Ірина Березовська. Яблучне варення

Яблука - з дідусевого саду. Ті самі мої перші яблука, один з перших ароматів, які я пам'ятаю, і які дідусь любив приносити і тоді вони здавалися найсмачнішими у світі. Я чищу яблука і робиться так затишно-затишно… Я дізнаюся усі місцеві новини у містечку, трохи пліток (мам, хто тобі то сказав і нащо тобі то знати?), ми сперечаємось, хто розумніший - мій Ірис чи мамина киця Аліса (цій суперечці багато років, тому надіятися на її вирішення - марна справа) і обговорюємо чоловіків (ще одна перевага віку 30+).

Мені треба було припертися за понад 100 км, щоб побути з нею отак серцем до серця і з вимкненим вайфаєм. Нічого особливого не сталося, ми просто чистили яблука на варення, як робимо це щороку, просто раптом я зрозуміла, що мені добре тут-і-зараз і байдуже, що яблука ніколи не закінчаться і мрії не всі здійснилися…

Може, оце варення з яблук - то і є відповідь на мої молитви тоді, під операційною? Ми обидві живі, чистимо яблука на варення, час від часу розбороняємо котів у їх війні за ресурси, ведемо світські бесіди, а не тривожно чекаємо гістологій і моя затерпла рука сьогодні - не симптом, а просто яблук цього року справді видимо-невидимо… Мене розпирає від вдячності, я усміхаюся від неї, як Чеширський Кіт. Я можу радіти тривалому перебуванню разом і навіть нескінченним, як пісня про Довбуша, яблукам. А за трохи мені забракне начинки до фірмового струдля, я подзвоню мамі і в мене буде яблучне варення, яке підходить до струдля ідеально, але це буде потім. Зараз є яблука на варення, ми з мамою, наші коти і щось невидиме поміж нами. Може, оця тиха радість - і є щастя?..

Може, дідусь теж нікуди не дівся, а просто вийшов у сад, щоб назбирати яблук, зараз повернеться з повною шапкою жовтих сонць і все буде, як раніше?..

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку