Від королівської величі до занедбаних руїн: історія та легенди Квасівського замку

"Еспресо.Захід" розповість про цікаву історію Квасівського замку: виникнення, битви, сучасний стан і його таємничі легенди. 

Виникнення замку у Квасово

Село Квасово – давньослов’янське поселення, про що свідчить сама назва (від праслов’янського слова квас, квасний, імовірно, через "квасну", тобто мінеральну, воду поруч цього місця). Уперше про село згадують у джерелах кінця XIII століття. Десь у цей час і почали будувати Квасівський замок, який виник на торгівельному шляху з Мармароша в Задунав'я та контролював сухопутний соляний шлях і вихід із Боржавської долини.

Уперше документи говорять про цей форпост у 1390 році. Тоді це був королівський замок, угорський король Сигізмунд подарував його своєму феодалу Яношу Нодьмігалі, після смерті якого замок за рішенням суду відійшов спочатку до роду Якчі, а потім до відомого угорського шляхетського роду Баторі.

Хоча в другій половині XV століття замок повернувся в королівську власність, бо перейшов  до матері угорського короля Матьяша Хуньяді. 

Архітектурні особливості замку

^{Реконструкція ймовірного вигляду замку}

Квасівський замок зведено на східній околиці села Квасово, на скелі заввишки 15 метрів, за 100 метрів від річки Боржава. Північні схили пагорба були крутими, південні — пологими, а західну частину додатково захищав рів глибиною 4 метри. Замок контролював вихід із Боржавської долини та слугував укріпленням для свого власника.

Основним будівельним матеріалом був необроблений камінь, а виявлені цегляні вкраплення належать до пізнішого періоду ремонту. Спочатку замок, імовірно, мав лише круглу вежу-донжон діаметром 9 метрів і товщиною стін 2 метри, розташовану в південно-західній частині. Дерев'яні укріплення могли примикати до вежі, захищаючи внутрішній двір. З часом комплекс набув трикутної форми з кам'яними стінами завтовшки 1,3 метра та висотою 6 метрів.

Замок був невеликим: найдовша стіна мала 40 метрів, інші дві — 30 метрів, а площа центральної частини становила 450 кв. м. Усередині розміщувалися господарські споруди, а в скелі вирубали колодязь. У східній частині замку виявлено будівлю невідомого призначення.

Власники замку та його занепад 

Протягом століть Квасівський замок неодноразово переходив від одного власника до іншого. Спершу він належав угорським королям, потім перейшов до феодальних магнатів. 

Наприклад, у 1540 році Єлизавета Екчі продала Квасівську фортецю за 2000 форинтів Павлу та Льордю Мотузнаї, а ті, своєю чергою, продали замок хустському каштеляну Кріштофу Каваші. Однак уже за кілька років Мотузнаї повернули собі форпост. 

Павло Мотузнаї, користуючись від протиборства між королем Угорщини, імператором Фердинандом I та правителем Трансільванії Яношем II Заполья, почав нападати на володіння сусідніх феодалів. На це відреагував угорський дворянський сейм, який у 1563 році, прислухавшись до численних скарг на дії Мотузнаї, постановив дослідити доцільність утримання замку, чиї солдати чинили клопоти. У підсумку у 1564 році війська капітана Лазара Швенді зруйнували замок, а майно власника конфіскували на користь королівської скарбниці.

Цікаво, що згідно з народними переказами, в замку каральний загін Швенді нікого не виявив, бо Павло Мотузнаї, дізнавшись про приготовлену йому долю, втік зі своїми людьми. Тому спорожнілий і кинутий своїм господарем замок був без опору взятий, зруйнований і спалений. 

Точно не відомо, коли і як відновлювали з того часу замок, однак деякі дослідники припускають, що його все ж частково відремонтували наступні власники, з роду Мотузнаї. 

У 1623 році після смерті Гедеона і Жигмонда Мотузнаї замок та околиці перейшли у власність трансільванського князя Габора Бетлена, який своєю чергою подарував форпост Петеру Редеі, що командував князівською кавалерією. Звісно, що Мотузнаї були проти цього, але нічого не могли з цим зробити. 

У 1627 році замок знову змінив власника – перейшов до Давида Шикован-Біловар. Це був останній власник замку, ім'я якого зберегла історія. 

Сучасна доля замку та перетворення на руїни 

Немає точної інформації про долю Квасівського замку в XVIII столітті, та історики припускають, що, ймовірно, тоді фортецю перетворили на житлову оборонну споруду палацового типу. У замку виникли двоповерхові житлові приміщення, під якими розміщувалися великі підвали.

Цікаво те, що в кінці XIX століття Квасівський замок хоч і був занедбаний, але перебував у ще відносно непоганому стані. Адже у газеті "Берег" журналіст якої Бейла Лукач разом з художником Степаном Гогуці відвідали замок, залишився цінний опис його будов. Автор відзначив, що перший поверх замку зберігся майже повністю, в його стінах були прорізані вікна, закриті металевими ґратами, а дахи були перекриті ґонтом. 

На замковому подвір'ї вони знайшли напівзруйнований колодязь із кам'яним козирком. На колодязі була висічена дата "1794", яка може говорити про, ймовірно, час останнього ремонту. На жаль, невідома доля малюнків художника Степана Гогуці, які могли б показати реальний стан замку.

Та точно відомо, що вже у XX столітті залишки замку поступово розібрали на будівельний матеріал місцеві жителі які майже повністю знищили руїни стародавнього укріплення. 

На сьогодні від Квасівського замку залишилися руїни, хоча з висоти пташиного польоту досі проглядається його трикутна забудова.

Довгий час місцевість довкола замку була в чагарниках і занедбана, однак у 2021 році завдячуючи проєкту Salt Road вдалося дещо прибрати та впорядкувати територію. Зокрема, тут відкрили артоб'єкт – встановили візуалізаційно-інформаційний стенд із доповненим зображенням історичного Квасівського замку на соляному шляху. 

Легенди Квасівського замку

Квасівський замок оповитий численними легендами. Ці історії наповнені містикою, трагічними подіями та захопливими згадками про героїв і зрадників.

Легенда про підземні ходи

Одна з найвідоміших легенд розповідає про підземні ходи, що з’єднували Квасівський замок із сусідніми фортецями. За переказами, ці тунелі використовували для евакуації під час облог, а також для транспортування скарбів і припасів. Кажуть, що один із ходів вів до річки Боржава, забезпечуючи мешканців замку водою навіть у найскрутніші часи.

Легенда свідчить, що під час однієї з облог місцевий пастух випадково натрапив на вхід до тунелю та зрадив його ворогам, показавши шлях до фортеці. Віроломство пастуха коштувало замку свободи: після цього фортецю було розграбовано, а підземні ходи зруйновані.

Легенда про скарби

Ще одна популярна легенда говорить про заховані в замку скарби. За переказами, під час останньої облоги, коли захисники фортеці зрозуміли, що не зможуть втримати замок, вони заховали золото, срібло та коштовності в підземеллях. Люди вірять, що скарбів досі не знайдено, адже місце їхнього розташування було відоме лише кільком обраним, які загинули під час облоги.

Легенда про привид дівчини

За переказами, в замку мешкала прекрасна дівчина, донька одного з його власників. Вона закохалася в молодого простолюдина, але батько заборонив дочці зустрічатися з ним, оскільки той не був шляхетного походження. Одного дня дівчина наважилася втекти з замку, щоб побратися з коханим, але її наздогнали.

Легенда розповідає, що дівчина померла самотньою. А її дух і досі блукає замком, оплакуючи свою втрачену любов. Кажуть, що вночі іноді можна почути її тихий плач серед руїн.

Легенда про прокляття замку

Інша легенда пов’язана з прокляттям, яке, за словами старожилів, наклала стара ворожка. Її сина, якого звинуватили у крадіжці, було страчено за наказом власника замку. У відчаї мати прокляла фортецю, сказавши, що жоден її власник не знайде щастя, а замок неодмінно буде зруйнований.

Кажуть, що після цього жоден із власників замку не втримував його довго, а всі спроби відновити фортецю зазнавали невдачі. Згодом замок дійсно був зруйнований, а його залишки досі нагадують про силу стародавнього прокляття.

Читайте також: Тут зберігалася корона угорського короля: історія й легенди руїн замку Нялаб