День читання книг: скільки книжок треба прочитати, щоб бути розумним?

Є два типи людей: ті, хто любить читати, і ті, хто не любить цього робити. Я зараховую себе до першої категорії. 

Мій роман з книгами розпочався давно. Але не настільки, щоб сказати, що вже до п’яти років прочитав усіх класиків. Ні-ні, такою геніальністю не відзначився. Понад те, зізнаюся у маленькому гріху. У перших класах, коли нам ОБОВ’ЯЗКОВО треба було заповнювати читацький квиток, я грішив і брав книги, а потім за кілька днів повертав у бібліотеку… непрочитаними. Було таке діло "для галочки", яку, на жаль, люблять виховувати в школі. Однак десь з класу п’ятого, я відкрив для себе (чи в собі) красу читання книг. Тут можу похвалитися двома речами. Перше – мою любов до читання добряче розпалив світ Гаррі Поттера. Джоан Роулінг, хоч і маґл, але словами вміє робити справжню магію! А друге – моя мама працювала (та й досі працює) у книжковому магазині. А це означає, шо можна було приходити туди, як у бібліотеку – брати нові запашні (бо пахнуть ням-ням) книжки й акуратно читати вдома, а потім повертати. Було дуже зручно. Тому велику частину книжок я прочитав, не купуючи їх. 

Далі моя любов трансформувалася, і вже було мало тих книг, які були в невеликому книжковому в районному місті. Тому, коли вступив до Львова в університет, то взяв за звичку щомісяця купляти нові цікаві мені книжки. Так за десять років їх назбиралося близько 300-400. Непогана така бібліотека, хоча завжди хочеться ще. (Ой, ви би знали, як то тяжко позичати книжки!)

Читайте також: Біля книгарні у центрі Львова безкоштовно роздають книжки

Коли думаю про всі ті сотні книг, які прочитав, то ловлю себе думці, що фільмів і серіалів я бачив більше. Такий уже сучасний світ. А тоді починаю питати сам себе: скільки ж книжок треба прочитати, щоб вважатися розумним?

Гм, це досить складне питання, над яким люди побивають голови вже скоро майже шість сотень років. Просто нагадаю, що друковані книжки з’явилися не так давно, лише в середині XV століття завдяки зусиллям такого собі педантичного німця Йоганна Ґутенберґа. Він придумав, як змінювати літери і друкувати цілі сторінки, тим самим уможливлюючи штампування книг у тисячах примірників! Бо до того все робили від руки… Уявляєте, як це довго – переписувати книжку на тисячу сторінок? (Згадайте граматику в школі й помножте на сто, щоб уявити. Рука боліла тижнями!) 

Тож до середини XV століття люди знали відповідь на питання про кількість книжок. Адже в освіченого монаха чи дворянина був шанс прочитати всі книжки світу! Їх же було не так багато, мізерно мало, тому одного життя цілком вистачало, щоб осилити ті декілька сотень книг, які мляво циркулювали між містами. У ті часи книжка була така дорога, що часом вартувала, як ціле село. Тобто хочеш книжку – продай село… Тож книжок читали мало, бо мало хто міг собі дозволити таке щастя. 

Але друкована книжка все змінила і здешевила. Від ХVI століття книга вже не була чимось екстра лакшері, а поступово почала ставати доступним атрибутом часу й освіти. Вже з XVII-XVIII століття почали з’являтися перші газети, потім журнали, глянцеві обкладинки з деталізованими фотографіями. Усі враз стали письменними і письменниками (листи теж сюди відносяться)! Різної літератури стало так багато, що нею у прямому сенсі почали витирати своє гузно… (Ті, хто мають бабусь і дідусів у селах, добре знають, про що я говорю). А потім з’явився інтернет, і світ літератури дещо змінився, і люди стали трохи більше "екофрендлі". 

Масовість має свої плюси і мінуси. З плюсів –- якщо ви хочете почитати, то знайдете чи друковану, чи онлайн книжку без проблем. З мінусів – книжок мільйони, і треба десятки тисяч років, щоб прочитати їх усі. То як же вибрати з того найважливіше?

Читайте також: Заради чого ви читаєте книжки? Або мої "паперові мандри"

Ось це дійсно питання на мільйон. Ніхто не знає, скільки і яких саме треба вам книжок, щоб назвати вас розумним. Універсальна відповідь на це питання – це популізм авторів, які хочуть на вас заробити. Так, кожна релігія, кожна нація, кожна професія, кожна філософія і так далі має свої шедеври, які "мусиш прочитати". Але люди не люблять слова "мусиш", а слово "люблять" люблять. Зі свого досвіду скажу, що книжку треба шукати. Книжку треба відчувати. Книжку треба прожити. Книжку треба впустити... А щоб це зробити, варто не боятися провести годину чи дві у книгарні, шукаючи саме ТУ книжку, читаючи анотації, рендомні сторінки і просто налаштовуючи свою свідомість та підсвідомість. Бо насправді життя зараз таке, що в голові у нас стільки багато питань, які десь там на периферії, а ми так заклопотані справами й соцмережами, що забуваємо знайти відповіді на ці питання. Наприклад, якщо вас завжди цікавило, звідки виник Всесвіт, що таке галактики, то сміливо йдіть до тієї наукової літератури. Навіть коли саме прізвище Ейнштейн чи Гокінг вас лякає, це не означає, що воно лякає вашу підсвідомість, де ховається питання на яке ви завжди хотіли почути відповідь… 

Словом, читайте те, що вам цікаво. Тоді книжка "говоритиме" з вами і ви дійсно почерпнете з неї щось таке, що надасть вам відчуття розумності. Бо розум – не в кількості книжок і не у швидкості їх читання, розум – у мудрості їх розуміння. 

Довідково. День читання книг – це свято, яке у 2000-х придумали бібліотекари і підхопили користувачі соціальних мереж. Основна ідея – заохочувати молодь читати більше. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.