День пам'яті жертв Голокосту: як у Янівському таборі знищили десятки тисяч людей

Пам'ятна дата була запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року (Резолюція № 60/7) і відзначається щорічно — 27 січня.

"Еспресо.Захід" розповість вам про одну з трагічних сторінок Голокосту, що мав місце у Львові в часи Другої світової війни.

Янівський концентраційний табір (нім. Zwangsarbeitslager Lemberg-Janowska) – табір примусової праці створений нацистською владою у жовтні 1941 на вулиці Янівській (тепер - вулиця Шевченка) у Львові, куди зганяли політичних в'язнів, військовополонених, а найбільше – євреїв. Табір було ліквідовано в листопаді 1943 року, а докази масових вбивств були значною мірою знищені нацистами. За підрахунками загальна кількість ув'язнених, які пройшли через табір, становила від 100 000 до 120 000, переважно польських та радянських євреїв.

Янівський табір був транзитним табором, звідки зазвичай депортували до Белжецького винищувального табору.

За час існування Янівського концентраційного табору у ньому знищено від 35 000-40 000 людей.

Будова табору

Табір займав площу 3 тисяч квадратних метрів і його можна поділити на три зони. Він складався з 13 бараків (за іншими даними – 9), майстерень, складських приміщень, адміністративних будівель. Територія була обгороджена бетонною стіною, посипаною зверху шматками битого скла. Одна частина – це територія військових майстерень, де працювали в’язні. В центрі були адміністративні будівлі та вілла коменданта. За лінією колючого дроту розташовувались бараки, і це був власне сам табір. У 1943 році виник жіночий табір, на території якого була також лазня для керівництва, швейні майстерні та інші невеличкі цехи. Поки не побудували бараки, ув'язнені спали просто неба.

Умови життя

Після прибуття до табору в’язні проходили болісну та принизливу перевірку, під час якої вилучали усі речі, крім одягу. Після цього їх відправляли в бараки. В таборі діяв режим на виснаження та вимирання в’язнів. Раціон складався лише зі склянки ерзац кави вранці, та миски баланди, в якому плавали нечищений гнилий буряк і картопля, і 150-200 грам хліба. Часом ця баланда була настільки огидною, що в’язні відмовлялись її їсти – попри голод. Були і випадки смерті після таких обідів. Якість хліба була жахливою – він був сирим і липким.

Через таку систему харчування в’язні часто не витримували і двох-трьох місяців у таборі. Особливо були голодними останні місяці 1942 і перша половина 1943 року, коли в’язні проживали не більше п’яти-шести тижнів. Весь табір обслуговувала одна невеличка кухня, біля якої завжди була велика черга.

Танго смерті

Цікавим фактом про Янівський табір є табірний оркестр "Танго смерті", який створила нацистська окупаційна адміністрація з найкращих львівських музикантів, людей з європейським, а то й з світовим ім'ям – в'язнів табору.

Керівником оркестру був призначений скрипаль, композитор, диригент Яків Мунд, який перед війною обіймав посаду музичного керівника Міських театрів у Львові. Ініціатором примусової організації музикантів-в'язнів в оркестр був заступник коменданта Янівського табору, унтерштурмфюрер СС Ріхард Рокіта, який перед війною був скрипалем у катовицьких кав'ярнях і відзначався винятковими садистськими схильностями.

Найчастіше оркестр виконував танго, автор якого невідомий. Незадовго до приходу Червоної армії, під час виконання цього танго всіх оркестрантів було розстріляно. Саме це дало оркестру поширену назву – "Танго смерті".

Ліквідація Янівського табору

Майже всіх примусових робітників, які належали до зовнішніх загонів концтабору, було розстріляно 25 жовтня 1943 року. Згодом провели спецоперацію по приховування слідів масових вбивств – викопували з землі рештки, їх спалювали і розсіювали попел, а кістки перемелювали спеціальною машиною. 19 листопада 1943 року в'язні Sonderkommando 1005 (групи, яка займалася "земляними роботами", тобто ексгумацією) зробили спробу втечі. В ході п’ятиденної операції, більшість втікачів розстріляли. 23 в’язням вдалось врятуватись. Ця спроба підняття повстання стала формальним приводом для ліквідації табору.

У квітні 1944 році, коли радянська авіація бомбила Львів, було знищено частину табору, і 15 євреям вдалося врятуватись. 19 липня 1944 р. Янівський табір був ліквідований СС у зв’язку із наступом радянських військ, ув’язнених переслали до таборів у Плашуві, Аушвіці та Гросс-Розені.

Після звільнення Львова у липні 1944 року, на цьому місці знаходився радянський виправно-трудовий табір, а нині – Личаківська виправна колонія № 30.

Інформація на основі статті у Вікіпедії.

• Нагадаємо, з нагоди дня пам’яті президент України Володимир Зеленський сказав про річницю пам'яті жертв Голокосту наступне: "Байдужість убиває разом з ненавистю, вони тільки вдвох здатні творити зло".

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.