Світи Марека Іващишина. Починаючи з Революції на граніті Маркіян вів нас у Європу, – Ярослав Рущишин

До роковин із дня смерті Маркіяна Іващишина "Еспресо.Захід" продовжує серію публікацій зі спогадами від тих, хто його знав і шанував.

Спільно із нардепом, бізнесменом та співзасновником Львівської бізнес-школи УКУ й мистецького об'єднання "Дзиґа", а передовсім Маркіяновим другом Ярославом Рущишиним згадуємо про Революцію на граніті, унікальні проєкти та світобачення.

Хочеться згадати про Маркіяна у період Революції на граніті, адже ви також брали участь і були безпосередньо в контакті.

Все Студентське братство брало участь у Революції на граніті, було одним із основних організаторів цього дійства у спілці зі студентською організацією Києва. Тоді ми виходили на Майдан, більшість була львів'ян, наших людей. І ми організовували їхню підтримку зі Львова також. Це була така, як я можу тепер з відстані часової сказати, перша світоглядна заява, що ми на Захід, а не на Схід. Зрештою причиною чого і є війна теперішня, що ми все-таки задекларували свої ідентичність європейською. І почали відповідно в цьому напрямку працювати, після революції формувати цю ідентичність подальшу, інвестуючи у мистецтво, культуру, освіту. У все те, що нас відрізняє від інших. 

І початком була якраз Революція на гарантії, яку фактично очолював Маркіян Іващишин, а також Олесь Доній і Олег Барков, із на той час Дніпродзержинська, тепер це Кам'янське, – найсхідніша наша крапка представництва студентів, які піднімали синьо-жовтий прапор над своїми вишами. Отака в нас була згуртованість на той час.

А яким тоді був Маркіян?

Це була людина відважна, яка власне на такі незвичні, можна сказати, форми протесту пішла без вагань. Фактично це був мирний протест, завдання шкоди не зовнішньому, а собі заради України. Люди, які це робили, проявляли високий рівень патріотизму. Під час Революції на граніті Марек показав себе досить великим стратегом, у всьому плануванні, у проведенні цього. Але найголовніше те, що він запалювали інших людей. Взагалі досить багато було вкладено тоді у революцію, зокрема й своїх коштів Маркіян тоді вкладав чимало.

Фото: Андріана Стахів

Якби вас попросили згадати щось особливе з того спільного часу, що б це було?

Ми із Маркіяном після того створили мистецьке об'єднання "Дзиґа", і ми жили постійно в майбутньому. Я собі зараз пригадую, що він читав фантастику здебільшого. Якщо я читав більше якісь історичні книжки, тобто про минуле, то він більше читав про майбутнє. Це людина, яка була скерована в майбутнє, дуже творчо потужна особа, навколо якої збиралися не тільки студенти, а пізніше й художники, й різні митці Львова. Коли ми були на відкритті пам'ятника Маркіяну, там було згадано дуже багато проєктів, але я спіймав себе на тому, що таки бачу не всі.

Фактично, проєктів було ще більше...

Так, більше. От, наприклад, був ще джазовий гурт Dzyga Imagine. А ще були інші, вони розвивалися у середовищі Дзиґи, у тому джазовому русі, який започаткував Маркіян. Взагалі із музикантами творилася не тільки джазова школа, яка, як на мене, дуже потужно стояла на ногах. Починаючи від Jazz bez, згодом виникали й інші речі. Львів навіть увійшов у десятку найкращих джазових міст світу.

І поштовхом до того всього був Маркіян

Так. Знаєте, головне – створити середовище, де творчість навколо вітається, а не навпаки. У тій нашій пострадянській культурі було оте правило не висовуватися, або правило золотої середини, відповідно це творчість вбиває. А ми починали інакше, наприклад, "Вивихи", які ми робили на початках нашої історії, це були якраз фестивалі, які провокували інакомислення, провокували політ думки, провокували повагу до інакших, до цікавого. Ми все-таки вихідці з Радянського Союзу, строєм ходили й однаково вбиралися, а це був такий прорив і ковток свіжого повітря – в плані естетичному, плані культурному. І ми побачили, наскільки ми різнокольорові, різнобарвні, і наскільки світ може бути цікавий, коли в ньому починають давати волю художнику.

Фото: Андріана Стахів

Фактично, як Революція на граніті почалася з такої акції непокори, акції протесту, так і все решта зародилось із того ж.

Так, Дзиґа була тоді чи не єдиним таким культурним центром, який був такий вільний у своїх культурних заходах, бо решта фінансувалися з бюджету, відповідно не мали такої свободи. А Дзиґа була комерційною установою, яка фінансувалася не з бюджету і тому, відповідно, там панувала Свобода у ширшому розумінні.

Уже 5 років, як Маркіяна немає фізично, але він присутній в ідейному просторі...

От ви бачили, що навіть ідею пам'ятника супроводили такою фразою: "Ми не хочемо ставити на Маркіянові хрест". Як в прямому так, і переносному розумінні. Тобто його проєкти живуть, ідеї живуть, і ще багато вони генерують чогось.  Маркіян – це така людина ідеї, людина провокації. Людина дуже дружня до художників, наприклад, я такого більш технократичного штибу, я починав у Дзизі бухгалтером, от мене такого трохи нервували ті творчі люди, бо вони часто незібрані, не дисципліновані, домовляються і не роблять, завжди щось прострочують. А Марек навдивовижу давав собі дуже добре ради з ними. І ми його обожнювали всі. От знаєте, дуже гарний приклад прояву такої його поведінки висловлений у вірші Євгенії Нестерович "Запишіть на Марека". Оце був Маркіян, це дуже про нього.

Запишіть на Марека
наш коньяк
нашу любов
нашу пристрасть
ці дві півонії пурпурові
і ще кілька цигарок

Запишіть на Марека
невдоволення арт-монополією
сотні гірких кпинів
сотні захоплених відгуків
всі ці пафосні і банальні
а від того не менш правдиві слова

Запишіть на Марека
ще кілька гуцульських хоку
ще кілька келішків
для міських божевільних
поетів, художників, змовників
зрештою, колись, і для нас

Запишіть на Марека
здійснене і нездійснене
але з ним чомусь завжди здійсненне
підлітковий максималізм
і опікунство над ним

Запишіть на Марека
усіх, хто так і не смів
йому просто подякувати
хто так і не зміг на "ти"
хто тепер назавжди не встиг

Запишіть на Марека,
і порахуйте, будь ласка.
Здається, тепер направду
вони закривають зміну.

Фото: Мистецька рада "Діалог"

Про Маркіяна Іващишина

Маркіян Іващишин народився 6 вересня 1966 року у Львові. За життя він, як один із лідерів Революції на граніті, співзасновник легендарної "Дзиґи" зумів об'єднати довкола себе і мистецькі, і політичні, і культурні осередки. 

Саме він створив у Львові мистецьке об’єднання "Дзиґа", де формувалось культурне життя міста, творче середовище, яке дало вислід на загальноукраїнські процеси. Це була перша приватна мистецька галерея, де свої роботи безкоштовно презентували українські художники, концертували музиканти. У "Дзизі" формувались гурти "Піккардійська терція", "Океан Ельзи", "Плач Єремії", "Мертвий півень", "Dzyga Jazz Quintet", "ShockolaD". 

Маркіян Іващишин також був організатором джазових та мистецьких фестивалів, артпродюсером багатьох проєктів та одним із засновників культурологічного журналу "Четвер".