"Коли втрачено своє, людина із задоволенням сприймає чуже", – лідер гурту "Гайдамаки"

25-27 червня у Верховині відбудеться IV Форум ViaCarpatia. Там відбуваються дискусії між вітчизняними інтелектуалами, європейськими політиками. І прем'єри. Це фестиваль українських відкриттів, прем'єр і явищ. І одним із них буде програма гурту "Гайдамаки".

Гостем програми телеканалу Еспресо був лідер гурту Олександр Ярмола.

Отже, "розстріляне відродження". Я вчився на гуманітарному факультеті у прекрасних викладачів. Професор Погрібний, видатний літературознавець, викладав у мене цей період української культури. Чому вас, Олександре, зацікавив цей період?

Він вже давно мене цікавив, а зараз це реалізувалося у "Гайдамаках". Ініціатива прийшла з Польщі. Там є Адам Поморський – президент польського ПЕН-клубу. Років 2-3 тому ми грали у них програму Міцкевича, і він розповів, що зробив переклади авторів "розстріляного відродження". І запитав, чому б нам не зробити наступний альбом на цю тему. Ідея мені сподобалася, і відтоді ми почали працювати з нею.

Гурт "Гайдамаки" завжди береться за непрості теми. Назва "українське розстріляне відродження" з'явилася з середовища українських і польських інтелектуалів. Говоримо про поетів та письменників, знищених у 30-і роки минулого століття сталінським режимом. Це була ціла плеяда представників української літератури європейського рівня, які були знищені услід за селянством у роки Голодомору. Дуже шкода, що ті, хто вчилися у школах у радянські часи, нічого про них не знали, бо українцям дозволялося тоді знати лише про фольклор.

Знали, але не тих представників, яких знищили фізично. Сосюру, Тичину, Бажана знищили морально. Але вони теж належали до того ж покоління, жили у харківському Будинку слова з тими ж розстріляними поетами, але їх зламали морально…

Харківський Будинок слова – це фантастичне місце, куди радянська влада поселила письменників разом, Харків був спочатку столицею радянської України, центром української літератури. Томенко, – хороший режисер, – зняв навіть документальний фільм про Будинок слова. Для мене – це близька історія, тому що мій батько народився у Центральній Україні, був сиротою, писав вірші. Він приходив до письменників у Будинок слова, приносив вірші як початківець. У мене з дитинства спогади про його розповіді…

На той час це був дуже "прогресивно" обладнаний будинок, з прослушкою…

Одного дня він побачив опечатані квартири, а людей, які жили там, знищили…

Знищені брутально, за абсолютно сфабрикованими справами. Наприклад, людей, які жодного разу не були за кордоном, звинуватили у тому, що вони, мовляв, з Румунії привезли зброю для терористичних актів. Людина закордонного паспорта навіть не мала, але це не завадило сфабрикувати справу і розстріляти її.

Ви співаєте рок на вірші цих поетів. Кого саме?

Михайля Семенка, Олекси Влизька, Євгена Плужника, Тодося Осьмачки, Михайла Драй Хмари. Івана Багряного, якого не розстріляли, бо він вчасно імігрував… Навіть прозовий твір Валеріана Підмогильного "Іван Босий".

Цікаво… А я згадую свої університетські часи, коли ми читали і Хвильового, і Підмогильного, і Багряного на таких пере фотографованих картках, бо це було заборонено. Одного разу випустили з однокурсником стінну газету в Київському університеті, яку назвали "Сад Гетсиманський" (як твір Багряного), і нас ледь не виключили…

Був такий період. 

…А чому поляки вас до цього підштовхнули?

Я ж казав, що й раніше цим цікавився. А коли ця ідея реалізувалася у "Гайдамаків", вийшло просто клас. "А давайте це зробимо!". І ми почали це робити, також з перспективою спільного альбому. Бо польські музиканти, виконавці також цим зацікавилися. А потім прийшов локдаун, і з Польщею все це трішки "заморозилося". А ми отримали пропозицію київської студії "Пропеле Рекордз", щоб втілити цей проект. Тож ми вирішили почати самі, а далі видно буде…

А польські переклади?

Є польські переклади, але наразі ми їх не торкалися.

Але вони будуть?

Можливо, подивимося. Ми поки що самодостатні, нам подобається те, що ми зробили, те, що ще робимо. Якщо буде наступна ініціатива з польського боку, після нокдауну… Але зараз це дуже повільно "розморожується". Але ми не проти зробити спільний альбом. Бо крім того, що це дуже визначна тема – поети "розстріляного відродження", – у процесі роботи з'явилися наші музичні знахідки.

А це зараз такий тренд? У нас недавно був гурт "Rogapop", який зробив пісні на Франковий переклад "Царя Едіпа", ми показували це якраз в роковини смерті Франка…

Дуже класна ідея…

Наскільки кореспондується це – тексти давніх поетів і сучасний рок?

Коли ми працювали з Міцкевичем, то зауважили, що це дуже динамічний поет, дуже класно лягають його вірші на сучасні ритми, дуже чудово інтерпретуються. Звичайно, його творчість дуже обширна, і не все лягає на музику. Але якщо знайти час, пошукати, - як ми це зробили і з творчістю поетів "розстріляного відродження" (а це дуже великий об'єм роботи), то можна знайти перлини. Звісно, "квадратні вірші" – найменш годяться для музики, але можна знайти ідеальні зразки.

GO-A набрав найбільше голосів у Spotify, посів п'яте місце на Євробаченні, був другим за опитуваннями глядачів. А першим був рок-гурт. Отже, є інтерес до етники, і GO-A це продемонстрував. До речі, чому за український мелос так гарно голосують?

Тому що він у нас є, цей народний мелос. Насправді у світі залишилося дуже багато етно, у Африці, Скандинавії. У багатьох європейських країнах він вже загублений. Трішки є на Балканах, у Румунії. І коли втрачено своє, людина із задоволенням сприймає чуже.

Етно нам дозволили зберегти, на відміну від "розстріляного відродження"…

До речі, у нашій програмі є одна пісня на слова Сосюри, на культовий вірш, який усі вчили у школі. Не знаю, чи це підтверджений факт, але є така версія, що спочатку він написав його про гайдамаку, а потім переписав про комсомольця… Ми зробили його в оригінальній, на мій погляд, інтерпретації. Нам просто сам Бог велів…

А ви не збираєтеся на Євробачення? У вас всі шанси, мені здається…

Насправді не збиралися. Це величезний міжнародний проект, який існує паралельно. Якщо буде така пропозиція, то ми погодимося.

Довідка.

Олександр Ярмола – український музикант, вокаліст, автор текстів, засновник та лідер козак-рок-гурту "Гайдамаки". Народився у Чорнобилі на Київщині випускник Київського інженерно-будівельного інституту та Музичної академії імені Чайковського. Був фронтменом гуртів "Jaguar" та "Aktus". 2001 року заснував етно-рок-гурт "Гайдамаки", відомий не лише в Україні, а й в Європі та за океаном.

Музика "Гайдамаків" – це сучасна суміш світових стилів, від українського фолку до ямайського регі. Артисти постійно експериментують зі звуками, одне залишається завжди – це потужна ритм-секція та духові інструменти.

За 20 років "Гайдамаки" видали шість сольних альбомів та ще два – спільно з польськими артистами.

Гурт постійно бере участь у демократичних перетвореннях, що відбуваються в українському суспільстві. Найважливіші події нової історії України постійно знаходять свій відбиток у творчості гурту.