Leléka: Може, на Євробаченні я не втримаюсь і вигукну "Free Mariupol Defenders!"

Вікторія Лелека, яка цього року представлятиме Україну на Євробаченні у Відні, вперше дала ексклюзивне інтерв’ю для програми LIVE на FM Галичина.

Leléka, ти багато років живеш у Берліні, але твоя музика глибоко саме українська. Як формувалося твоє творче "Я" між домом і Європою? 

Як формувалося моє творче "Я"?.. Я думаю, що воно досі формується, воно завжди в процесі. Але ще багато років тому, коли починала свої перші навчання, я відчувала, що завжди, коли співаю українською, голос звучить по-іншому. Бо мелодика мови дуже сильно впливає на те, як ти звучиш. Хочеш ти цього чи ні, якщо починаєш співати англійською, підсвідомо чи свідомо починаєш копіювати і відтворювати все, що було напрацьовано саме цією мовою, саме в її мелодиці.  І я бачила велике випробування в тому, щоб співати українською, вибудовувати саме мій стиль.

Український поп мені не завжди подобався. І я відчувала, що мені з цим хочеться працювати, вибудовувати якусь свою стилістику. І це те, до чого мене свідомо спонукали мої професори в німецьких консерваторіях.

Вони завжди на те і наголошують, що твоя сила саме в тому, з чим ти народилася і з чим ти виросла. 

У Німеччині ти, перш за все, вокалістка гурту Leléka. На сцені ж Нацвідбору ми побачили сольну артистку. Чому музиканти не долучилися? 

Сама специфіка цього конкурсу говорить сама за себе, що це конкурс пісні і конкурс вокалістів. І там заборонено, просто неможливо фізично грати на інструментах. Інструменталісти не мають ніякої мотивації бути там присутніми. Я розуміла, що коли наважуюсь йти на цей конкурс, то треба бути на сцені самій.

Але почуваєшся комфортніше у форматі колективу? 

"Лелечі" пісні в акустичних версіях з живими віртуозними музикантами – це моя найбільша сила. Тому що коли ти працюєш акустично з музикантами, вони з тобою, як вода, як хвилі. Це такий живий діалог, такий танець. Стилістика чистого вокалу для мене прийнятніша в акустичній сфері, скажімо так. 

фото: FM Галичина

Національний відбір на Євробачення в Україні триває з 2005 року. Скажи, це твоя перша спроба взяти участь у Нацвідборі?

Ні, раніше не подавалась, не хотіла, не збиралася. Перша спроба зараз була. Перша спроба і одразу переможна.

Це ж прекрасно!  Але чому от саме зараз вирішила таки подати заявку? 

От в мене таке відчуття, що це просто мало статися. Я вже багато разів давала публічну відповідь на це питання. 

Якщо ж говорити детальніше, то це вже роками відбувалося. І так, вирішальним було, звичайно, те, що я почула від Джамали, коли вона сказала, що нема сильних заявок. Думаю: ну, добре, тоді я маю податися. В якийсь момент в житті з'являється відчуття, що все-таки у тебе є якась собівартість.

На Євробачення ти подавала дві композиції, якраз від проєкту Donbass Girl і від Leléka. Яка пісня, на твою думку, тобі у той момент тобі була ближчою? 

Тут не можу відповісти, яка. Я люблю всі свої творіння, всіх своїх діточок, все, що я роблю, завжди щиро і чесно. Вони просто діаметрально різні. Ну, діаметрально.

Я свідомо подавала дві заявки на цей конкурс. Обидві пісні були в поп-стилістиці. Але вони мали різний настрій і посил. Одна була така світла-світла, як Надія, а інша, ну, достатньо конфронтативна, смілива і зла.

Повернімося до композиції, яка невдовзі пролунає на Євробаченні у Відні. Композиція "Рідним" є доволі камерною, емоційною, без якихось надмірних гучних ефектів. Чому, на твою думку, українці зараз голосують саме за такий більш спокійніший, лайтовий варіант звучання пісні?

Не знаю, як відповісти на це питання. Мені здається, музично, стилістично можуть обрати будь-що. Але для мене особисто головне — посил пісні, головне — чесність, головне — актуальність тематики.  

Я не люблю мішуру, я не люблю шоу, я не люблю спецефекти. Цей щирий меседж слід зробити зрозумілим, відчутним, передати його.

Хочеться також згадати голосування суддів. Цього року судді коментували виступи двічі за етер. Тобі, як артистці, це допомогло трішки вберегти нерви?  Можливо, навпаки, хотілося в очі почути критику, похвалу якусь? 

У мене великий досвід конкурсів, в тому числі всеєвропейських. Ми звикли вже до цього, що в шоу-бізнесі завжди хтось щось говорить, бо це все-таки шоу. Але конкурси, до яких я звикла,  - це трошки інша нішова історія,  саме інструментальна, інтелектуальна, віртуозна, джазова. Там взагалі не прийнято, щоб журі щось говорило. Але після конкурсу вони підходять до тебе і дуже компетентно говорять. Але після того, коли вже відомі результати. 

Руслана каже: "Голосуйте за Лелеку". Що тоді в серці йокнуло? 

Я думала, я зараз помру. Шок. Я була просто в шоці. Але я розумію, що є певні правила конкурсу, і що це не те, що не заборонено. Чому я була так вражена глибоко?  Тому що я відчула, що Руслана говорить дуже щиро. Що вона переживає.

Я бачила, що вона переживає,  і я не могла цього просто очікувати. Я до глибини душі зворушена цим.  І це в мене вперше такий досвід, чесно вам скажу.

Ти говорила про таку величезну відповідальність після перемоги. У чому вона для тебе? 

Переживаю я найбільше за те,  щоб Україна була представлена найяскравіше. Бо вважаю, що культурний імідж країни - це дуже важливо.

Коли ти живеш за кордоном, то сильно відчуваєш,  який сильний щит вибудувала собі російська імперія, тобі постійно цією «великою культурою» затикають рота. 

Ми розуміємо, що у нас не було достатньо ні фінансів, ні років, ні ресурсів,  щоб вибудувати цей імідж.  І це те, що мені найбільше болить і за що я переживаю. Чи дійсно я достойна? Чи дійсно я вклала достатньо зусиль, щоб це зробити на тому рівні,  на якому я б хотіла, щоб Україна звучала? Це єдине, за що я найбільше переживаю. 

І про таке. KALUSH після свого виступу на Євробаченні викрикнули "Help! Azovstal Right Now!". Українська делегація на виступі позаминулого року одягнула футболки з написом "Free Azovstal Defenders". Чи задумувалася ти над якимось гучним жестом, гаслом, щоб підтримати Україну? 

Однозначно. Я про це думаю просто щодня. І це для мене великий-великий біль. Цього року правила стали ще більше жорсткішими. Там навіть не можна збирати донати на панд чи очищення повітря, тобто взагалі не можна нічого… 

Якби моя воля, чесно, найважливіший меседж для мене зараз, який я хочу промовити з усіх можливих майданчиків, який я промовляю з тих майданчиків, які мені дозволяються використовувати в Німеччині і Європі, - це саме "Free Mariupol Defenders". Бо я знайома з неймовірними ветеранами, військовими, які захищали Маріуполь особисто, які були в полоні. І після таких глибинних розмов з ними я зрозуміла, що Маріуполь захищав не тільки Азов. І мені хочеться, щоб нікого не підіймали незаслужено і не опускали незаслужено. У нас багато захисників Маріуполя, які не є частиною Азову, але які досі в полоні. Тому я б говорила саме меседж того, що Free Mariupol Defenders. Я про це думаю.  

Так, може бути дискваліфікація. І я за свою кар'єру і за свою дискваліфікацію не переживаю. Тобто я, що таке я? Це просто я. Але просто коли думати, що потрібно країні і як потрібно країні… Якщо ми переможемо, я можу мати тури по всьому світу. Тобто мені автоматично відкривається більше майданчиків, де я можу це промовляти. 

Або вчинити як наш скелетоніст Владислав Гераскевич, якого дискваліфікували. Так, так, так. Для мене прийнятні обидва варіанти.

Але однозначно, я хочу це викрикнути. Може, я просто не втримаюсь і викрикну, а там вже що буде…

Розмовляли Юлія Бєльська та Андріан Хома

Фото та відео: FM Галичина