"Для Москви зараз цейтнот: якщо в новорічний період нічого не досягнуть, то залишаться ні з чим", - Марк Фейгін про газовий шантаж Путіна

Відомий російський політолог, опозиціонер Марк Фейгін у програмі телеканалу "Еспресо" "Студія Захід" з журналістом Антіном Борковським аналізував останні заяви президента РФ та інших прокремлівських політиків. Зокрема, відвертий газовий шантаж, маніпуляції довкола ймовірних перемовин у нормандському форматі, а також ймовірні наслідки кремлівської тактики залякування сусідів.
 

Не хочеться зараз займатися аналізом колективного несвідомого Кремля і Путіна, але годі стриматися і не згадати про так званий Валдайський форум, де Путін зробив надзвичайно дивні речі, які вкотре змусили замислитися над його адекватністю.

Ви знаєте, багато спостерігачів відзначили, що для валдайської промови і всього спілкування, відповідей на запитання і так далі його готували доволі помірні особи з оточення.

Помірковані шамани?

Шамани роблять інше. А тут радше Федір Лук’янов, який разом з групою аналітиків курував цей форум, готував низку виступів, редагував їх. Вочевидь, вони переконали Путіна, що треба якось пом’якшити позицію на тлі низки останніх подій. Адже після візиту Нуланд до Москви, який по-різному оцінювали спостерігачі, був візит до Європи міністра оборони США Остіна. І це справило враження. Заяви, які виголошував Пентагон напередодні його візиту про те, що питання відкритих дверей в НАТО для Грузії та України не ставиться в принципі, що це питання, яке вирішують винятково самі ці країни, - звісно, справляють неабияке враження. Тому що це була відповідь на заяви про всі ці "червоні лінії". Пригадуєте, 12 липня Путін заявив, що саме це є "червоною лінією", але її перетнули легко. Тобто Пентагон, хоча наразі лише на словах, але це зробив, сказавши, що не буде дослуховуватися до позиції Росії. І те саме повторив міністр закордонних справ України Кулеба.

Але Дерипаску "полоскотали", роблячи, можливо, натяк Путіну і його, так би мовити, банкірам-"кентам", що розподіляють всі фінансові потоки, миють, через Україну, через Швейцарію і так далі, роблять це, умовно кажучи, окремі фінансисти, які навіть не повідкривали банківських відділень в окупованому Криму, тільки заради того, щоб "мити" безперешкодно "бабки" на Заході.

Це сигнал саме Путіну, його оточенню. Власне Путіну особисто про те, що його гроші не є в безпеці, що, – ким би він не прикривав ці гроші: Дерипаскою чи близькими товаришами по дзюдо чи кооперативу "Озеро", – ніхто не врятується: якщо треба, то заберуть усе. Це, безумовно, було зроблено для науки, щоби показати – диктувати умови Кремль не буде. Я це зчитую саме так. І не тільки я, багато експертів це так розуміють. Я нагадаю, що цьому передував скандал "Pandora Papers", де були оприлюднені нові факти, пов’язані з його коханками, з різними його конфідентами, що тримають його гроші. Тобто по суті Путіну справді треба "напрягтися" в цьому напрямі.

Що стосується України… Розумієте, напередодні, точніше в день візиту Нуланд вони випустили Медвєдєва. Багато хто говорив: ну це ,звісно, не сам Мєдвєдєв, текст йому написали. Так, скоріше за все, це і було. Однак проблема в тому, що ці погрози, фрази, мовляв, Україна перебуває під зовнішнім контролем, Зеленський якийсь не такий президент, не з тією етнічністю…

Відверто антисемітські вкиди, причому доволі безглузді та ідіотські.

І це власне й доручили сказати ідіоту, розумієте. Щоб потім можна було сказати: не звертайте уваги, він у нас такий. Саме йому скинули з Ради Безпеки виголосити такий от текст. Не міг же Патрушев з таким виступити. Ми ж бачимо, з якими інтерв’ю виступає секретар Патрушев в "Російській газеті". Тому вони зіграли на "гаряче", спробували натиснути цим текстом. У такий спосіб показати, що Україна - поганий партнер, що вони будуть мати справу з США, а Сполучені Штати відповіли візитом Остіна. Навіть не Нуланд, а саме Остіна! От і цьому сенсі Кремль звичайно тактично партію програв. Адже за ці місяці він нічого не добився, крім закликів, що тільки на основі Мінських угод можна досягти миру на Донбасі. Кремль не просунувся у вирішенні цієї проблеми нікуди. Наразі це так. А що буде далі – можна тільки здогадуватися.

Виглядає на те, що Кремль зараз буде піднімати газову істерію на максимум, – як в Європейському Союзі, так і в Україні, - буде намагатися вибити Північний потік-2 для ЄС, щоби зайнятися остаточним "вирішенням" українського питання. Для цього йому треба нагнітати внутрішню істерію в Україні. А завдяки бездарним діям українського уряду щось і вдається. Тобто рівень напруження зростає, і якщо щось піде не так, то тоді Кремль скаже: що ж, я готовий прийняти капітуляцію, давайте до мене, якщо не в Каноссу приїжджайте, то в Калугу.

Вони умовою шантажу поставили, що ні, ми самі будемо вирішувати, хто буде оператором, хто буде транзитером, що ніякі вимоги ЄС не може висувати. Інакше ціна буде 2 тисячі, 5 тисяч за кубометр газу. І я думаю, що таким чином вони поставили саме США в дуже складне становище. Влітку цього року була Вашингтонська декларація, яку підписали Байден і Меркель. Там було заявлено, що це економічний проєкт. Але якщо буде використовуватися шантаж, то ми будемо застосовувати санкційні заходи. Але це вже відбувається, розумієте.

Євросоюз зараз намагається гарячково реагувати. Наприклад, обіцяючи допомоги Україні, Молдові. Ми бачимо, що заяви робляться, і навіть гроші виділяють (ЄС виділив Україні певні гроші). Але ж усе це наслідки шантажу, "накручування" ціни на газ. Це вже відкрито заявляє російська сторона. Неназвані джерела заявляють агентствам: ви дозвольте запустити, сертифікуйте проєкт на наших умовах і газу матимете дуже багато.

Може, єдиною помилкою Кремля я би вважав те, що він все ж "відкрився" у ситуації з Молдовою, коли вони заявили: якщо Молдова розриває з ЄС, плює на підписану угоду про Асоціацію і ломиться в "тайожний союз", от тоді ми поговоримо і почнемо вирішувати питання про газ для Молдови. Але ж ми розуміємо, що основна проблема, зокрема і для Молдови, в тому, що їх намагаються змусити платити за придністровський газ, тобто тимчасово окуповані території Придністров’я, які споживають газ. І цей борг Москва хоче навісити на Кишинів. І мені страшно уявити, що вони хочуть зараз навісити, можливо, на офіційний Київ з наших тимчасово окупованих територій.

Звісно. Нехай Київ оплачує все, що відбувається в ОРДЛО. Саме цього Кремль і хоче. Проте це мінімум, чого хоче від України Москва. А вона хоче, використовуючи цей шантаж, добитися політичних рішень. А не тільки домовлятися до 2024 року, коли закінчиться термін договору про транзит між Газпромом і Нафтогазом. Вони хочуть, щоб Україна погодилася на реалізацію вимог Москви, і її інтерпретації Мінських угод. Це формула Штайнмаєра, її імплементація в законодавство, це й інші такого плану рішення, які повинні відірвати Київ насамперед від Євросоюзу, від бажання членства в НАТО і так далі. Я переконаний, що Київ на це не піде. Навіть для нинішньої влади це було б самогубством. Це всі розуміють. Навіщо займатися суїцидом. Тому, скоріше за все, загострення буде й надалі, і до нього просто треба бути готовим. Не варто себе тішити ілюзіями, що зустріч в Калузі, як ви кажете, Владіміра Владіміровича і Володимира Олександровича щось вирішить, вона не може нічого вирішити.

Можливо, вони зараз просто чекають, поки, умовно кажучи, шуба, в якій купається хлопець, набере води і почне тонути. І от після того, коли всі будуть сподіватися, що, може, й справді, треба шукати точки порозуміння, вони викотять той чи інший ультиматум. А взагалі спробувати зробити "тітухоподібний" антимайдан.

Так, ви все правильно кажете. Проте в них дуже мало часу – до лютого-березня наступного року, коли є потреба в таких обсягах газу через холодний період в Україні. Починаючи з березня і до наступної зими, однозначно, їм показуватимуть дулю. Тому якщо не зробити цього буквально до Нового року, або максимум відразу після Нового року, тобто добитися прямих рішень, то Зеленський скаже потім: нічого я вам не обіцяв. Навіть якщо якісь розмови там ведуть на переговорах між українською і російською сторонами. Думаю, що йде така собі гра, і вона постійно обмежується темою зимового періоду. На це й треба ставити. Треба водити за ніс Москву. З іншого боку, треба добиватися від Євросоюзу, щоб, даючи гарантії – а Німеччина давала гарантії у зв’язку з закінченням будівництва Північного потоку і відмовою США, Вашингтона, від санкцій стосовно оператора, – почати ці гарантії реалізовувати. Думаю, що Москву тут очікує чимало неприємностей і сюрпризів. Тому що там налаштовані саме на дуже жорсткий шантаж. Вони ж не вміють пасувати. Тільки на словах вони пасують. Ви ж бачили, як Путін упродовж цих останніх тижнів говорив, мовляв, що там кажуть, ніби сховища не заповнені, давайте якось допоможемо. Міністру енергетики Росії Новаку казав, що, мовляв, збільшуйте поставки, заповнимо сховища. Це все гра, вистава, театр, "розводняк" просто. Говорить все це на публіку.

І тут на Енергетичному форумі Путін заявив, що треба не допустити такого шаленого підвищення цін. Та вони щасливі від такого підвищення цін! Вони ж виграють від цих спотових ринків. Ви знаєте, як ростуть акції Газпрому в ціні!

Тож насправді вони просто демонструють, що мають інструмент і можуть у будь-яку хвилину вмикати цей механізм. Але повторюю – він обмежений у термінах. І їм треба в цей період досягти своїх інтересів. Я вам нагадаю, що від зустрічі в "нормандському форматі" і Москва і решта деякі партнери відмовилися, тому що в ній була зацікавлена тільки Меркель. Макрон цю зустріч підтримував так собі. Не забуваймо, що у президента Макрона наступного року вибори, тож він дотримується своєї тактики. Він не сильно підіграватиме Москві, йому невигідно робити різкі кроки, які, до речі, були в попередні роки. Відтак для Москви зараз, повторюся, цейтнот. Досягнуть вони до Нового року чогось – добре, щось відбудеться. Але я в цьому сильно сумніваюся.

Як би ви правильно зараз інтерпретували Мєдвєдєвську антисемітську статейку? Чи справді це сприймати, що Москва готова, умовно кажучи, трошки відпустити рівень військової диверсійної агресії проти України? Чи це димова завіса і відвертий сигнал з боку Кремля: мовляв, Дмітрій Анатольєвич, а ну покажи, що ми насправді про це все думаємо?

Я думаю, - і те, й інше. Тому що риторика, власне, та ж, що в тексті Путіна від 12 липня, який опублікований на Кремль.ру. Там повторено все те саме, тільки в примітивний, грубий спосіб. Тобто Мєдвєдєву дали текст, який має виглядати на контрасті з Путіним як текст ідіота. Власне це так і сталось, його текст так і сприйняли. Ніхто серйозно не сприймає самого Мєдвєдєва, проте текст зрозуміли як меседж. Інша річ, що ми бачимо, що це загострення є, і Москва побачила реакцію на це загострення. І от перше застосування "Байрактара" (безпілотник), який поставили з Туреччини, було сприйнято дуже болісно. Виходить, що перевага в цій війні, позиційній війні, яка триває на Донбасі між Росією і Україною, теж сильно залежить від технологічного оснащення. І якщо Україна отримає ці технології. Якщо, наприклад, Америка передасть такі технології, а вони ще кращі, потужніші, ефективніші. Яка перевага сил тоді буде?! А мотивація бійців в окопах? Вона ж, зрозуміло, буде більша. Дивіться, у нас є озброєння, яке передається союзниками. І в Москви в такому випадку буде дуже мало можливостей. Тому, я вважаю, зараз у Москви для загострення на Донбасі дуже обмежені можливості. Можна ж нарватися на великі безглузді жертви від застосування БПЛА. І що тоді? Починати велику війну? А це небезпечно. Бо щодо цього є певні домовленості з Вашингтоном.

Тобто "паломництво" в Калугу, але не під дулом автомата, а, так би мовити, в силу обставин.

Так, це було б краще. Тому що добровільна здача краще, ніж воєнна перемога. Особливо зараз. У такому разі не буде повторення сценарію Криму, мирна окупація для Кремля більш прийнятна. Оскільки є Дерипаска, маса проблем, тиск Вашингтона щодо Китаю. Все це загалом створює певну нервозність. Бо треба якось вирішувати проблему України. Але вирішувати її за чийсь рахунок вони готові, а за свій – ні. Наприклад, як говорив такий собі Пастухов (спостерігач, експерт), що, можливо, Нуланд обговорювала в Кремлі питання про нібито "здачу" України взамін на те, що Москва підтримає США в боротьбі з головним опонентом - Пекіном. Однак це навіть виглядає дивно. Це ілюзія. Тому що Москва зараз васально залежна територія від Пекіна, він її головний партнер. І у Вашингтоні ще жевріє якась ілюзія буцім можуть перетягнути Москву на свій бік. Насправді невдовзі вони переконаються, що це абсолютно неможливо.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.