Мобілізація. Власний досвід. Блог працівника Еспресо

Якщо для тих, хто розуміє потреби війська й готовий бути залученим до нього, потрапити до рук військовиків не є стресом і проблемою, то для протилежної сторони – це наче вирок і чорна мітка.

Якраз для других, які переховуються і пересуваються "дрібними перебіжками", чи за рекомендаціями ухилянтських чатів у соцмережах, розіб'ємо проблему сучасної мобілізації на сегменти. Відзначу, що це зроблено за власним досвідом щойно мобілізованого.

"Затримання". Найбільш скандальна частина процесу

Самі військові визнають, що воно відбувається часом жорстко й на межі закону. З власного досвіду скажу, що мене зупинили за кермом патрульні за вигаданим приводом не ввімкнутого повороту, хоч потім перекваліфікували "порушення" на "надто пізно ввімкнений" сигнал. Разом з ними підійшов працівник військкомату, який одразу, заглянувши в базу, заявив, що я в "чорному списку". Його риторика пом’якшилася, коли я повідомив про відвідування військкомату у 2022 році й показав військовий квиток, але звісно ж, ніхто мене вже не відпустив.

Загалом "затримання" відбувалося культурно й без застосування сили чи "закидування в бусик".

За словами інших "затриманих", з ними переважно поводилися схожим чином. Тобто коли людина не втікає, не чинить опору і поводиться адекватно – поведінка групи правоохоронців теж відповідна.

Тут треба розуміти, що за відсутності документів, які підтверджують бронь, тебе точно заберуть на ВЛК, навіть якщо ти без документів, вийшов у капцях, за кермом чи з песиком.

ВЛК: особливості та ймовірні часові рамки

Одразу скажу, що я пробув у приміщенні, де проходить комісія, близько години. Швидко пробіг усі кабінети й "поїхав далі". Звісно, усе виглядає дуже формально й лікарі оцінюють усіх "на око", але опираються на твою історію у медичній інформаційній системі Helsi.

Інших, особливо тих, яких затримали до обіду, тримали довго. Адже довіз на наступний етап мобілізації відбувається пізно ввечері. Тут слід відзначити негативний момент. У приміщенні, де відбувається ВЛК, є тільки елементарні зручності: питна вода, туалет і можливість покурити. Їсти там не дають, як і не відпускають у магазин. Тобто часом виходить так, що можна бути фактично добу голодним. Тож рекомендація військовозобов'язаним: ходіть із документами, водою і канапками.

Так, на проходження ВЛК можна не погодитись і не підписувати висновку. Це здебільшого роблять з метою протесту, або ті, хто має серйозні хвороби, але не має документів про це.

Наголошу, що в цьому випадку ніхто не відпустить додому по папери. Тобі їх має хтось довезти або ж лікарі перевірять їх наявність у Helsi.

Усе одно висновки комісії будуть зроблені. Можливо, наступного дня, коли вщухнуть емоції або доїдуть довідки. Або ж уже в навчальній частині.

Пункти розподілу, подальший досвід і перші висновки

Далі затриманих і перевірених везуть у своєрідні пункти розподілу. Перебування тут для більшості нетривале. Тут нагодують, дадуть можливість помитися і поспати, а зранку – на повторну комісію або відразу в навчальну частину.

Окремою групою і, як виявилося, окремою проблемою є офіцери запасу, тобто ті, які закінчили військові кафедри вишів та отримали звання лейтенантів.

У моєму випадку декілька людей, які мали звання, опинилися в підвішеному стані. Нас нікуди не відправляли, але й не відпускали додому. З поясненням, що наказ про відбуття може з'явитись у будь-який час, але його може не бути днями чи тижнями.

А не відпускають нас, бо є небезпека того, що хтось може втекти й не з'явитись на визначену дату, яку буде зазначено у повістці. 

Так приблизно виглядає шлях мобілізованого. 

Я не побачив на своєму прикладі та прикладі десятків інших хлопців усього того, чим "ядоточать" соцмережі. Як уже зазначалось вище, найболючіший етап – затримання. Але його перебіг у першу чергу залежить від людей, а не від правоохоронців. Вони здебільшого діють за ситуацією. Хоча, звісно, ексцесів виконавця ніхто не скасовував.

Також не було забирання телефонів, приниження, чи обмеження прав (хіба на пересування). І патрульні, і лікарі, і військові ставилися з повагою та розумінням. Хоч зрозуміло, що вони всі готові в будь-який момент належно відреагувати.

Не відчувалося також зверхності та зневаги людей, які пройшли війну, до тих, які могли мати намір пересидіти її в цивільному.

Але було якесь узагальнене ставлення, наче до потенційного ухилянта. Втім така, будьмо чесними, ситуація, і така в них робота – набрати нових військових, з яких їхні колеги зроблять справжніх бійців і сильну армію.

Про автора. Працівник Еспресо. Щойно мобілізований

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.