Ми як суспільство не вміємо дивитися на себе очима нашого ворога. Блог Остапа Сливинського

Так, це брудна, але необхідна робота. Необхідна для нашого виживання, для передбачування хоч чогось посеред тотальної непередбачуваності, яку ширять довкола себе болота. Дякую тим, хто стежить за болотяними соцмережами (наприклад, Olena Zaharchenko) - вони роблять цю брудну роботу, бо хтось мусить. У нас заблоковані їхні пропагандистські змі – це виправдано і зрозуміло, але через це ми щоразу дивуємося: чому? Навіщо?

Чому Фаріон? Це – їхня гра на власній сцені, вистава для власної публіки. Ми до цього дотичні дещо опосередковано. Так, частково мають рацію ті, що кажуть: ще більше розхитати відчуття безпеки (куди вже більше?). Ми й так знаємо, що ми – у них на прицілі. Тільки реакція наша – незмінна і вже добре відпрацьована: відстрілюватися, а не ховатися. І ми знову це бачимо. Те саме з «розколом»: кого Ірина Фаріон раніше «розколювала», сьогодні об’єдналися. Болотні почвари або зовсім «нєобучаємиє», якщо досі цього не розуміють, або… Швидше за все, їм ішлося не про те.

У них є певний символічний ряд, яким вони у себе нас маркують, і Ірина Фаріон (як колись Ярош і в усі віки – Степан Бандера) є в ряду цих символів – маркерів того, що вони хочуть у нас знищити. Не здивуюся, якщо після її вбивства вони й далі писатимуть про неї як про живу: бо символи живуть відокремлено від реальності.

Образ цієї війни в голові «глубінного русского народа» і тримається на цих символах. Убивство «ізвєсной нацисткі ва Львовє» здатне викреслити і пустити в забуття втрату багатьох населених пунктів і N тисяч штурмового м’яса. Про НПЗ, світло і інші дрібниці навіть не варто згадувати.

Крім того, не забуваємо: ця популяція мислить у категоріях «зуб за зуб». Вони чекали помсти («возмєздія») за замахи на дуґіна, прілєпіна і того-зі-статуеткою. Ну от, отримали. Тішаться.

Дуже чекаю справедливого, чесного розслідування. Без пропаганди, непотрібних заяв і підставних винуватців. Хай буде довше, але по-справжньому. Ми не маємо права дзеркалити рсню.

Джерело

Про автора. Остап Сливинський  - письменник та перекладач

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів