Декомунізація Карпат: військові знесли радянський пам'ятник на Турківщині, а місцева влада звернулась у поліцію

Журналістка "Еспресо.Захід" відвідала селище.

Робіть перепоховання своїм коштом

Про те, що військовослужбовці Збройних Сил України декомунізували кілька радянських пам'ятників на Львівщині, стало відомо із відео, яке поширили в мережі. На них військовослужбовець ЗСУ Ігор Фльорко та воїн 73 центру ССО Станіслав Лісовий закликали пришвидшити етапи декомунізації в області.

"Хочемо Вам нагадати про таке важливе питання, як декомунізація, — сказав на відео Ігор Фльорко. – Радянська армія – такий же окупант, як армія Росії. Забудьте про таке, що хлопці повернуться з фронту і будуть робити свої порядки. Ні, давайте ми добре попрацюємо на фронті, а ви добре попрацюйте в тилу".

Ігор приїхав на короткострокову відпустку додому. Станіслав проходить реабілітацію після поранення, яке отримав на півдні України. Хлопці відгукнулися на прохання переселенки з Мелітополя Надії Дребот, яка тимчасово мешкає у селищі. 

"Це радянські маркери, які не повинні бути на території нашої держави, — переконаний Станіслав Лісовий. - Це такі ж окупаційні символи, які зараз окупаційна російська армія впроваджує на тимчасово окупованих територіях. Тому ми їх маємо знищувати та демонтовувати. А натомість ставити українську символіку та вшановувати українських героїв, які віддали своє життя за незалежність нашої країни".

Пам'ятник радянському солдату стоїть на території професійно-технічного училища. Трохи далі від монумента розташований п'єдестал з похованнями. Надія Дребот кілька місяців просила місцеву владу позбутися пам'ятника та організувати перепоховання. Ще з січня вона писала заяву у селищну районну раду та у Львівську обласну військову адміністрацію. Їй відповіли, що питанням займаються. Та через сорок днів жінка отримала цікавішу відповідь.

"Я отримала від нашої ОТГ, від нашого селищного голови листа про те, що вони займаються питанням пам'ятника, але, згідно зі статтею 21 закону про перепоховання, оплачувати це маю я. – обурюється Надія Дребот. - Я мало не оголосила збір коштів, але потім зупинилася. Мені це явно було не зрозуміло, тому, звичайно, я оприлюднила інформацію і вирішила почекати що буде далі".

А далі, дізнавшись про такий випадок, хлопці – військові вирушили у село. По дорозі склали маршрут та знесли ще кілька монументів. Радянського минулого позбулися Топільниця, Стрілки, Луки та Бориня. 

"Нас вразила ця історія, бо у 2023 році такі питання мають вирішуватися дуже швидко, — наголошує Ігор Фльорко. – Навіть на заяви відповідь має приходити моментально і позитивно. Такого у цьому випадку не відбулось. Коли ми приїхали у селище, не було людини, яка б сказала, що ви робите, не потрібно, це пам'ятник, з яким асоціюється наше життя та дитинство". 

Чому ми маємо у свою відпустку декомунізовувати пам'ятники?

Ба більше, люди навіть допомагали військовим. Монумент так приріс до землі, що своїм транспортом хлопці не змогли його подужати. А ось за допомогою трактора вдалося позбутися монумента. Техніку надав місцевий мешканець пан Микола. Втім наступного дня після інциденту в селі з'явилася поліція.

"У неділю вранці до мене прийшли хлопці й попросили допомогти з технікою, щоб знести пам'ятник, – розповідає місцевий мешканець пан Микола. – Мій трактор був несправний, то я дав трактор брата. У нас частина людей хотіли знести його, а частина ні. Хлопці самотужки не могли це зробити, то ми трохи допомогли. Наступного дня мені передзвонила сусідка, яка живе поблизу. Каже: "Миколо, в мене була поліція, питали, чи щось бачила. Я кажу: ніц не бачила, я самотня живу". А потім прийшли до мене. Дивлюся, хлопці під'їжджають, троє, з поліції. Вони представилися і сказали, що їм потрібно взяти дані". 

До Борині поліція приїхала на прохання селищного голови, який за фактом повалення радянського пам'ятника написав заяву у поліцію. Під час нашого приїзду Михайло Шкітак був відрядженні. Заступник керманича пояснив, пам'ятник стоїть на балансі громади    має свою вартість. Тому були зобов'язані повідомити правоохоронців.

"Ми повинні були звернутися, це наше майно, – каже заступник селищного голови Олег Юричко. – Це так, як будь-яке приміщення чи інше, що перебуває в нас на балансі. Тому ми маємо відреагувати й звернутися, повідомити принаймні поліцію, що в нас таке сталося. А вже поліція зробить із того висновки, чи воно підлягає кримінальному провадженню, чи ні".

Попри те, що пам'ятники знесли у кількох селах, заява у поліції з'явилася лише від селищного голови Борині. Надія Дребот здивована таким рішенням місцевих урядників, оскільки у Мелітополі владі було достатньо, щоб військові знесли пам'ятники. У результаті вони їх просто списували.

"Я розумію, що люди тут дуже далеко перебувають від лінії фронту, — каже Надія Дребот. – У нас в Мелітополі ніхто нікуди не писав звернень, тому що в принципі, наскільки я розумію, владу влаштовувало, коли прийшли бійці знесли того Леніна о 5 ранку і поїхали на фронт". 

Військові переконані, вчинили правильно, бо таким чином пришвидшують процеси декомунізації в області.

"Чи маємо ми моральне право це робити? Я переконаний, що так, — наголошує Ігор Фльорко. - Чи хтось буде апелювати до того, що немає законного рішення? То таким людям я скажу, товариство, згадайте повалення пам'ятника Леніну у 2014 році. Чи було там законно прийняте рішення? Але підтримка людей була стовідсоткова. Ми відчуваємо за собою моральне право робити такі речі, пришвидшувати процес декомунізації у Львові навіть такими шляхами. Ми дали людям певний імпульс. Ця історія трошки показова. Але чому військовослужбовці мають приїжджати у свою відпустку і займатися демонтажем таких пам'ятників? Чому це не може зробити громада? Під цей театр абсурду більше ніхто не хоче підписуватися, лише голова Боринської ОТГ. Бажаємо йому успіху та терпіння. Дуже цікавою справою він зайнявся у 2023 році, коли вирішив протистояти такому органічному явищу як декомунізація".

З 2015 року до моменту заяви місцева влада не зробила жодного кроку щодо декомунізації регіону

Секретар робочої групи щодо декомунізації Львівщини при ЛОВА Анна Герич пояснює: пам'ятник у селі Бориня має статус пам'ятки й там є поховання. Але наголошує, місцева влада ще з 2015 року не зробила жодного кроку щодо декомунізації. Звернулася лише після отриманої заяви. Натомість в інших громадах ще з початку повномасштабного російського вторгнення масово скидали пам'ятки радянським окупантам.

"Ніхто не розбирався, що це є, — каже Анна Герич. - А деякі голови громад, усвідомлюючи й знаючи, що це є, навіть отримавши лист від департаменту, чинили так, як їм дозволяє право і совість. Тому що іноді право випереджає закон. Процедура дуже проста, вони приймають на виконкомі, сесії й знімають".  

Наразі поліція проводить перевірку за фактом знесення пам'ятника у селі. Водночас у Львівській обласній військовій адміністрації монумент вже внесли у список декомунізованих. Серед них є й інші об'єкти, які знесли хлопці. А тим часом на Львівщині ще є близько двох сотень пам'ятників радянського минулого. Їх позбутися мають до кінця цього року.