Краса і непереборна сила почуття у "Каві з кардамоном". Блог Ніки Нікалео

І дуже добре пам’ятаю, як вона скрушно розповідала, що довелося майже вдвічі скоротити твір, аби він був опублікований. Для автора знайти щось на викидання, це все одно, що серце розкраяти. Та незважаючи на цей прикрий момент, книга все ж знайшла свого читача, і навіть більше, стала одним із українських бестселерів.

Минуло кілька літ і за щасливим збігом обставин роман екранізували. Прем’єру поставили на передноворічні дні і я б із задоволенням її в той час подивилися, якби не моє закордонне відрядження. А там "Перегляд фільму на території вашого перебування неможливий" - висвічувалося мені перед очима з усіх можливих ресурсів. Навіть якби я, як усі порядні громадяни хотіла подивитися за гроші, то це неможливо, адже права для перегляду не є проданими. Нетфлікс ще має усі шанси!

І от вчора я завершила дивитися перший сезон. Одразу скажу, що дуже сподіваюся на другий. Бо услід за екранізацією "Кайдашевої сім’ї" Івана Нечуя-Левицького, про яку я уже писала у себе на ФБ-сторінці, мені дуже хочеться дивитися саме українське кіно.

І не лише тому, що воно справді якісне. Воно ще й напрочуд красиво і ненав’язливо пропагує читання, що у часи перманентного он-лайн навчання – найкращі ліки від невігластва.

Мелодраматичний костюмований серіал "Кава з кардамоном" привертає увагу з перших звуків відомих класичних творів, чудовою грою акторів і відтворенням дійсності 19 сторіччя. Приємно бачити різноманітні популярні історичні локації Львова, їх магічної краси інтер’єри та одяг героїв. Це однозначно є однією із особливостей і сильних переваг картини.

Детально і уважно пропрацьований сценарій, участь у якому, до слова, брала і авторка роману (на жаль, це не зазначено у титрах), дуже приємно вражає. Ти розумієш, наскільки може бути талановитим і добросовісним колектив, якщо намагається повністю відобразити бачення авторки твору. Не думаю, що глядачеві сподобалось би якесь новітнє прочитання і втілення, хоча… "Спіймати Кайдаша" таки поцілило у десятку. Але то інший жанр та інша історія.

Тут же мені приємною була співоча краса рідної мови, мила оку відеокартинка, що надавала відчуття присутності у тому часі кринолінів, довгих спідниць і корсетів, фіакрів і витончених не лише дівчат і кавалерів, а, навіть, служниць. Гарно підібрані актори із багатогранною, професійною грою буквально живуть у кадрі! Мабуть, саме тому робиться так незручно і млосно, коли у кадрі з’являється еротика і ти почуваєшся так, наче підглядаєш за ними у шпаринку.

Усе красиво у цій кінокартині, і хочеться подякувати продюсерам та сценаристам, режисерові, що зуміли передати на екрані усю палітру і глибину почуттів у романі, його історичне підгрунтя. І хоч історичні події є лише тлом - ми не бачимо великих революційних баталій і сцен, - але краєм ока спостерігаємо наслідки кривавих подій у драматичних сценах, коли поранений кулею брат головної героїні, коли зазнає наруги її коліжанка Рузя та гине її служка. Новини з газет та постріли за вікном, не порушуючи жанру, все ж яскраво демонструють наше українське споконвічне прагнення до свободи і незалежності. Це є актуальним і в наш тривожний час. Не можу про це не згадати, хоча воно і відлунює старим політичним контекстом.

Акторський склад підібраний так, що не виникає сумнівів у відповідності акторів їхнім персонажам. Особливо варто виділити ролі головних виконавців – українки Анни та польського шляхтича Адама. Вони настільки переконливі, що ти починаєш страждати і радіти разом із ними. У головної героїні промовисті очі, рухи, хода, роль Анни, наче спеціально прописана для Олени Лавренюк. Вона стримана і скромна, хороша дівчинка, як і годилося у той час. А її партнер приваблює своєю харизмою та силою характеру, його міміка і жести надзвичайно експресивні. Оксамитовий баритон актора дубляжу додає ще більшого шарму головному герою.

Та варто також зауважити і чудову гру акторів другого плану, які з не меншим талантом втілюють своїх персонажів у життя. Підозрюю, що жіноча частина глядацької аудиторії із захопленням переглядає фільм не лише через присутність польського актора Павела Делонга, а й усім відомого, хоча і зовсім молодого пристрасного і безумовно вельми талановитого Тараса Цимбалюка.

На мій погляд, картина "Кава з кардамоном" - це справжній твір мистецтва і він однозначно мусить задовольнити запити глядача на інтерес до подібного роду фільмів та мати продовження, яке вже обіцяне в останніх кадрах кіносеріалу.

До речі, кава з кардамоном дуже смачна. Скуштуйте у всіх варіантах, рекомендую!

Фото надала авторка блогу

Про авторку. Ніка Нікалео – українська письменниця і перекладачка, тревел-блогерка, голова Львівського жіночого літературного клубу і благодійного фонду, авторка та укладачка низки бестселерів з серії "Львів. Кава. Любов".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.