"Ефект розбитої чашки", або Російська спецоперація, яка провалилась. Блог Олександра Антонюка

Заява колаборанта Царьова про впровадження хвилі сепаратизму на заході України, скажу чесно, виглядає неочікуваною явкою з повинною, щоправда, все як завжди: інформація поверхнева і явно з ознаками епізодичного вкиду, оскільки ідеологічно та публічно ВО "Свобода" ніколи не пропагувала сепаратизм. Інша справа, що її російська пропаганда легко використовувала для залякування вати, манкуртів, а також для надуманого уособлювання нацизму, щоб дискредитувати все українське, як явище та протиставлення між громадянами всередині України та на міжнародному рівні. Але це вже інша історія, яка потребує більш ґрунтовного погляду та роз’яснення.

Беззаперечним був і є факт: серед активу та прихильників ВО "Свобода" дуже багато воюють на фронті з 2014 року, початку війни, як у легіоні "Свобода", так в лавах ЗСУ, НГУ та ТРО!

Разом з тим, дійсно сепаратизм на заході України намагались розкрутити під різноманітними приводами та інтерпретаціями чимало поважних людей, серед яких були представники органів місцевого самоврядування.

Детально аналізуючи з колегами цю тему ще у 2014 році, можу сказати, що починаючи з 2010 року таких спроб і провокацій на Львівщині, які закладали підвалини для пропаганди та формування сепаратиських настроїв в Україні було щонайменше - 5!

У 2014 році під час революції Гідності були спроби розкачати у регіонах агресивні настрої, які б дозволили вийти Медведчуку з "антикризовим" планом федералізації України.

У січні та лютому 2014 року ми були дуже близькі, практично за півкроку до реалізації цієї російської стратегії. Проте сценарій був зірваний і в кремлі дали старт плану «Б», який складався з наступних частин:

• окупація та анексія АР "Крим";
• "новоросія";
• Посилення сепаратизму в Закарпатті та на Буковині, розпалювання громадянської війни і повна маргіналізація заходу України з подальшою перспективою її окупації.

До речі, публічна кампанія на "офіційному" рівні з явними ознаками сепаратизму на Львівщині стартувала наприкінці листопада 2013 року, ще до побиття студентів на Майдані та появи у грудні 2013 року "народних рад" та "народних губернаторів"- з безневинної, на перший погляд, заяви представниці місцевої влади одного прикордонного містечка у Львівській області, а саме мера м. Рава-Руська Ірини Верещук (сьогодні вона віцепрем'єр), яка слава Богу не стала органічним вірусним прикладом, але прецедент таки мав місце.

Джерело

Про автора. Олександр Антонюк, політичний експерт

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.