Український курортний хоррор. Блог Тетяни Вергелес

- А правда у Щоденник літа-літечка можна написати про пожежу й пожежників і про вибух газу, який міг статися? І розповісти про це дівчатам у Львові? - розмірковує Софійка (8,5 років), коли ми моршинським парком прямуємо на дитячий майданчик "Крапелька".

- Не просто можна, а треба! І я мушу про це написати – людей  попередити. Нам хоч до Львова в машину сіли й через півтори години вдома. А що робити тим чотирьом жінкам з малими дітьми? Вони ж з Житомира до Моршина їхали із трьома пересадками…

… Переляк, стрес позаду, тож можна отак йти й розмірковувати. А могли ж усі троє (дідусь, бабуся й онука) не повернутися з відпочинку.

Так, літо триває, за кордон з різних причин можливий далеко не для всіх, тож в Україні шукаємо відпочинку для дітей і "зміну пейзажу" для себе.

До великої війни ми, завсідники Моршина, бронювали готель на початку року – у січні-лютому. А зараз що ти сплануєш, якщо й завтра непевне? Та все ж за місяць до відпустки, у червні, попри ракетно-шахедні обстріли "у ту сторону", почали пошук, бо дитину треба вивезти з львівського асфальту, туди,  де хоч трошки легше в аномальну спеку. "Старі" місця зайняті, та й ціни суттєво зросли. У Букінгу  (Booking.com) деякі готелі світяться як такі, що працюють, а починаєш з’ясовувати – "глухо". Є такі, що у телефонних перемовинах ставлять умову: за два дні до поселення внесіть повну суму готівкою. Отакої! Це, скажімо, їхати зі Львова, з Києва тощо на два дні раніше, вивалювати готівку, а тоді винаймати десь "койку"або спати на лавках у парку, щоб дочекатися поселення? Зрозуміло, що такі вимоги – "відчепись від мене", готель не працює, але з реєстрації у профільному сайті не знімається. До слова, поділюся, як перевірили, що не працює: потелефонували у сусідній й запитали, чи той, що поряд "живий"?

Отож знайшли у  Букінгу симпатичну "курортну віллу" на шість номерів, відгуки в Інтернеті - пречудові. Але вже маючи досвід того, що на цьому сайті чимало позицій "завмерлих", погуляли Інтернетом і знайшли прямі контакти "вілли". Потелефонували і потрапили на власницю, яка скинула відео і сказала бронювати через неї, а не Букінг. Переглянули відео – все чудово, сучасно, замовили два окремих номери. Забігаючи наперед, скажу: якщо ви "оминаєте" Букінг, бронюєте не через сайт, то потім не матимете можливість писати відгуки про умови відпочинку в готелі, садибі, віллі, яку ви початково знайшли на цьому спеціалізованому сайті.

… Отож, забронювали два номери з 15 липня. А тим часом у Львові почалися жорсткі – багатогодинні – вимкнення світла. Отож, за два дні, перед тим, як вирушити у Моршин, телефонуємо власниці, мовляв, як даєте раду під час блекаутів?

- О, не переймайтеся! Маємо два генератори! Все продумано! Ви будете задоволені! Захочете – організую і рибалку, і СПА…

Приїхали. Світла нема, генератор мовчить й підключити нікому. Власниці, виявляється, також нема –  за кордоном. Телефоном раптом висловлює здивування: а я думала, що ви у серпні приїдете. І найважливіше: солодкоголоса бізнесвумен не попередила, що у будинку й вода зав’язана на електрику: нема світла – нема води… На першому поверсі дві жінки з чотирма дітками, серед яких маленький хлопчик, який через особливості розвитку потребує посиленої уваги; на другому поверсі три жінки і нас троє (двоє дорослих і дитина). Води для туалетів аж раптом тазик, стан унітазів… Не питайте, бо мене знудить. Уявіть цей сморід…

Покоївка показалася, коли ми поселялися, усім виглядом демонструючи: "І чого приперлися? Чи ви нормальні?", і зникла, залишивши загиджені туалети, павутиння по кутах і брудну підлогу. Ну, а зрештою, як має прибирати без води в кранах?

І усе це у 34-градусну спеку.

- А людям подобається! Це ви з претензіями… Я вам пішла на поступки: взяла завдаток за три ночі, а мала б за всі десять…, - огризалася власниця у телефонній розмові на моє обурення, що змовчала, що в її відпочинковому "водограї" вода зав’язана на електрику. Як витримати в таких умовах три ночі?Де той обіцяний водограй, якщо й краплина H2O в дефіциті?

І всі ці з’ясовування – телефоном. Власниця буцімто у Німеччині. Тобто сидить у спокійній безблекаутній країні, і звідти безсовісно продає в Україні вимученим війною українкам з дітьми номери, по тисячі за ніч… Потім напише моєму чоловікові на вайбер, тиснутиме на жалість, щоб "не робили їй неприємності", бо вона сама виховує трьох дітей. У неї, бач, діти, вона з ними на німецьку допомогу живе, а в жінок з Житомира (четверо вчительок з однієї школи) не діти?  А з нами - не дитина? А гроші? В кого є дурні гроші на такий "відпочинок"? Хтось заощаджує цілий рік, щоби що? Щоб "отето всьо".

Ніч перебули. А наступного дня, 16 липня, сталася пожежа у підвалі "вілли". Ми з чоловіком і дитиною, збираючись на вечерю у сусідній готель, почули сильний запах гарі. Здійняли галас, стукали в усі номери, підійшли до генератора – ніби все гаразд, нічого не виявили. А, виявляється, коли пішли, з підвального вікна повалив дим – побачили старшенькі хлопці-відпочивальники. Викликали пожежну. Повертаємося з вечері – на нас біжить у "скафандрі" пожежник, на вулиці біля пожежної машини – натовп. На подвір’ї – поліція! Атракція! Курортний хоррор. Дитина перелякана: на ніжки потрапила рідина з брандспойта, і каже, боялася, що в наших кімнатах пожежники  заллють речі та іграшки – бачила таке у мультфільмах.

Причина пожежі? У підвалі через оголену "лампочку ілліча" замкнуло електропроводку, почалося задимлення, а тоді загорівся мотлох, якого там навалено під стелю.

Але, виявилося, лампочка врятувала від біди. Була висока ймовірність вибуху газу – газовики виявили витік. Якби вчасно не приїхали і не спрацювали оперативно й фахово моршинські пожежники. Виявляється, підвал заповнювався газом, і то не один день.

Ніч перебули, а тоді ходили від готелю до готелю – шукали місця, що  не так просто у розпал сезону (і повторю, чимало готелів закрилися).

Моральна шкода, певні ознаки шахрайства – ось що спадає на думку.

Гроші за добу власниця таки повернула з великим скрипом. Спочатку вона мала нас "в носі", мала намір "кинути". Тоді ми написали відгук на гугл - там сторонній не зітре. Я ж пішла у пожежну частину Моршина, а тоді потелефонувала їхньому керівництву у Стрий. Серйозно побалакали. Над будівлею пожежної частини - великими буквами гасло: "Допомогти, врятувати, запобігти". Запобігти! В мені спрацювала журналістка і просто совість: ми переселилися, а у тому будинку на шість номерів (який не знати, чи зареєстрований як малий бізнес відпочинкового профілю) залишилися вчительки-житомирянки з дітьми. А ще вразив шахраюватий цинізм: того ж дня, коли сталася пожежа з великою ймовірність газового вибуху, в гуглі якийсь пан написав  хвалебний відгук про "нашу" віллу – мовляв, цип-цип-цип, приїжджайте. Як росіянці кажуть: "Бєз лоха – жизнь плоха". Але ж ми – не вони, правда?

Так от, власниця взялася за торг: зніміть критичний відгук в гуглі, і я поверну гроші за добу. Гроші повернула, відгук стерли. Але хіба не справа людської гідності - запобігти подальшому процвітанню такого курортного "бізнесу" на теренах України? І це питання, мабуть, стосується, зокрема, тих поважних служб, які зафіксували ту надзвичайну ситуацію 16 липня 2024 року. Вони знають, як чинити за законом.

***

І наостанок порада людям. Шукаєте місце для відпочинку і оздоровлення – ставте вичерпні питання з "поправкою на війну". І не вірте до кінця відповідям, тим більше – позитивним відгукам в Інтернеті (такі елементарно організувати). Будьте готові до всього. І в разі чого – боріться, відстоюйте свої права, не дозволяйте собі бути "жертвою".

Ну, а ми живі-здорові, і на тому спасибі долі й пожежникам.

Про авторку. Тетяна Вергелес, журналістка, редакторка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.