«Я вже свій пацан»: про «львівського батяра» з Буркіна-Фасо, який популяризує українську

Якщо ви вперше чуєте про Буркіна-Фасо й навіть не знаєте, де ця держава, то тепер точно запам’ятаєте – у Західній Африці! Саме звідти приїхав до Львова на навчання син тамтешнього заступника міністра охорони здоров’я Абдель КадерНетіма​, який за короткий період вже встиг стати тут справжнім колоритним батяром, що популяризує українську мову в соцмережах.

Ми поговорили Абдель КадеромНетімом про його життя та чому вирішив стати захисником української мови.

Фото: Facebook Абделя Кедера Нетіма 

Дядько рекомендував Україну

– Абдель, розкажи звідки ти і чому подолав тисячі кілометрів, щоб навчатися тут, у Львові?

– Мені 27 років, я з Буркіна-Фасо – це Західна Африка, населення моєї держави – 20 млн людей. Одразу скажу, що там немає моря, але в нас дуже гарно. Буркіна-Фасо означає країна чесних людей. Після школи вивчав інформатику. Робота з комп’ютерами стає щораз важливішою у світі, але за рік зрозумів, що мені то нецікаво. Тому вирішив вчити логістику. Три роки навчання. Отримав диплом. Мав стажування, близько року працював. Після того мав можливість поїхати вчитися і продовжити навчання. Мій дядько рекомендував Україну, бо вчився у Києві. Казав мені і батькам, що це хороший досвід, нова культура, нова мова, нове середовище. Мій тато теж стимулював, казав, що так стану людиною, зможу бути самостійним і краще розуміти життя. Мій тато заступник міністра охорони здоров’я, він сильна людина, добився визнання і поваги у Буркіна-Фасо. Тато хотів, щоб я навчився сам заробляти, а не лише на його кошти жив.

– А ти хотів сюди їхати?

– Чесно скажу, що нікуди не хотів їхати, мав свої страхи, було зручно вдома, у своїй «зоні комфорту». Але, дивлячись в Інтернеті, слухаючи дядька, ставало все цікавіше дізнатися, що то за країна така – Україна. Одним словом, наважився, бо це нова цікава пригода, і поїхав сюди на навчання.

– Як було на початку, складно?

– Дуже! Перший рік було важко. Нічого не розумів, а коли ти нічого не розумієш, то починаєш думати, що люди постійно про тебе говорять, сміються і так далі. Я вирішив, що треба вчити українську мову й почав серйозно займатися цим. У Львові в ЛНУ ім. Франка рік вивчав суто українську мову. Я був не сам, нас було кілька з Буркіна-Фасо. Мені було добре й вирішив, що продовжу тут навчання. Вже два курси менеджменту у Львові провчився, планую здобути і бакалаврат, і магістерку. А поміж тим підпрацьовую у ресторані.

Фото: Facebook Абделя Кедера Нетіма 

Вибрав українську, а не російську

– А чому не в Києві? Все-таки дядько у столиці вчився.

– Чувак, треба би було знову рік вчити російську! Ні, не хотів витрачати час на це, українська мені подобається.

– Тобто російську ти не розумієш?

– Серйозно, а нащо мені її розуміти? Тут говорять українською, це офіційна мова, я не маю з ким розмовляти російською. Навчання українською, хліб купити українською, все українською.

– Зрозуміло. Розкажи про процес вивчення української, наскільки непросто тобі було, можливо, якісь особливі звуки важко даються?

– На початку було дуже тяжко. Багато відмінків. Сьогодні ти чуєш слово «рука», завтра «руку», після завтра «рукою, руками» і так далі. Але головне, що у мене було бажання вивчити українську. Вийшло відносно швидко. Маю багато друзів українців і можемо просто так по телефону тепер побалакати, писати одне одному, щоб більше практики мати. Та, чесно кажучи, щоб ось так: «чувак, ти нормально вже говориш», то тільки цього року. Я тепер і фільми дивлюся українською, і пісні слухаю, і читаю газети. Я вже свій пацан з України (сміється).

Стосовно звуків, так деякі важко даються. Для прикладу, недавно говорив з другом і він сказав слово «стрих». Я майже десять разів це слово намагався повторити, але дуже важко. Буває, що є слова, які треба багато разів повторювати, щоб могти вимовити. Акцент ще буде.

– Акцент?

– Маю на меті мати такий же класний акцент, як і блогер Сергій Притула. Я дивлюся його блоги, він каже, що треба створювати більше українських блогів. Притула один з тих, хто надихнув мене вести свій блог про «Львівського батяра». Притула, якщо ти мене зараз читаєш, то кажу, що буду колись говорити як ти, даю слово!

Щоб вивчити мову, головне бажання

– Розкажи більше про свій канал, як він виник?

– Коли зробив перше відео, то воно за три дні набрало майже сто тисяч переглядів у Фейсбук! (зараз відео набрало майже 900 тис. переглядів. – Авт.) Почав думати, як так, що це, чому такий бум? Зрозумів, що говорити про українську мову, – це важлива тема. Багато людей до мене написали, сказали, що тобі треба більше відео робити, більше з людьми спілкуватися. Бо ти – приклад. Я подумав, якщо багато людей так сказали, тоді треба щось робити більше. Показати іншим, що не так важко українську вивчити, треба лиш мати бажання. Але у блозі говорю про різні теми, зокрема, про культуру та історію. Буде ще багато цікавого і різних сюрпризів.

– Яка ситуація з мовою чи мовами у Буркіна-Фасо?

– У Буркіна-Фасо офіційна мова – французька. А ще маємо 60 з чимось традиційних мов. Коли ти на роботі, на парах, тоді говориш французькою. А вдома із сім’ями ми говоримо своїми мовами. Конфліктів немає, ніхто не хоче робити якусь мову державною. Бо є одна французка для всіх. Тому вважаю, якщо ми живемо в Україні і офіційна мова є українська, то нащо, щоб навчання було російською чи ще якоюсь? Такої теми просто не має бути. Давайте продовжувати все українською!

Фото: Facebook Абделя Кедера Нетіма 

– Влучно сказав! До речі, не плануєш тут залишитися, можливо, одружитися…

– Ну, у мене дівчина українка. Почекаємо і побачимо, що буде далі… Може, й одружуся тут і буду ще більше українцем (сміється). Поки що не думаю про далеке майбутнє, бо маю отримати свої дипломи, а то ще кілька років навчання.

– А чи стикався у Львові з расизмом?

– Я така людина, що не звертаю уваги на негатив. Не думаю про це. Мені то не цікаво. У Львові не стикався з расизмом. У мене є дуже добрі друзі, які завжди зі мною, коли мені потрібна допомога. Сподіваюсь, що не стикнуся з расизмом тут і в майбутньому.

Українці дуже відкриті

Фото: Юрій Мартинович

– Що тобі найбільше тут сподобалося? Архітектура, їжа, культура?

– Читав про Львів і там писали, що це маленький Париж. Це справді дуже гарне місто. У Буркіна-Фасо немає такої архітектури, наша країна лише розбудовується. У Львові мені дуже комфортно. Це файне місто для мене, мені тут файно. Подобається площа Ринок, Високий замок, але туди важко добиратися, дуже багато сходинок. Можливо, варто подумати про ліфт? (усміхається)

Про їжу, то коли перший раз побачив зелений борщ, сказав, що не буду того їсти, бо якась незрозуміла трава плаває у тарілці… Сало теж перший раз боявся пробувати. Але коли потім знову то все попробував, то зрозумів, що воно таки смачне! Якби знав, що таке смачне сало, то першого разу забрав би з собою одразу додому (сміється).

Українці дуже соціальні і відкриті. Мені подобається ваша культура. І ще помітив, що ви дуже любите свята. Тут таке відчуття, що кожен тиждень якесь свято. У Буркіна-Фасо так багато не святкуємо. Але цей настрій, відчуття свята – це гарно.

– Як своє дозвілля проводиш, подорожуєш Україною? Коли востаннє був вдома у Буркіна-Фасо?

– Дуже хочу побачити більше України, планував цього року більше мандрувати, але карантин змінив плани. Чесно, скучаю за батьками, востаннє був ще минулого літа вдома. А так, то я така людина, що можу адаптуватися дуже швидко до будь-яких умов і мені тут подобається, маю багато справ і відчуваю себе тут щасливим.

Юра МАРТИНОВИЧ