"Беремо участь у формуванні соціуму, як можемо", – учасники гурту "Бетон"

Гостями програми "Вечір з Миколою Княжицьким" стали учасники львівського панк-рок гурту "Бетон" Андрій Жолоб і Богдан Гринько. У розмові з ведучим хлопці розповіли про свою творчість, про те, чому панк-рок не може бути "не таким", а ще – про те, як завдяки музиці можна брати участь у формуванні соціуму.
 

Дякуємо за пісню, яку ви виконали в нас в ефірі – "Сага про майстра". Це справді пісня, присвячена нашому режисеру Василю, чи це виконання було йому присвячене?

А.Ж.: Це присвячено такому середньостатистичному Василеві, який є українським майстром і спілкується саме такою мовою. Це пісня, з якої свого часу почалась група "Бетон". Богдан написав той текст, приніс його, і ми якось дуже швидко й невимушено зробили з того пісню, розуміючи стан людини, в якої такий Вася робить у квартирі ремонт. І робить так, як самі знаєте як: розетка навпаки, вимикач не тим боком − "то ся зробе", "то ся приліпе".

Чому ви назвалися "Бетон"? 

Б.Г.: Бо бетон − це міцна, важка, сіра субстанція, яка перегукується з тим, що ми граємо.

А.Ж.: ...і дає опір зовнішньому середовищу. 

Що взагалі таке панк-рок? Я пам’ятаю Sex Pistols, які його починали. Інколи говорили, що український панк-рок виконувала сестричка Віка − Вікторія Врадій, яка колись співала з "Братами Гадюкіними". Чому ви обрали цей жанр? 

А.Ж.: То не ми обрали, він нас обрав. Панк-рок не має якихось обмежень, що, до прикладу, треба грати так або так. Хоча нам нещодавно закидали, ніби ми граємо неправильний панк-рок. Що це означає? Панк-рок − це свобода дій. Ми граємо музику, але не запихаємо її в якусь коробочку, жанри. Вона з нас так летить. Ми не професійні музиканти, ми просто люди, які довгий час грають разом.

Б.Г.: Великою мірою – це світогляд. Чесний світогляд і чесна музика передовсім. 

Це та правда, яка у вас накопичується, коли ви працюєте архітектором, а вам замовник каже: тут не так, тут намалюй так, а хочеться сказати правду і зробити так, як хочеться (сміється)?

А.Ж.: Наші музика й тексти – це абсолютно життєві, побутові ситуації. Це те, що обговорюється на кухні, те, що ти хочеш сказати, коли дивишся новини, такими справжніми словами. Нам уже не раз казали: хлопці, ви з тим нічого не зможете зробити, нікуди не проб’єтеся, якщо ви будете давати стільки нецензурної лірики. Але так, люди звикли викидати свої негативні емоції саме цією "лірикою". І саме таким чином ми підкреслюємо те, що хочемо сказати у своїх піснях.

Андрію, ви лікар-травматолог, а ви, Богдане, архітектор. У вас є у Львові архітектурні проєкти?

Б.Г.: У тому числі. Скажімо так, я рядовий архітектор, брав участь в багатьох проєктах як виконавець, як співавтор. Також мав можливість і щастя запроєктувати капличку в місті Карлівці, яка за 10 км від лінії розмежування на фронті. Це такий прихисток українських воїнів. Там розміщена організація "ТриЗуб Дентал", яка надає стоматологічні послуги нашими захисникам. Власне, лікарі роблять це багатьом військовим, тому часом утворювалася черга, потрібне було місце, де люди могли б зачекати свого візиту до лікаря. тому ми організували таку капличку. Проте це лише своєрідна форма – там також відбуваються лекції, концерти, літературні вечори. Це така мультифункціональна споруда для наших воїнів. Це поки що моя гордість. 

"Еспресо" виникло в перші дні Майдану. Знаю, що ви також були на Майдані й були на Грушевського. 

А.Ж.: Так, були. 

Чому ви вирішили туди їхати? Чому вирішили бути на Грушевського? 

А.Ж.: Ми з Богданом провели довгий час ще на Помаранчевій революції, ще тоді бувши учасниками пластового куреня "Чорноморці". З Богданом ми не просто працюємо в музиці, в нас дружні теплі відносини. Ми от зараз зі студії від вас виходимо і йдемо з дружинами до мене додому вечеряти. І, власне, коли загорівся Майдан, то неможливо було дивитися на це суто через екрани телевізорів. Ми не вдаємо, що переймаємося, бачимо тільки "біле" і "чорне". Ми справді так бачимо. І от тоді ми бачили "чорне". І поїхали на Майдан робити своє "біле", хоч у той спосіб, в який можемо. У нас ще, може, такі старовірські режими: лицарство, справедливість.

Ви пластуни, будуєте каплички й тут раптом – панк. Що відбулося? (Сміється)

Б.Г.: Не каплички, це мультифункційний центр (сміється). Ну, перш за все ми правдиві, ми чесні.

А.Ж.: Ми беремо участь у формуванні соціуму, як можемо. Скажімо, я, лікуючи людей, працюючи в медіа, розумію, що теж можу тим чи іншим чином долучитись до того, щоб когось щось навчити − чи свого пацієнта, чи свого слухача. 

Ви були голосом українського стадіону на Євро 2012.

А.Ж.: І на фіналі Ліги чемпіонів в Києві теж. Це теж був той момент, коли я розумів, що можу звертатися до багатьох людей. Звісно, є якийсь кворум, послідовність думок, які мають бути викладені, але так – я звик звертатися до слухачів. Так само в нас у групі. Богдан звертається своїми текстами до слухачів, недарма співаємо ми всі троє в гурті – кожен промовляє, як уміє: музичними інструментами, текстами, подачею.

Довідка.

Панк-рок гурт "Бетон" існує 4 роки і випустив три альбоми: "Іди сюда", "Нічого святого" та "Тільки для своїх".

У складі гурту "Бетон" троє учасників. Богдан Гринько – на ударних, Олег Гула – бас, Андрій Жолоб – гітара. Одночасно всі троє також є вокалістами

Музика – не єдине їхнє захоплення. Так, Богдан Гринько – архітектора, Андрій Жолоб – радіоведучий і лікар-травматолог, а Олег Гула  політолог.

Концепція "Бетону" – грати музику з актуальними текстами. При цьому викладати зміст композиції за допомогою мінімальної кількості слів. Співають про зрозумілі всім в Україні тексти зрозумілою всім мовою.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.