лампочка має 60 Вт, то ця мала 2 500 Вт і дуже швидко, за два-три дні, згоряла.

Зразок лампи, яка першою засвітилася у Львові

"Також тріскала скляна форма. Були спеціальні люди, можна назвати їх лампівниками, які працювали з цим. Спочатку вони мали драбини, щоб дістатися до п'яти чи шестиметрового ліхтаря, а потім придумали встановити корбу, за допомогою якої могли спускати ліхтарі. Магістрат платив гроші на освітлення, але насправді це було дуже дороге задоволення", – каже Андрій Бомчик.

Читайте також: Від відкритої кабіни і коней – до сучасних електронів: як розвивався львівський електротранспорт.

Згодом поштовх електрифікації дала Крайова виставка 1894 року. Львівський магістрат напередодні вирішує, чим доставляти гостей з головного вокзалу до Стрийського парку. На той час функціонував кінний трамвай, дирекції якого було не вигідно прокладати нову колію. Керівництво міста розуміло, що треба прокладати маршрут для електричного трамвая. За досвідом їдуть до Кракова, Праги та Будапешта. 1894 року у Львові з'являється перший трамвай. З прокладанням нових маршрутів формуються нові вулиці, місто розбудовується. Андрій показує фігурку першого трамвая, який ще не міг розвертатися й мав дві кабіни. Коли такий транспорт доїжджав до кінцевої, то водій переходив в іншу сторону. Фігурку в музеї можна запустити за допомогою корби.

Екскурсовод Андрій Бомчик

"Коли львів'яни побачили електричний трамвай, то не розуміли, що відбувається. Приходили дивитися на це чудо техніки. Тоді у місті створили першу велику електростанцію на Сахарова з постійним струмом. До того вже існували 16 маленьких на різних локальних виробництвах", – говорить Андрій.

У першому трамваї був кондуктор і водій. У музеї є перші квитки, які продавали пасажирам. Пан Бомчик зазначає, що контролер мав ряд прав. Наприклад, якщо йому людина не подобалась, здавалась підозрілою або від неї неприємно пахло, то він міг її спокійно вигнати й за це йому ніхто нічого не казав. Такі права були прописані у правилах для контролерів.

Перші квитки у електричних трамваях

Екскурсовод додає, що від електростанції на вулиці Сахарова вирішили прокласти кабель: "Коли проводимо екскурсію, то завжди розказуємо про оперний в контексті мистецтва. Енергетики розповідають з геть іншого боку". Тоді у підземеллі опери й розмістили акумуляторні батареї. Також тут була розподільча станція. Батареї виробляли енергію, щоб освітлювати музей Андрея Шептицького і кілька вулиць довкола. Перша лампочка спалахнула на оперному 1900-го, а 1901-го газова служба прокладала газопровід і пробила головний кабель електромережі. Всі акумулятори згоріли. На щастя, місце було застрахованим.

Акумулятори у підземеллі оперного театру

"Цікавий факт, що люди не мали відпрацьованого механізму й всі речі з'являлись за допомогою спроб і помилок. Коли трапилася ця аварія, то зрозуміли, що кабель треба робити більш захищеним: краще ізолювати й глибше опустити", – розповідає екскурсовод.

У кутку кімнати є гасова лампа, старі фото. А ще є фільм-фентезі з фотографій 1908 року про те, наскільки корисною є електрика. Тут йдеться про першу поїздку закоханих: вони поселяються в готель, де за допомогою електрики творяться дива: щітка сама чистить взуття, гребінець робить зачіску. Коли стається збій в електромережі, то закохані розуміють, як погано без цих благ цивілізації.

Йдемо в наступну кімнату. Тут карта електрифікації Львівщини. Можна подивитися, де почергово виникали електростанції та освітлювали населені пункти.

Карта електрифікації Львівщини

На полицях стоять величезні книги 1890 року. Це плани електрифікації. Навпроти них – лічильники. Є один з найперших, які були на початку 20 століття. Одним з найгарніших лічильників є зразок 1930-го.

Андрій розповідає про професію інкасатора, який обслуговував ці пристрої. Він приходив щомісяця додому до споживачів, знімав показники й брав гроші за послуги. Якщо два рази не отримував коштів, то відключав помешкання від мережі, згодом забирав лічильник. Потім потрібно було підключати все заново. Львів був поділений на шість частин й мешканці кожної мали день і час, коли обов'язково мали бути вдома, щоб інкасатор виконав свою роботу.

"Львівські електричні мережі заробляли на чому тільки могли. Вони закупили на початку 1920-х років шалену кількість електричних прасок та інших приладів і здавали в оренду людям. Часто бували судові тяганини, коли щось ламалося", – розповідає Андрій.

Заходимо до наступної зали. Тут облаштували імпровізовану карту, де можна побачити, як з електростанцій потрапляє енергія, як працює розподільчий пункт. Екскурсовод показує суміш бетону, міді й заліза. Це – результат короткого замикання. Поблизу цього лежить експонат, який привезли з Санкт-Петербурга, – кабелі, які ізолювали під водою. Є установка, яка показує, як працює електростанція. Біля неї стоїть велосипед, за допомогою якого можна запустити водяний генератор.

Результат короткого замикання

Наступна кімната – диспетчерська. Кожна енергетична зона міста позначена латинськими літерами. Коли виникали проблеми, то мешканці чи монтажери могли контактувати так з диспетчером. Андрій вмикає запис імпровізованої розмови, як це могло відбуватися у минулому столітті. На робочому столі диспетчера збереглися записки й зошити з історією ламання.

Екскурсовод бере в руки великі дерев'яні щипці. Пояснює, що ними працювали з трансформаторами, оскільки ті мали сильне магнітне поле. Є ключі, які носив працівник, що ремонтував трансформатори.

В останній кімнаті на стіні є тренажер, що показує, що в нашому домі найбільше споживає енергії. Першість займають пральна машина, бойлер та фен. Андрій вмикає ці пристрої на тренажері. Спрацьовує запобіжник і всі прилади вмикаються.

У залі стоїть ручна дерев'яна пральна машина, різні види лампочок, грілка 1930 року, патефон з динаміком та обладнання, щоб показувати діафільми. Поблизу них є ще один винахід Едісона – електричний стілець.

"Він винайшов це на зло Теслі. Едісон зробив стілець з технології змінного струму. Оскільки постійний струм одразу вбивав людину, а за допомогою змінного можна було катувати. Хотів так показати, що постійний струм кращий", – розказує пан Бомчик.

Грілка, електричний стілець та патифон

Музей є соціальним проєктом "Львівобленерго" і для відвідувачів він безкоштовний, але за попереднім записом на сторінці у фейсбук.

• Нагадаємо, що з 18 травня до 23 травня у Львові відзначають Міжнародний день музеїв. Для відвідувачів підготували спеціальну програму.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.