Дарина Роік. Волонтерство – рушійна сила сьогодення, адже вона формує свідому спільноту українців

У цьому тексті розповім про те, як на мене вплинув досвід волонтерства в Українській академії лідерства, студенткою якої я є, та як долучитися до волонтерського руху в Україні й отримати ту кількість можливостей, яку він може дати.

З дитинства я дуже любила допомагати в школі, частенько могла відпроситися з уроку, аби поскладати книги в бібліотеці, ходила після навчання до літніх людей відвідати їх і поговорити про життя. Проте чи могла тоді подумати, що в майбутньому ця діяльність стане для мене чимось рідним і глобальним  під назвою "волонтерство"? 

Відповідь очевидна: звісно, що ні. Вирішила розповісти тут трішки про те, як все починалось, чому важливо волонтерити, та як знайти ту саму діяльність, до якої хочеться долучитись.

Зараз ми живемо у світі, створеному нашими батьками, а через 20 років житимемо у світі, який створимо самі…

Саме таким гаслом один чоловік почав першу лекцію, дотичну  до волонтерства в моєму житті. Відразу в моїй, ще не такій сформованій голові, виникло запитання: "І що то за світ? А головне: що я можу зробити для того, аби формувати краще середовище навколо себе?" відповідь отримала швидко: волонтерити та поширювати свідомість.

"Дивно", – подумала я, бо сама з маленького селища на Полтавщині, де про явище волонтерства чули опосередковано та не дуже розуміли його цінність, а тим паче вплив. Ще з часів шкільного самоврядування мені говорили, що намалювати листівку або ж зробити гарний виріб – це саме те, чим можу допомогти. Але я прагнула  робити щось більш глобальне. Впроваджувала ініціативи, які зараз називаю для себе "несвідомим волонтерством" (воно було радше формальним, з купою обмежень, де все мала узгоджувати з керівництвом,  та і щирості в ньому було мало).

Шлях свідомої волонтерки зі сформованою для цього цінністю в мене почався з моменту, коли стала студенткою Львівського осередку Української академії лідерства.

Українська академія лідерства – це платформа неформальної освіти для випускників шкіл і студентів віком 16-20 років. Протягом навчання студенти здобувають корисні навички та знання із трьох напрямів розвитку: фізичного, інтелектуального й емоційного. Як виявилося, важливою складовою навчання є волонтерство, на яке виділяється спеціальний час в освітній програмі. Коли я дізналась про це – відчула легенький трепет і радість від того, що можу займатись улюбленою справою та здобувати новий досвід. 

Волонтерство в Академії є дуже різним і кожен може спробувати себе в максимальній кількості активностей: від плетіння захисних сіток у зону ООС до перекладу статей для Вікіпедії, від прогулянок із собаками  до прибирання парку. 

Така різноманітність дає поглянути на світ ширше й об’ємніше та зрозуміти для себе важливість того, що може зробити невеличка спільнота людей, яка щиро вірить у те, що робить. Спочатку намагалася зруйнувати всі ті упередження стосовно волонтерства, які давно проростали всередині мене. Як виявилось, це не односторонній процес, а море можливостей і цікавих переплетень, із яких можу взяти саме те, що вважаю за потрібне. 

Моїм першим волонтерством в Академії був похід у Львівський геріатричний пансіонат для літніх людей. Коли дізналася, що маю змогу поспілкуватись та відвідати цих милих людей, подумала: "Прекрасно, можу спокійно провести час в приємній компанії. Там немає нічого складного". Насправді я дуже романтизувала та ідеалізувала життя в будинках такого типу (напевно, це все вплив гарних фільмів…). Ми зі студентами прийшли й одразу, навіть попри те, що всі усміхались, я побачила невимовний сум в очах цих людей. Найсильніше в моїй пам’яті закарбувалась історія пані Галини, яка неймовірно любить осінь, дощ і піші прогулянки містом, та не може дозволити собі їх уже більше року через хворобу ніг… 

Додому я повернулася здивована та натхненна її оптимістичністю і незламністю. Після десятихвилинної розмови з цією жінкою я відчула, як "проростають крила" і виникає бажання творити, брати всі ті можливості світу, які він мені дарує. 

Такі зустрічі часом дуже потрібні для усвідомлення цінності того, що маю, мотивації вимагати від себе більшого, аби через 10 років я прийшла в цей самий пансіонат і побачила там більше щасливих та щирих усмішок. 

Це маленька історія про маленьке волонтерство, яких у мене ще дуже багато в шухлядці спогадів.

Цікавою особливістю Української академії лідерства є те, що студенти не обирають місто, в якому навчатимуться. Саме так я потрапила до Львова і була приємно вражена тією кількістю можливостей, які зустріли мене тут. Порівнюючи з моїм рідним селищем, Львів – це гарний сад, де кожним квітучим деревом виступає можливість. Львівська область є дуже свідомою до волонтерства, і є безліч місць, де можна допомогти та зробити свій внесок у розвиток рідного краю. Пам’ятаю, колись мала змогу доєднатись до прибирання Скнилівського парку й дізналася, що зараз існує мобільний застосунок Ecohike від GlobalLogic, який пропонує засмічені території, а користувачі вже самі обирають для себе локацію, а після прибирання ставлять відмітку "прибрано". Так люди, що бачать сміття на своєму шляху, але не можуть його прибрати, позначають цю територію. Це допомагає зробити екологічне волонтерство більш мобільним і продуктивним. Тепер я активно користуюсь цим застосунком і дивуюся тому, як швидко можна знайти для себе волонтерство, витратити годину часу на прибирання, тим самим зробити свій внесок у популяризацію чистоти навколо.

Якщо після прочитання у вас усе ще виникає питання "Навіщо волонтерити?" – розповім про конкретні переваги залучення до волонтерського руху:

Практичний досвід. Завдяки дуже різноманітному волонтерству є шанс отримати базові знання з великої кількості сфер, які сміливо можна використовувати в подальшому. Також багато роботодавців оцінюють волонтерство як досвід роботи, і це є вагомим критерієм при відборі на посаду.

Можливість робити помилки та вчитися на них. Волонтерство є полем для спроб, тому можна навчитись відчувати відповідальність за свою роботу, але мати змогу помилитися.

Цікаві нові знайомства. Український волонтерський рух є одним із наймасштабніших у Європі, адже ми не маємо обов’язкового волонтерства в університетах, яке мають багато інших країн, і спільнота українських доброчинців – це люди, які вмотивовані тим, що роблять, і справді "горять" своєю справою)

Можливість дослідження нових міст і подорожей. Можна проживати в одному місці, а волонтерити на подіях в іншому куточку країни. Проживаючи у Львові, я волонтерила у Чернівцях і розповідала літнім людям про важливість вакцинації, або мої друзі з різних куточків країни, волонтерили на відкритті культурно-освітнього простору в моєму рідному селищі.

Відкрити нові грані себе. Волонтерство дає поглянути на свої сили не так обмежено, як часто ми це робимо в звичному житті, а по-новому. Наприклад, я зрозуміла, що можу спокійно робити насипи для подальної висадки дерев або пакувати чай на фронт, хоча раніше це були для мене зовсім незвичні речі.

Повернуся до фрази про формування кращого світу, яку згадувала на початку. Волонтерство – саме про це. Про свідомість творити себе та кращий світ навколо, щоб потім, через п’ять, десять, двадцять років ми могли гордо говорити, що живемо в країні, яку створили самі. Ми так часто зі сцен, екранів і сторінок у соціальних мережах говоримо про єдність – здається, таки настав час показати її світу.

Про авторку. Дарина Роік – студентка Львівського осередку Української академії лідерства.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.