"Чому я прийняла іслам?" Історія, яка вас здивує

"Джихад асоціюється у багатьох із збройною боротьбою. Але насправді Джихад - це старання, зусилля на благо мусульман та ісламу. Ми робимо те, чим би Бог був задоволений. Наприклад, одна жінка може навчати іншу читати Коран. Це буде її джихадом. Мій джихад – розповідати людям про іслам і розвінчувати міфи про мусульман", - каже Вікторія Нестеренко.    

Як так сталося, що вона, українка, яка виховувалася у сім'ї, що вважає себе християнською, раптом вирішила змінити віросповідання?

У 2016 році Вікторія почала подорожувати далекими країнами. Тоді ж уперше відвідала Шрі-Ланку.

Вікторія на відпочинку у місті Мірріса, Шрі-Ланка  

"Я відпочивала там тричі і двічі – після того, як прийняла іслам. Обожнюю цю країну та Індійський океан", - зізналася у розмові із журналісткою "Еспресо.Захід" Вікторія.

Основна релігія на Шрі-Ланці – буддизм, але приблизно 8% населення сповідує іслам. Саме тут жінка вперше зайшла у мечеть. Повернувшись в Україну, зрозуміла, що хоче дізнатися більше про цю релігію. Почала шукати інформацію в інтернеті, читати релігійну літературу. "Приблизно через дев'ять місяців після цього я прийняла іслам", - розповідає Вікторія. На той момент ані друзів, ані навіть просто хороших знайомих серед мусульман у неї не було.

"Близькі думали, що я потрапила під вплив якоїсь секти", - всміхається Вікторія. "Ніхто з мого оточення не знав, що я цікавлюся ісламським вченням, читаю Коран та Сунну Пророка (священні перекази з життя пророка Мухаммада, які служать зразком для наслідування мусульманською громадою і кожним окремим мусульманином. – Ред.). Мої батьки живуть в Умані, тож про те, що я прийняла іслам, дізналися постфактум, як і інші мої родичі. Я їх до цього ніяк не підготувала і це було моєю помилкою. Дехто різко відреагував на цю новину. Батьки, на щастя, мене зрозуміли і прийняли мій вибір. Тож тим, хто задумується над тим, щоб змінити своє віросповідання, раджу морально підготувати своїх близьких (тих людей, на думці яких вам справді залежить), бо наше суспільство мислить доволі стереотипно і через це можуть виникати конфлікти. Знаю дуже багато випадків, коли батьки виганяли дітей з дому, казали: "Тепер ти нам не дочка" чи "Тепер ти – не наш син", "Не хочемо тебе більше знати", "Ти зганьбила/зганьбив нашу родину".

"Знаю випадок, коли дівчина прийняла іслам і її мати це настільки не сприйняла, що коли вони разом виходили з дому, то мати переходила на інший бік вулиці, щоб не йти поряд з донькою, вбраною у хіджаб і довгу спідницю"

"А ваші батьки – релігійні люди?" - запитую. "Як багато інших православних християн, вони ходять у церкву декілька разів на рік. Переважно по великих святах", - каже. "На релігійні свята батьки запрошують вас до себе у гості?". "Я, як мусульманка, християнських свят не святкую. Коли є якесь мусульманське свято, то батьки мене вітають. Але разом мусульманські свята ми ще не святкували, бо живемо у різних містах", - пояснює Вікторія. Жінка сподівається, що в Україні на законодавчому рівні закріплять святкування двох головних мусульманських свята - Курбан-байраму (свята жертвопринесення, яке починають святкувати у день закінчення Хаджу, паломництва до Мекки) і Ураза-байраму - свята розговіння, який мусульмани починають святкувати у день закінчення Рамадану, 30-денного посту. Каже, приватні підприємці зазвичай йдуть назустріч працівникам, які сповідують іслам. А от ті мусульмани, що працюють у державних установах, на жаль, вихідних у свої релігійні свята не мають. Наводить дані офіційної статистики: в Україні проживає півтора мільйона мусульман.


Це фото було зроблене у День вишиванки в Ісламському культурному центрі Києва

Вікторія зізнається: кількох друзів і родичів (щоправда, далеких) вона таки втратила. Більшість із них – набожні християни, і те, що Вікторія прийняла іслам, сприйняли як зраду. Не спілкуються з нею досі.



Запитую, що ж таке привабило її у цій релігії, що вона не побоялася настільки кардинально змінити своє життя. "Мусульмани вірять в єдинобожжя (таухід), що Бог один і не можна творити собі інших богів, та перебувають у прямому контакті з Богом, тобто у мусульманстві не існує такого поняття як "сповідь", на якій людина, як це є у християнській традиції, у присутності священика відкриває свої гріхи та кається перед Богом. Мусульманин у цій справі не потребує посередника, а напряму розповідає про все Богу, кається і здійснює мольбу – дуа (відрізняється від намазу тим, що її можна проговорювати будь-якою мовою та у довільній формі. – Ред.). Людина сама відповідає за себе – знає, що їй потрібно дотримуватися посту (сауму) і здійснити паломництво (хадж)", - пояснює Вікторія. Додає, що священнослужителі в ісламі також є і називаються вони імамами. Зазвичай імами служать у мечетях. Їх завдання – проповідувати, здійснювати настанови, трактувати Коран і Сунни Пророка. За потреби мусульмани можуть звертатися до імама зі своїми буденними питаннями – що їм можна робити, чого не можна, як краще чинити у тій чи іншій ситуації. Також імами проводять релігійний обряд шлюбу (ніках) і промовляють молитву над тілом чи могилою померлої людини (джаназа-намаз).

Намаз (канонічну молитву, яка є одним із п’яти стовпів ісламу) мусульмани відмолюють п’ять разів на день:

• перед сходом сонця (фаджр);
• від моменту, коли сонце відхиляється від зеніту до моменту, коли тінь від предмету відповідає довжині цього предмету, при цьому забороняється молитися безпосередньо у полудень (зухр);
• після полудня (аср);
• після заходу сонця (магріб);
• уночі (іша).

Кожна з ритуальних молитов передбачає ракаат - строго визначений порядок молитовних поз, рухів та слів (молитовних формул). Мусульмани моляться виключно арабською мовою. Читають сури (вірші) з Корану. Молячись, вивчають Коран напам'ять.



"Звісно, Коран мусульмани читають тією мовою, яку вони розуміють. На те, щоб вивчити арабську настільки ідеально, аби розуміти, що написано у Корані, піде дуже багато часу. Та й не кожній людині вивчення мов дається легко. Деякі духовні лідери закликають заборонити переклад Корану, бо переклад може змінювати суть окремих понять - щось, що мало би сприйматися у переносному значенні, може сприйматися буквально, або навпаки, буквальне може трактуватися як переносне. Але багато хто вважає, що заборона перекладів призведе до того, що люди не прийматимуть іслам, бо не розумітимуть, що написано у головній священній книзі цієї релігії", - каже Вікторія.

А от дуа - пряме звернення до Бога – дозволяється проговорювати своєю мовою і робити це можна у будь-яку пору доби.

Біля мечеті Аль-Міна у Хургаді, Єгипет

Перед молитвою мусульмани здійснюють ритуальне омовіння (вуду) та повертаються обличчям до найбільшої мусульманської святині - священної Кааби, розташованій у Мецці (кибла).

Запитую, чи не надто це складно, адже потрібно весь свій день планувати відповідно до виконуваного обряду намазу. "Зовсім ні! – запевняє Вікторія. – Мусульмани призвичаєні до цього. Заздалегідь обдумують, де зможуть помолитися. Якщо відомо, що зробити це буде неможливо, обмірковують, як будуть чинити у цій ситуації. Я свій перший намаз здійснила у мечеті. Іслам я прийняла у березні 2017 року, а у кінці квітня-на початку травня вже мав початися Рамадан (місяць обов’язково для мусульман посту. – Ред.), тож я поставила собі за мету до цього часу навчитися правильно здійснювати намаз – елементарно читати арабською, виконувати відповідні рухи, концентруватися на молитві. Не можу пригадати, якими були мої відчуття у момент здійснення намазу. Всю свою увагу я зосереджувала на тому, аби належним чином помолитися, бо тільки тоді молитва вважатиметься дійсною".

Про перехід в іслам

"Багато людей, які хочуть прийняти іслам, ретельно до цього готуються. Деякі дівчата приходять у мечеть вже у хіджабі. Я одягла хустку лише через півтора місяця після того, як прийняла іслам. Було трохи лячно, - зізнається Вікторія, - бо я не знала, як на мене реагуватимуть люди, але, на щастя, реагували так само, як на пофарбоване волосся. Це у Києві, Харкові, Одесі, де живе багато мусульман".


Біля мечеті Ар-Рахма у Києві

"Чи важко бути мусульманкою в Україні? У маленьких містечках люди можуть коментувати твій зовнішній вигляд на вулиці. Підлітки або якийсь чоловік напідпитку може крикнути вслід "Аллагу акбар!" Але на це просто не потрібно реагувати"

"Іслам, - розповідає Вікторія, - не обов’язково приймати у мечеті. Людина це може зробити у будь-якому місці та у будь-який час, але треба мати знайомих серед мусульман. Достатньо промовити арабською - "немає Бога крім Аллага, і Мухаммад – його раб та посланець (пророк)", з повним розумінням, впевненістю і бажанням. Ці слова повинні йти від серця людини. У мене, як я вже казала, знайомих серед мусульман не було, тому я прийняла іслам у мечеті. У критичних ситуаціях або десь у глибинці, де немає мечеті і де мусульман взагалі немає, але людина хоче прийняти іслам, також може це зробити. Може, наприклад, потоваришувати з мусульманами по інтернету і прийняти іслам по ZOOM чи Skype". 

"Іслам не є монолітною релігією", - каже Вікторія. Налічується близько 70 його напрямків. Хтось надає перевагу більш строгому ісламу (наприклад, ультра-консервативному салафізму, який передбачає строгі порядки, деякі з яких втратили актуальність ще у ІХ столітті), а хтось – більш "лайтовому" його варіанту, приміром, суфізму, який поєднує іслам з різними медитативними практиками. Вікторія схиляється до "золотої середини". "Релігія повинна полегшувати нам життя, відповідати сучасним його реаліям і підходити регіону, в якому ми проживаємо", - каже моя співрозмовниця.

Про шлюби та розлучення

В Україні мусульманські пари знайомляться або у соцмережах, або у мечеті, або через знайомих. "Як це відбувається у мечеті? Чоловік приходить до імама і повідомляє, що він хоче одружитися та шукає собі дружину. Можливо, до імама вже зверталися жінки, які також хочуть з кимось познайомитися, бо зрозуміли, що вже готові взяти шлюб. Ці двоє, чоловік та жінка, знайомляться, спілкуються, аби дізнатися, які у кого плани на життя і чи життєві цінності одного відповідають життєвим цінностям іншого. Якщо так, то люди зазвичай одружуються", - розповідає Вікторія.

Чи може мусульманин одружитися з жінкою, якщо вона не є мусульманкою? Так, але тільки з християнкою чи юдейкою. З атеїстками шлюби заборонені. "Чоловік не має права змушувати свою дружину-немусульманку прийняти іслам. Водночас духовні лідери наголошують, що подружжя повинно дбати про наступні покоління, а  тому було б краще, якби обоє батьків сповідували одну релігію. Якщо батько буде мусульманином, а матір, наприклад, християнкою, їм буде важко дійти згоди у питаннях виховання дітей. Чоловік буде прагнути одного, жінка – іншого, тож врешті-решт вони можуть розлучитися", - каже моя співрозмовниця.

Іслам забороняє парі жити разом, якщо вони не взяли релігійного шлюбу (у мечеті або де-інде, але церемонію повинен провести імам або ж шейх – так мусульмани називають духовного керівника).

Як іслам змінює життя

Що кардинально змінилося у житті Вікторії після того, як вона прийняла іслам, - це харчові звички: "Я повністю відмовилися від вживання алкоголю та не їм свинини, хоча й до того, як прийняти іслам, я вже багато років не вживала ні того, ні іншого". Змінився ритм життя жінки – п’ять разів на день вона виконує намаз і регулярно відвідує мечеть. Змінилося коло спілкування, хоча, крім мусульман, є у Вікторії і друзі-юдеї ("я – родом з Умані, єврейського міста"), і християни. Змінився характер жінки. "Я більш толерантно ставлюся до інших людей, до представників інших релігій та етнічних меншин, - каже. - Я зрозуміла, чого прагну у житті і що є дійсно важливим для мене".

У мечеті Ель-Міна в Єгипті

Про права жінки в ісламі

"Коли я почала читати релігійну літературу, дізнаватися про права жінки в ісламі, я зрозуміла, що мене все задовольняє. Згодом моя думка з цього приводу дещо змінилася. Багато людей говорить, що жінка в ісламі – захищена. Так, вона захищена, але в окремих державах, де діє ісламське право. Якщо, приміром, чоловік буде піднімати на свою дружину руку, то така жінка може звернутися у суд і розлучитися з аб'юзером. Якщо ж це буде відбуватися у нашому, західному світі або десь на Кавказі, у Чечні чи Дагестані, де люди беззастережно дотримуються споконвічних традицій, які тут панують, то жінка не буде захищеною. Чому? Бо прийде до імама у мечеть, попросить розлучити її з чоловіком, який здійснює над нею насилля, але імам у більшості випадків скаже, що вона мусить терпіти. Водночас ісламське законодавство має й свої мінуси. Якщо жінка, наприклад, захоче зняти хіджаб, то у деяких країнах вона не зможе цього зробити. В Україні жінка-мусульманка, якщо бажає, – може не покривати голови і навіть мусульмани це сприймуть спокійно – не виганятимуть її з мечеті", - каже Вікторія.

Фото з особистого архіву Вікторії Нестеренко

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.