"Хочемо показати поетів і письменників як звичайних людей", – Соломія Чубай

У розмові Соломії Чубай з Миколою Княжицьким йшлося про фільм "Говорити знову", а також про унікальний проєкт "POETY. Діалог поколінь" та презентацію в його рамках однойменного симфо-музичного альбому-книжки. Як і загалом про нове прочитання класиків української літератури та про те, як показати, що українські поети і письменники – зовсім не нудні. 

 

Грицько Чубай – геніальний український поет, який молодим хлопцем почав писати вірші на Рівненщині, потім жив у Львові. Фактично його життя знищила комуністична система. Система, наповнена зрадою, де страх перемагав любов, вона витискала з себе геніальних і талановитих людей, а потім знищувала їх. Цьому присвячений фільм Михайла Крупієвського. Чому він має назву "Говорити знову"?

Бо Грицько Чубай замовк. Замовк після тих судів з Калинцями, після 1972 року. До 1971-го він ще писав, а потім замовк. Тому фільм "Говорити знову" – про те, про що ніхто не говорив. Про те, як почувалися дисиденти, як почувалися у своїй сім’ї, родині люди, яких КҐБ практично зламало. Тобто ті, кого не виселили до Сибіру, а які лишилися. Цей фільм – про такі емоційні переживання мого тата, коментарі його друзів. Він вийшов дуже сучасним.

Зараз ти також робиш проєкт, який називається "POETY. Діалог поколінь". Ми починали це на "Віа Карпатія", але тоді була інша ідея. Зокрема, ти хотіла згадати про Грицька Чубая і про тих поетів, яких він любив. Ти разом з іншими відомими музикантами поклали на музику вірші українських геніальних поетів. Це був перший етап відкриття української поезії. Потім виникло продовження. Чому?

Хотілось додати більше поетів. Зараз дуже круті ювілейні роки в тих поетів, про яких йдеться у проєкті. Цього разу це буде альбом з симфонічним оркестром, концерт з відеоартом, і до наших ювілярів-поетів додалася Дніпрова Чайка, Юрко Покальчук, Олександр Ірванець. Ми лишили Миколу Вінграновського і як актора, і як поета. В нас ще додалися відеодискусії. У мене в проєкті зараз понад 30 поетів віком від 20 до 70 років, які можуть дискутувати про поетів-ювілярів. Ми хотіли б розіслати ці відеодискусії по школах. Було б дуже добре зробити це з Міносвіти, щоб ці відео показували. Чому ці поети та письменники є в підручниках, чому вони не нудні, чому вони класні, чому на Франка треба дивитися трішки по-іншому, ніж на просто "Каменяра". На нього можна дивитись і як на чоловіка, який любив рибалити, любив тварин, на якого, наприклад, Грушевський подавав до суду, з яким постійно сварилися, при тім що й ходили на каву один до одного та були сусідами. Тобто хочеться показати поетів і письменників як людей, а також дати аналіз їхніх творів. Чому, наприклад, ми маємо вчити Лесю Українку? Мій син прийшов і сказав: "Я не хочу вчити Українку, вона нудна". Але коли я йому розповіла історію Лесі, про її життя, то син нею зацікавився. Чи Тичина, який створив свою мову. Ми говоримо про нього і про те, як він мучився, як його теж зламала тодішня система.

"Тож візьму я кирпичину і жбурну в того Тичину"...Такі віршики ми розповідали один одному в школі, не розуміючи суть – і не випадково. Не вчити українську поезію в Україні було б дивним, але вчити й пояснювати її зміст було б страшним для комуністичної системи. Тому на всю українську літературу поклали кальку, що це література про боротьбу пригнобленого українського селянського народу проти різноманітних імперіалістів-поляків і проти царя за щасливе комуністичне майбутнє, яке ось настало й український народ став щасливим – і тому ми мали вивчати цих поетів. Ніхто нам не розповідав і не пояснював, що означає ця поезія, чому вона виникла, чого насправді хотіли ці люди, як вони жили. Це як у тому жарті: чим відрізняється щур від хом’ячка? Вони в принципі однакові, просто піар інший. Так-от, українську поезію подавали завжди не як щось позитивне, авангардне, проривне в Європі, а як щось нудне, що, очевидно, таким не було. Це була європейська поезія, з пошуком контекстів, з фантастичними історіями, але дітям цього ніхто не пояснював. І, на жаль, не пояснює зараз. Часто наші вчителі, які вчилися ще в радянській системі освіти, або навіть молоді вчителі, яких навчали ті викладачі, які вчилися в цій системі, не навчилися відкривати поезію. Не випадково говорю про це, тому що з великою шаною згадую своїх викладачів в університеті. Це Федір Погребенник – фантастичний літературознавець, Погрібний, який був міністром освіти. Перший розповідав нам про літературу 19 ст., про Українку, Франка та інших, а Погрібний відкрив для нас "Розстріляне відродження", яке було забороненим. Він розповідав про Плужника, Хвильового, про Блакитного – стільки, скільки ми собі й уявити не могли. Я зробив такий короткий вступ до того, що ти робиш, а тепер передаю слово. Кого ви відкриваєте, і як ви це робите?

Наприклад, для мене був відкриттям Юрій Клен – поет, який був німцем за походженням. Але, наприклад, коли його посадили у в’язницю, то він писав вірші українською мовою, на камені. Тобто він не зміг зупинитися, хотів писати українською мовою. Про це дискутує Мар’яна Савка з Данилом Ільницьким і Матевощуком, який робить прекрасний фестиваль "Ї".
Проєктом "POETY. Діалог Поколінь" ми відкриваємо нові імена поетів. Наприклад, це Ростислав Кузик, якому 20 років і який має своє літературне об’єднання "Грань". Він дискутує з Рябчуком та Остапом Сливинським про Чубая. Про Вінграновського в нас дискутують Іздрик, Рябчук і Гриць Семенчук. Різні покоління – і діалог між ними.

У мене є запис, як мій батько читає Тичину. Мама розказувала, що коли тато був малим, ще вчився у школі, то був на вечора Тичини. То був якийсь 1960-й рік, тато був молодим і випадково потрапив туди. І тато дуже шанував Тичину. У проєкті ми, знову ж таки, говоримо про Тичину, який створив свою мову, про те, чому він не мав дітей, про його сексуальність. Говоримо про полігамність і поліамурність у дискусії про Вінграновського. Але, звісно, говоримо і про їхню поезію – як вони писали, як вони творили. Геніальний Олександр Ірванець, якого знаємо, що він такий стьобний, про "санітарочку раю" говорить, а нього є глибока інтимна лірика, яка буде в новому альбомі.
Ми поєднуємо класиків, неокласиків, сучасну літературу. Власне, 8 жовтня на Джерельній, 22 буде величезна презентація проєкту з відеоартом. Ми не забуваємо про те, що буде ювілей Богдана Ступки, Миколайчука, і там буде Вінграновський, який знімався у фільмах Довженка. Ми побудуємо це все на українському кіно.

Це справді відкриття української культури, яка весь час була десь там, знизу, прихована і заборонена. Повторю ще раз: проєкт складається з розмови з українськими класиками та молодими митцями про визначних діячів української літератури. Але ти співачка та композиторка. Тому найголовніше – це музика, пісні, які виконуєш на їхні вірші. Хто пише музику?

Пишу я зі своїми хлопцями. От зараз із нами грає частинка гурту "Шоколад", це Андрій Кохан, Ігор Гнидин, які є одними з найкрутіших джазових музикантів, грають на світових сценах. Також це Сашко Главацький, який створював зі мною проєкт "Колискові для Олекси". Це і Том Луголобі. До речі, в нього батько з Уганди, він так цікаво чує українську музику.
Спершу ми дивимося на текст, потім творимо музику, аранжуємо її. Окрім цього, вже записали у студії симфонічний оркестр INSO-Львів, аранжування робив Остап Панчишин. Це все буде на концерті 8 жовтня, о 19:30. Також буде онлайн-трансляція. Думаю, "Еспресо" теж до нас долучиться, бо ви наші генеральні партнери. Усе відбувається за підтримки УКФ. 

Довідково: 8 жовтня в Ennio Event Square у Львові відбудеться концерт Соломії Чубай з симфонічним оркестром "INSO-Lviv", креативним відеоартом від художника з Луганська Олексія Хорошка та відомими музикантами: Ігор Гнидин – барабани, Андрій Кохан – бас-гітара, Сашко Главацький – гітара, Том Луголообі – фортепіано, Софія Сливка – бек-вокал. 

Концерт стане прем’єрою симфо-музичного альбому-книжки "POETY. Діалог поколінь". Під час концерту прозвучать пісні на слова видатних поетів-ювілярів: Лесі Українки, Юрія Клена, Миколи Вінграновського, Івана Франка, Дніпрової Чайки, Павла Тичини, Юрія Покальчука, Олександра Ірванця, а також батька Соломії – Грицька Чубая. 

Вхід на подію вільний та потребує попередньої реєстрації. Реалізується за підтримки Українського Культурного Фонду. 

Альбом "POETY. Діалог поколінь" викладуть на музичні платформи: Spotify, YouTube Music, Apple Music, Deezer.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку