Енергетика живої книги завжди вища за її інакші варіанти, - Ростислав Шмагало

Про це інформує Еспресо.Захід

14 грудня у Музеї Львівської національної академії мистецтв презентували електронний варіант монографії  доктора мистецтвознавства Ростислава Шмагала "Мистецька освіта і мистецтвознавство в Україні середини XIX - середини XX ст.: структурування, методологія, художні позиції". Це одна з найрейтинговіших за кількістю  посилань книжок з мистецтвознавства в Україні. Оскільки паперовий варіант цього об'ємного дослідження, виданого ще 2005 року, давно розійшовся, електронна його версія - знахідка для зацікавлених у цій тематиці. Електронний варіант книги Ростислав Шмагало збагатив ще на  40 дослідницьких сторінок.

"Усі святкування ювілеїв академії чи кафедри завжди мали в основі 1946 рік, коли Хрущов підписав наказ про створення у Львові Інституту прикладного та декоративного мистецтва, - розповів Ростислав Шмагало. - І десь там фігурувала і кафедра, створена на базі  марксизму-ленінізму, яка спочатку називалася кафедрою історії декоративно-прикладного мистецтва, потім перетворилася у мистецтвознавчу кафедру і вже за моєї участі в окремий факультет історії і теорії мистецтва. І мені завжди не давало спокою, чому початки українського мистецтвознавства прикріплюють саме до 1946, невже раніше його не існувало. Отож почав це досліджувати і виявив, що на цю тему можна захистити ще кілька докторських дисертацій. Зокрема відсилаю майбутніх дослідників до 1860-х років, коли виникали перші товариства збирачів старовини, археологічних студій й інших і тих мистецтвознавців (як  польських, так і українських), що почали писати на ці теми. Приміром, такою малодослідженою віхою є кафедра історії і теорії мистецтва нині Львівського національного університету імені Івана Франка, що існувала в 1870-90 роках. Уже в 20 роках ХХ століття ця кафедра за участі знаменитих мистецтвознавців стала своєрідною кафедрою новітнього мистецтва.Однак у 1939 році напрацьовані традиції з відомих причин перервалися. Отож у 1946 році починати довелося  на суворому ґрунті, де без прив'язки до марксистсько-ленінської ідеології будь-що в цій царині було неможливим".

Заінтригував Ростислав Шмагало ще одним - підготував виставку раритетних видань з власної колекції на тему мистецької освіти в тому таки Музеї академії мистецтв. Серед презентованого  "Статут Львівського міського промислового музею" (1888), з якого почалася  художньо-промислова мистецька освіта і музей, "Нові методи викладання рисунку" (1927 р.)  директора  Львівської художньо-промислової школи Валеріана Крицінського, видана у 20 роках ХХ століття "Естетика" професора Українського університету у Празі Івана Мірчука (а Український університет у Празі  був найпотужнішим навчальним закладом української еміграції у Європі і конкурував з академіями мистецтв столичних міст Європи), велика монографія "50 років творчості" Олександра Архипенка, яку він випустив в еміграції на честь свого ювілею. Фахівці кажуть, що це найбільша мистецько-педагогічна праця, яка взагалі виходила в українській діаспорі. 

"Я підготував цю виставку раритетних видань з думкою про те, щоб зактуалізувати суспільну потребу їх оцифрувати, - зауважив Ростислав Шмагало. - Адже боюся, що окремі з цих видань можуть бути тільки в одному примірнику. Є така річ, у яку дуже вірю як дослідник: коли чимось займаєшся багато років, то стаєш своєрідним магнітом для певних речей. І то вже неважливо, задешево чи задорого ти щось купив, чи як саме воно до тебе приходить. Приміром, думаю, що я став першим, який у 2008 році привіз зі США в Україну "50 років творчості" Олександра Архипенка. Я тоді мав можливість відвідати бібліотеку Стенфордського університету. Там познайомився з монахинею українського монастиря, яка теж була бібліотекаркою. Вона сказала мені, що владика, який ту бібліотеку створив зробив заповіт: якщо приїжджатимуть вчені з України, то певні видання, які в цій бібліотеці є у двох примірниках, цим вченим для поширення знань можна подарувати. І я вибрав працю Архипенка, яка видалася мені найціннішою.  Колись воно, напевно, теж перейде до якоїсь бібліотеки, але наразі і я, і мої колеги з тим працюємо.Переконаний, що енергетика живої книги є значно вищою за її інакші варіанти".