Двічі в одну річку, або подвійне життя книг

Бо з віком кожна книга ладна дарувати читачеві цілком інші емоції, аніж ті, що виникали під час першого читання. "Кожній історії свій час у наших життях. Запам’ятай, у двадцять років нас зачіпає зовсім не те, що в сорок, і навпаки" (Ґабріель Зевін).

Саме зараз я вдруге перечитую "Славетне життя Ей-Джея Фікрі" Габріель Зевін. Бо ж книга оповідає про життя дивакуватого власника книгарні та дівчинки, яку йому підкинули, і котра врешті стала його прийомною донькою.

Точно знаю, що через певний час повернуся до книг, які наразі на полиці під назвою "повторне читання".

До вашої уваги ще декілька книг, що надовго залишилися у серці і точно будуть перечитані з часом:

• Сара Джіо "На добрініч, Джун" – роман із вкрапленнями епістолярного жанру, то моя давня любов. А ще коли йдеться про листування відомої дитячої письменниці та власниці книгарні – то подальші оповіді просто зайві. Книга чарівна, романтична та загадкова. Її авторські таємниці читач відкриває аж на останніх сторінках, тож напруга оповіді тримає до останнього.
• "Г`юстоне, у нас проблеми" Катажина Ґрохоля – дуже легке та веселе чтиво. Таке неодмінно має бути на полиці для нáстрою. Усі 744 сторінки роману були для мене розвагою та задоволенням. Загалом, із неповторним стилем та тонким гумором у романах польської авторки просто неможливо проводити час по-іншому.
• "П’ять четвертинок апельсина" Джоан Гарріс – книга неймовірна за сюжетом, авторським почерком та читацьким післясмаком. Французьке село у міжвоєнний період, одна родина і безліч таємниць. Спадок у вигляді материнського зошита-записника з кулінарними рецептами, де на полях можна розшифрувати безліч таємниць минулого.
• "Я завжди писатиму у відповідь" Кейтлін Аліфіренка, Мартін Ґанда, Ліз Велч – книга написала у формі листування і для мене це вже любов. А загалом, в основі роману історія дружби американської дівчинки та африканського хлопчика. Ця історія показує, як звичайне шкільне листування може кардинально змінити два життя на геть різних континентах земної кулі. Хоч роман часто відносять до підліткової літератури – дуже раджу його до обов’язкового прочитання і дорослим, і дітям 12+.
• "Смакова повія" Джесіки Том – у моєму списку – це найсмачніша книга. Крізь її сторінки буквально просочуються запахи та аромати, відчувається хрустка скоринка та кисло-солодкий смак соусу до страви. А загалом, то мабуть уперше, я буквально візуалізувала кожну страву, описану на сторінках книги. Ні, не думайте, це не путівник смачних місць чи підбірка вишуканих лігумінів, це крутий роман про ресторанне життя Нью-Йорка, в якому головна героїня мріє підкорити кулінарний олімп, пишучи кулінарні огляди. Проте, роблячи це під чужим ім’ям, любителька вишуканої їжі навіть уявити не може, як увесь цей задум відобразиться на її житті та подальших мріях.

Наразі це лише п’ятірка моїх книг до повторного перепрочитання. Проте певна, я б з легкістю могла її продовжити до десятка чи навіть двох.

А чи є у вас автори та романи, які хочеться посмакувати ще раз? Що з останніх книг залишило після себе приємний "читацький післясмак"?

Про авторку. Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.