Вибори мера в Івано-Франківську: чи "позеленіє" місто "Свободи"?

Конкуренцію чинному мерові Івано-Франківська, ставленику ВО "Свобода" Руслану Марцінківу складатимуть висуванець від президентської партії "Слуга народу" Олександр Богачов, від "Європейської солідарності" – Петро Шкутяк, від Української Галицької партії – Наталія Сербин та від недавно зареєстрованої партії "Платформа громад" – Василь Стефанишин. Є очікування, що свого кандидата на міського голову також запропонує осколок зеленої команди, сформований з колишніх партійців УКРОПу, – місцевий осередок партії "За майбутнє".

Коротко про шанси кожного з кандидатів на перемогу у мерських перегонах і про те, з яким багажем справ та політичним досвідом вони ідуть на вибори, у матеріалі кореспондента "Еспресо.Захід", підготовленому в рамках проєкту "Місцеві вибори 2020".

Руслан Марцінків

Фото: Українська правда

Народився 1979 року в місті Бобровиця Чернігівської області. Має дві вищі освіти: інженер-економіст та магістр державного управління. Чинний мер Івано-Франківська.

Проаналізувавши виявлені в соцопитуваннях настрої мешканців міста в межиріччі Бистриць, в якому налічується трохи більш як 200 тисяч виборців, можна зауважити, що діяльність на посаді міського голови Руслана Марцінківа загалом оцінюють добре.

Значний рівень підтримки Марцінківа дозволив представникам ВО "Батьківщина", місцевий осередок якого підтримав на виборах "свободівця", прогнозувати його перемогу вже в першому турі. Щоправда, такий реверанс міському голові з боку очільника обласної організації "Батьківщини" Руслана Терешка виглядає як своєрідне алаверди: у 2017 році місто викупило локомотиворемонтний завод, а очолив нове комунальне підприємство власне Руслан Терешко.

Головна засторога щодо обрання Руслана Марцінківа мером Івано-Франківська полягає саме в тому, що спільно зі "свободівською" більшістю у міськраді його принцип "свій до свого по своє", вжитий у вузькому партійному змісті, може реалізовуватися безконтрольно.

В кулуарах влади називали призначення Терешка знаком вдячності "Батьківщині" за підтримку Марцінківа на виборах ще у 2015 році, коли йому протистояли два місцевих "олігархи" – власник "Буковелю" Олександр Шевченко, якого називають людиною Коломойського, та екс-мер Калуша Ігор Насалик, який був у той час в команді Порошенка. Тоді в битві двох політичних голіафів місцевого рівня переміг ставленик "Свободи", а представники цієї партії отримали найбільше місць у міській раді.

До свого обрання мером Івано-Франківська Руслан Марцінків мав славу людини-мегафона і людини-кувалди: він активно виступав на мітингах та власноруч валив паркани забудовників. Заступивши на пост мера, таких яскравих акцій він, ясна річ, більше не влаштовував, але все одно привертав до себе увагу епатажними вчинками на кшталт освячення ліфта, ініціативи щодо встановлення хреста тверезості, поїздками містом на ровері, інвалідному візку та катку для укладання асфальту чи недавній спробі вивезти з міста через епідемію коронавірусу осіб ромської національності.

Як міському голові, Руслану Марцінківу часто закидають надмірні витрати на власний піар, кошти на який витрачаються чомусь із міського бюджету. Найбільше дратує громаду невиконана обіцянка про будівництво нового моста через Бистрицю для кращого сполучення з мікрорайоном Пасічна, де розташований, зокрема, автовокзал. Кажуть, єдиною перешкодою є категоричне небажання допустити до робіт фірму ПБС, яка неодноразово брала участь у тендерах, але афілійована з недавнім конкурентом Марцінківа на виборах – Олександром Шевченком.

Наступного року після свого обрання мером Івано-Франківська Руслан Марцінків потрапив у корупційний скандал – проти нього відкрили справу про адміністративне порушення, оскільки міський голова не оприлюднив інформацію про купівлю автомобіля Skoda Octavia на сайті НАЗК.

Крім того, у тому ж 2016 році Марцінків не повідомив про конфлікт інтересів, коли у міському конкурсі грантів взяла участь організація його дружини Оксани Марцінків, яка стала одним із переможців. З цього приводу також було складено адмінпротокол.

Обидві ці справи було закрито в суді через закінчення строку давності їх розгляду – потрапити на судові засідання голові міста щоразу заважали якісь болячки, які змушували його терміново опинятися на лікарняному ліжку.

Руслан Марцінків має чималий стаж управлінської роботи в органах влади. З 2005 року він працював в Івано-Франківській міській раді помічником мера (у той час – Зіновія Шкутяка, батька одного з нинішніх конкурентів Марцінківа на виборах – Петра Шкутяка) з питань діяльності виконавчих органів міської ради. Наступного року у складі блоку "Наша Україна" його обрали депутатом обласної ради, де Марцінків очолив постійну комісію з питань молодіжної політики, розвитку фізкультури та спорту.

У 2010 році Руслана Марцінківа було обрано депутатом міської ради від партії "Свобода". Тут він працював на посаді секретаря міськради до 2012 року, коли він став народним депутатом по багатомандатному виборчому округу за списками ВО "Свобода"(№ 20 у списку). У Верховній Раді був членом Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.

На місцеві вибори він іде від громадської організації "Команда Марцінківа", яка була зареєстрована в червні 2019 року і співзасновником та керівником якої став двоюрідний брат мера – Роман Марцінків.

Олександр Богачов

Фото: Мі100

Народився 1984 року в Івано-Франківську. Закінчив Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, здобув юридичну освіту.

Олександр Богачов тісно пов’язаний з івано-франківським бізнесменом у сфері будівельного бізнесу Іваном Мельником, який є власником кількох підприємств та співзасновником (разом з дружиною) міжнародної групи компаній M GROUP DEVELOPMENT. Зокрема, юрист Богачов працює директором ТОВ "Будівельна компанія "Мельник" та очолює ТОВ "М Медіа", яке займається виданням журналів та періодичних видань. Обидва підприємства належать Івану та Оксані Мельникам.

Після Революції гідності, у 2016 році, будівельна компанія Івана Мельника потрапила в поле зору СБУ. Згодом представники фірми заявили, що тодішній заступник начальника УСБУ в Івано-Франківській області Сергій Цідило вимагав хабара, а в разі незгоди "погрожував обмежити права та законні інтереси, використовуючи своє службове становище". Сам Іван Мельник у той час виїхав за кордон, що дало підстави для чуток про його втечу від кримінального переслідування. Весь тягар судової тяганини із правоохоронцями ліг на плечі юрисконсульта Олександра Богачова.

В інтерв'ю журналові "Місто" Іван Мельник розповів також про корупційні схеми в івано-франківській міській раді під головуванням Руслана Марцінківа. Мовляв, за отримання дозвільних документів на будівництво, підключення комунікацій до новобудов, називали значні суми хабарів. В компанії, буцімто, працював спецагент НАБУ, однак через витік інформації довести операцію до завершення не вдалося.

Через "корупційні війни", як називає ці епізоди Іван Мельник, які почалися за президента Порошенка, бізнесмену довелося покласти надії на нового президента та його команду. Першим кроком в цьому напрямку стало скандальне "самовисунення" Олександра Богачова депутатом у мажоритарному окрузі від "Слуги народу", а також його робота довіреною особою кандидата в президенти Володимира Зеленського у першому та другому турі президентських виборів (працював довіреною особою в Долинському окрузі).

Під час виборів до Верховної Ради у 2019 році Олександр Богачов та його тезко Олександр Шевченко (на той час чинний нардеп, який планував вдруге потрапити до парламенту) стали фігурантами скандалу, який яскраво виявив розкол у "зеленій" команді по "лінії Коломойського".

У червні того року на Олександра Шевченка було скоєно напад у парку Воїнів-інтернаціоналістів, куди його начебто викликали для переговорів представники будівельної компанії Мельника. Тоді народного депутата людина в одязі комунальника облила з відра фекаліями. Згодом у своєму відеозверненні Шевченко звинуватив Олександра Богачова в тому, що в такий спосіб його змушують відмовитися балотуватися до Верховної Ради. Олександр Богачов звинувачення відкинув і навіть пригрозив судом. Зрештою, штраф за хуліганство заплатила інша людина – Роман Копаниця, директор ТОВ "Ваш статус", власниками якого є Іван та Оксана Мельники.

До політичного досвіду Олександра Богачова можна зарахувати його роботу помічником-консультантом народної депутатки Верховної Ради IX скликання Олени Вінтоняк від партії "Слуга народу", яку він виконував до кінця 2019 року.

Своєю чергою, пані Вінтоняк до свого обрання в парламент працювала юрисконсультом у підприємця Романа Мулика, теж народного депутата від "Слуги народу", якого було призначено уповноваженим за формування виборчих списків партії на місцевих виборах у Львівській області. У той час, коли Олександр Богачов був довіреною особою Володимира Зеленського на президентських виборах 2019 року в Долинському районі, Олена Вінтоняк керувала його штабом в Івано-Франківську.

Офіційне представлення Олександра Богачова кандидатом на посаду міського голови Івано-Франківська відбулося під час позачергового з’їзду партії "Слуга народу" за присутності президента України Володимира Зеленського.

Петро Шкутяк

Фото: Галка

Народився 1980 року в місті Золочеві Львівської області. Випускник Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу за спеціальністю "менеджмент організацій", у 2005 році здобув другу освіту, закінчивши Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю "Правознавство». Син колишнього міського голови Івано-Франківська (1998-2006) і депутата Верховної Ради України Зіновія Шкутяка.

Кандидатом у мери Івано-Франківська Петро Шкутяк був висунутий на недавній конференції обласної територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність". Його політичні декларації зводяться до протиставлення чинній центральній владі, яку він називає "зеленими шахраями", які "знищили політичну гідність України та політичних лідерів, які в минулі роки сформували такі важливі речі, як оборонну здатність держави, реформу децентралізації, величезну міжнародну підтримку, безвіз та Томос".

Політичне сходження Петро Шкутяк розпочав під час Помаранчевої революції 2004 року спершу як громадський активіст. У 2007 році його було призначено заступником голови Долинської райдержадміністрації, а із 2009 року до жовтня 2011 року він очолював урядову вертикаль у цьому передгірському районі Прикарпаття.

Оскільки час перебування Петра Шкутяка на посаді в РДА наклався на перші півтора року президентства Віктора Януковича, дехто досі звинувачує його у співпраці з регіоналами. Однак наступні події ставлять під сумнів ймовірність такого колабораціонізму.

У липні 2012 року Петро Шкутяк (на той час депутат Івано-Франківської обласної ради, куди 2010 року був обраний від НСНУ "Наша Україна") став активним учасником "Мовного Майдану" біля Українського дому і 10 днів голодував проти прийняття Закону "Про засади державної мовної політики".

Тоді ж Шкутяк став фігурантом кримінальної справи, порушеної за хуліганство. Його звинуватили у пошкодженні майна Партії регіонів в Івано-Франківську, коли "за допомогою уламка сірого кольору, схожого на бетон", було розбито скляну основу склопакета металопластикового вікна і пошкоджено вивіски офісів обласного осередку та молодіжної організації Партії регіонів, що на вулиці Труша. Вироком суду йому було призначено сплатити грошовий штраф.

У травні 2014 року Петро Шкутяк вступив добровольцем до батальйону "Айдар". Під час виконання бойового завдання 20 липня 2014 року біля Георгіївки отримав мінометне осколкове поранення черепа і правої стегнової кістки.

У його послужному списку як політика – дві невдалі спроби потрапити до Верховної Ради у 2012 та 2014 роках. З 2015 року – депутат Івано-Франківської міської ради 7-го скликання від партії БПП "Солідарність", був №1 у списку. Голова фракції цієї партії у міській раді. Член постійної депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства.

Василь Стефанишин

Фото: Галка

Народився 1969 року. Кандидатом у мери не надто відомого в політичних колах діяча висунула недавно створена колишнім головою Івано-Франківської ОДА Олегом Гончаруком нова партія ВО "Платформа громад", в якій зібралися представники "старої влади", які з тих чи інших причин не знайшли внутрішнього порозуміннями з партією "Європейська солідарність".

Василь Стефанишин у команді Гончарука працював на посаді начальника відділу молодіжної політики при департаменті освіти, науки та молодіжної політики ОДА. Наразі він обіймає посаду директора Івано-Франківського академічного ліцею-інтернату.

Про громадсько-політичну діяльність Стефанишина відомо небагато. Зрештою, його партійний бос теж не запам’ятався особливими досягненнями, окрім закритості перед ЗМІ та авторитаризмом серед підлеглих, і пішов з посади голови ОДА з дуже низьким рейтингом підтримки.

До роботи в органах влади Василь Стефанишин працював учителем та приватним підприємцем. Був учасником Майдану у 2014 році як волонтер, організовував збір допомоги бійцям АТО на Донеччині.

У 2015 році на місцевих виборах балотувався в обласну і міську ради від політичної партії "Воля", але не пройшов нікуди.

Своїми пріоритетами на посаді міського голови називає будівництво мостів, садків та питання освіти. Говорить про бажання діалогу з чинним міським головою Русланом Марцінківим, щоб досягти конструктиву, а не понижати його рейтинг. Себе називає самостійною фігурою, на яку неможливо тиснути.

Наталія Сербин

Фото: Галка

Народилася 1986 року в Івано-Франківську. Навчалася у Школі управління Українського католицького університету, а також вивчала облік-аудит в "Галицькій академії".

Згідно з даними соціологічної групи "Рейтинг", у серпні 2020 року до Наталі Сербин позитивно ставилися 4% франківців, що не так вже й погано. Гірше, що 87% – ніколи про неї не чули.

Наталія Сербин є заступницею голови Івано-Франківської міської організації Української Галицької партії, яка критикує чинну владу за невиконані обіцянки, популістські заяви та неефективну економічну політику.

З 2007 до 2018 року Наталія Сербин була фізичною особою-підприємцем. Поза тим, займалася громадською діяльністю. У квітні 2016 року вона очолила обласний Центр допомоги учасникам АТО. В цей же час була членом тимчасової контрольної комісії ради щодо незаконного будівництва навколо міського озера в Івано-Франківську.

У виборах вперше була задіяна у 2014 році, коли очолила виборчу кампанію Максима Кицюка, одного з лідерів Євромайдану в Івано-Франківську, в якому вона й сама брала активну участь.

У 2017 році була помічницею депутата обласної ради Сергія Адамовича. У цьому ж році значилася помічницею депутата обласної ради Миколи Зелінського.

Є ініціаторкою руху "Право на гідні пологи" та "Поранені SOS" та керівником громадської організації "Залізний тризуб" з 2018 року.

Значиться також членом громадської ради при Івано-Франківській облдержадміністрації як голова обласної організації Міжнародної громадської організації "Міжнародна Дипломатична Місія Міжнародної Дипломатії "Європейська Україна".

Івано-Франківський осередок партії "За майбутнє", яку створили відщепенці від "зеленої" команди Ігор Палиця та його бізнес-партнер Ігор Коломойський, досі не висунули свого кандидата на виборах міського голови Івано-Франківська. Ймовірними кандидатами називають колишніх УКРОПівців Володимира Олійника, Віталія Мерінова та Мстислава Тараса.

P.S. 24 вересня Івано-Франківська міська територіальна виборча комісія розглянула перші заяви про реєстрацію на посаду івано-франківського міського голови.

Як розповів на засіданні голова ТВК Андрій Петрик, до комісії наразі надійшло п’ять повідомлень про висунення кандидатів на посаду міського голови – це відповідно висуванці від партій “Слуга народу”, “Свобода”, “Українська Галицька партія”, “Європейська солідарність” і “Платформа громад”.

Присутні 12 членів ТВК своїм голосуванням почергово зареєстрували таких кандидатів: Олександра Богачова від “Слуги народу”, Руслана Марцінківа від “Свободи”, Наталю Сербин від “Української Галицької партії”, Петра Шкутяка від партії “Європейська солідарність” і Василя Стефанишина від “Платформи громад".