"До 36 років не здогадувався, що живу з однією ниркою"

"Завжди дуже любив м'ясо – довелося полюбити вівсяну кашу", - всміхається 43-річний киянин.

До хвороби УЗД чоловік ніколи не робив, адже нічого його не турбувало. Аж поки одного разу не зауважив, що у нього сильно набрякли ноги та обличчя, а кількість сечі – різко зменшилася. Тоді й забив на сполох.

"Лікар запитав мене: "Чоловіче, куди ти подів свою нирку? Продав?" "Дуже смішно", - відповів я, хоча насправді мені було не до сміху"

Чоловік здав аналіз на креатинін – той показав перевищення показника норми майже у 15 разів! Від лікаря, який проводив УЗД нирок, Олександр сподівався почути попередній діагноз. Натомість почув запитання, на яке не знав як відповісти: "Чоловіче, куди ти подів свою нирку? Продав?" "Дуже смішно!" – відповів розгублений пацієнт, хоча насправді йому було не до сміху. Єдина нирка катастрофічно зменшилася у розмірі і вже не справлялася із навантаженням. Лікарі сформували чоловіку судинний доступ (т. зв. фістулу) - зшили артерію та вену - і через тиждень відправили хворого на гемодіаліз. Як правило, фістулі дають місяць, аби вона "дозріла". Але так довго чекати Олександр не міг – без процедури очистки крові поза організмом помер би.

За фахом Олександр – агроном. Розповідає: впродовж 15 років практично щодня контактував з пестицидами. Тож якби не це, хто-зна, можливо, ниркова недостатність розвинулася б у нього набагато пізніше…

"2 січня мені зателефонували з Білорусії і сказали, що у мене є 10 годин, аби лягти на операційний стіл. Якщо не встигну, трупний орган викинуть у смітник"

Сеанси замісної ниркової терапії чоловік проходив тричі на тиждень по чотири години чотири роки поспіль. Зізнається: йому насправді пощастило. Всі його "друзі по нещастю", які проходили гемодіаліз разом із ним, уже відправилися на той світ. У них, як і в Олександра, розвинулася індивідуальна непереносимість "штучної нирки". "Щоразу коли мене підключали до апарату, боявся, що цей день може стати останнім у моєму житті", - зізнається "Еспресо.Захід" чоловік.    

Нову нирку Олександр отримав два роки тому… "під ялинку". "2 січня мені зателефонували з Білорусії і сказали, що у мене є 10 годин, аби лягти на операційний стіл. Якщо не встигну, трупний орган викинуть у смітник. Обдзвонив друзів – всі напідпитку, святкують. Летіти літаком – не варіант. Літак летить до Мінська, а від Мінська до Бреста, де мене мали прооперувати – така ж відстань, як від Києва до Бреста. Знайшов друга, який погодився відвезти мене з дружиною на авто. О 3.00 мені провели HLA-типування (оцінку сумісності донора і реципієнта. – Авт.) - орган підходив за усіма параметрами. О 6.00 я вже прокинувся з пересадженою ниркою, яка відразу ж почала виділяти сечу, хоча до цього я взагалі не мочився", - розповідає киянин.

"Без належного лікування гепатиту лікарі давали мені пів року. Потрібно було негайно діяти"

Прооперували Олександра у Білорусії за державний кошт. На черзі, каже, стояв рік. Здавалося б, найгірше вже позаду. Але у чоловіка почав прогресувати гепатит С, яким він заразився під час одного зі сеансів гемодіалізу.

До пересадки хвороба мала латентну форму. Після трансплантації нирки вірус раптово "прокинувся" і почав буквально "роз'їдати" печінку. Рівні АЛТ і АСТ (маркери ушкодження печінки) перевищували норму у 5-6 разів! Еластографія ("віртуальна пальпація" печінки) показала початкову стадію фіброзу – здорова тканина органу почала заміщуватися "рубцем". Без належного лікування лікарі давали йому півроку. Потрібно було негайно діяти. 

Програма лікування вірусного гепатиту С з використанням нових противірусних препаратів прямої дії, які виявляють ефективність у 90-95% випадків, діє в Україні з 2015 року. До цього такі пацієнти мусили застосовувати пегільовані інтерферони – препарати, які володіють рядом серйозних побічних ефектів, ефективність яких - менше 50% які і протипоказані пацієнтам після трансплантацій. "Я ж навіть нурофену не можу випити – нирка відразу відмовить", - каже Олександр.

Терапія сучасними противірусними препаратами тривала три місяці. Перед цим чоловік мусив здати ряд аналізів, які обійшлися йому у 5 тисяч гривень. Через два місяці вірус уже не ідентифікувався у його крові. Через три здав аналіз повторно: все гаразд – хворобу вдалося подолати!

На цьому фото Олександр – з новою ниркою та після того, як йому вдалося подолати гепатит С. Чоловік схуднув майже на 12 кг. "Намагаюся багато ходити пішки і стежу за харчуванням", - розповідає.

Фіброз печінки залишився, але вже не прогресує. Олександр тепер мусить до кінця життя дотримуватися дієти. Взагалі не їсть смаженого. М'ясо – рідко і тільки дієтичне: індичку, курятину, кролика.    

"За той час, що я хворів, багато друзів "відсіялося". ¾ номерів видалив із телефону"

Киянин продовжує працювати за фахом, але з пестицидами вже не контактує. Заробляє на життя тим, що надає консультаційні послуги. Запитую, хто його підтримував увесь цей час. "Мама і кохана дружина Ірина. За той час, що я хворів, багато друзів "відсіялося". Три чверті номерів видалив із телефону… Відколи я захворів, мама не припиняла плакати. Забороняв їй приходити у лікарню, попросив медсестер, щоб не впускали, але це ж мама. Дружина казала: "Мусиш боротися, бо як тебе не стане, я за тобою у могилу ляжу". Підводила мене з ліжка. Буквально наказувала: "Вставай, у нас є багато роботи!"

 Олександр Вец з коханою дружиною Іриною. "Мене врятувала її любов!" – зізнається чоловік.

Закохані побралися 15 років тому. Один курс навіть навчалися разом. Знали візуально, що є така людина, але особливого зацікавлення один одним не виявляли. Коли через багато років випадково зустрілися у метро. Олександр першим зачепив Ірину… "Якби хтось у студентські роки сказав би, що ми пов'яжемо свої долі, ні за що б не повірила, адже ми надто різні", - каже жінка.

Ірина – прихильник здорового способу життя. Зі 17 років їй вдається підтримувати сталу вагу тіла – 53 кг. Жінка принципово не користується ліфтом, хоча подружжя мешкає на 10-му поверсі. Стежить за тим, аби щодня робити не менше 5-6 тисяч кроків. Її чоловік намагається не відставати від дружини і за першої-ліпшої нагоди виходить на прогулянку. "Вдома займатися спортом не дуже виходить, адже мешкаємо в однокімнатній квартирі. Одного разу навіть придбали два абонементи у спортзал (до того, як дізналися про Сашині проблеми), але так, чесно кажучи, ними і не скористалися, - зізнається Ірина. - На жаль, зараз Саші всі види спорту протипоказані, за винятком плавання, але плавати він не любить".

Ще до того, як чоловік більшість часу почав проводити по лікарнях, дружина прищепила йому нові харчові звички, у тому числі відучила пити солодкі газовані води і пакетовані соки, "підсадила" на гарбузову кашу та квашену капусту. На свята подружжя дозволяє собі з'їсти зайвого, приміром, холодець, який вміло готує мама Олександра. Але й ця страва – з нежирних сортів м'яса. 

"Раніше Саша був затятим м’ясоїдом. Любив ковбаски, різні копченості. Я такого не вживаю у їжу вже дуже давно", - розповідає Ірина. "Я ще коньяк колись любив", - вкидає свої "п'ять копійок" Олександр. "І таке було – на наші перші побачення приходив "під шафе". Знаєте, як воно серед агрономів: приїхали, підписали угоду, наприклад, на поставку саджанців, і коньячком всю цю справу "обмили". Щоразу мій майбутній чоловік вручав мені розкішний букет троянд. Попросила, щоб приходив без квітів, зате тверезим. На цьому "потягування" коньячку припинилися і добре, що так сталося, бо ми ж на той момент не знали, що у Саші – лише одна нирка і у подальшому знадобиться пересадка цього органу", - каже жінка.

Донорська нирка успішно прижилася, тож сьогодні чоловік намагається жити звичним життям і щиро радіє за тих хворих, в яких з'явився шанс отримати новий орган в Україні і при цьому отримати його безкоштовно. Алотрансплантацію нирки від живого донора держава оплачує лікарням у сумі понад 323 тисячі гривень, посмертно – майже у 400 тисяч.

Міністерство охорони здоров`я поділилося планами: цьогоріч всі трансплантації нирок проводитимуть виключно в Україні. А повну "трансплантаційну незалежність" Україна повинна отримати за три роки. З цією метою МОЗ затвердив торік відповідну нормативну базу. Перелік закладів охорони здоров'я, залучених до пілотного проєкту трансплантації, розширили із 12 до 38.

Крім того, відомство максимально спростило алгоритми діагностики вірусних гепатитів В та С. Відтепер пацієнтам не потрібно витрачатися на ряд дороговартісних специфічних аналізів - щоб лікар міг призначити схему лікування, хворому достатньо пройти кілька ключових обстежень.

Всі фото надані Олександром Вецом

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.