Замість води – мангали на дні озера. Чому управління екології провалило громадський проєкт у Горіховому гаю

Засніжений Горіховий Гай перетворився на імпровізовану виставку сніговиків. Завдяки ярам і схилам, це ідеальне місце для катання на санках та льодянках. Як і торік, діти катаються, з'їжджаючи з берегів у давно пересохле озеро. Те, яке цього року мали б почати наповнювати водою. Торік  проєкт "Відновлення водойм у парку Горіховий Гай" став переможцем Громадського бюджету, зібравши 3291 голос. Відтак цього року на його реалізацію виділили майже три млн грн. Однак рік минає, а роботи у парку навіть не починали… 

Очільниця управління екології Львівської міської ради Олександра Сладкова у Facebook пояснила, що вісім місяців занадто мало, аби реалізувати такі великі проєкти як щодо озер Стосика та Горіхового гаю. "Великий проєкт громадського бюджету - це чотири послідовні закупівлі: гідрогеологічне дослідження, розробка ПКД, експертиза проєкту та будівельні роботи. Того року щодо озер Стосика і Горіхового гаю ми встигаємо закрити три з них — експертиза проєкту”, – пояснила вона.  Натомість автор громадського проєкту "Відновлення водойм у парку Горіховий Гай" Ігор Кідик переконаний, що таке зволікання з виконанням проєкту пов’язане швидше з тим, що управління екології має інше бачення на те, як використати пересохле озеро у парку. І наповнення його водою у це бачення не входить. Хоча саме за відновлення водойми висловилась громада району, проголосувавши за цей проєкт.  

Де взяти воду

Старожили району ще пам’ятають, як ходили купатись на "Орльонок". У сімдесятих, через активну забудову мікрорайону, насамперед через будівництво нового ЦУМу, підземні течії змінили свій напрямок, і озера почали міліти. Згодом одне пересохло повністю, а інше зміліло наполовину й активно заростає очеретом. Утім, навіть попри це, тут ще ловлять рибу, а влітку дехто навіть ризикує поплавати. 

Ідея відновити озера – не нова. Корпорація "Ріел", отримавши дозвіл на будівництво житлового комплексу "Америка", взяла на себе зобов’язання усю дощову воду через трубопровід скеровувати в пересохле озеро.   

"Я був заряджений цією ідеєю. Розуміючи, що технічно це складно, але практично можливо, подав цей проєкт, – розповів Ігор Кідик "Еспресо.Захід". –  Тодішній головний архітектор міста Юліан Чаплінський провів кілька нарад і показав, як це відбувається в інших містах. Фактично, він зарядив громаду на те, що друга водойма може бути відновлена. Але балансоутримувач парку та управління екології вважають, що цей проєкт –  не до виконання. Мовляв, це буде мілководна калюжа, яка не матиме прикладного значення".

Ігор Кідик разом з товаришем-однодумцем консультувався з керівником Інституту геології, який також підтвердив, що водойму можна відновити. Ще у радянські часи інститут провів гідрологічні дослідження, які показали, що через зміну підземних течій, водойма не зможе існувати без додаткового підживлення. Але саме дощівка з величезного ЖК може стати таким живленням. 

"Цей процес можна було розпочати так, як він був запланований ще п’ять-сім років тому, коли почалось будівництво ЖК "Америка". І якби водоканал під час реконструкції виконував свої зобов’язання і не заганяв у суміщену каналізацію, а скеровував в окремі колектори й виводив у такі водойми, то ця водойма уже б давно функціонувала. Це ж так звані "перехоплюючі ставки", – каже Ігор Кідик.

До речі, водогін до сусіднього озера (того, у якому ще є вода) прокладений. Команда проєкту з відновлення водойм зв’язувалась з фірмами, які виконують схожі роботи на водоймах в області. Їхні проєктанти приїжджали дивитись на це озеро і казали, що можуть за визначену суму  братись до робіт. Фактично, на пересохлому озері треба поставити гідрозамок, аби не було протікань з днища, а також зробити систему переливу і відведення зайвої води у потічок. 

"Там насправді ідеальні умови, аби ці два озера між собою з’єднати і в разі переливів воду віддавати в яр. Цей яр – один з витоків Вульки, яка потім впадає в Полтву. Тобто ситуація гідрологічна, геологічна та локаційна ідеальна, щоб цей проєкт втілити. Він складний, але ми навіть виконавців знайшли, які мають портфоліо і виконані роботи на Львівщині", – каже Ігор Кідик.

Відновлення ставків та озер у місті входить у концепцію "Стратегія прориву", яку міська рада затвердила ще у 2019 році. Однак в управлінні екології про неї чи то не знають, чи то забули.

Немає механізму змусити виконавців виконувати проєкти Громадського бюджету 

"Відновлення водойм у парку Горіховий Гай" – не єдиний громадський проєкт-переможець, автором чи співавтором якого є Ігор Кідик. Активний львів’янин, який також є головою ОСББ, каже: написати проєкт і переконати громаду його підтримати – не найскладніше. Найскладніше, реалізація проєкту. Адже автор не є розпорядником коштів, хоча саме йому найчастіше доводиться "віддуватись" перед людьми, які віддали свій голос за проєкт, чому він не реалізований. 

"Як на мене, процес надто забюрократизований і повільний. Нема механізму змусити усі структури навіть одного органу самоврядування працювати синхронно. Кожне ЛКП – як мінікоролівство. І вони між собою часом не спілкуються, а часом і ворогують. І коли ти намагаєшся з ним комунікувати, тобі можуть в одному управлінні дати одну інформацію, а у сусідньому, абсолютно іншу", – каже Ігор Кідик. 

За його словами, проєкти, де розпорядниками коштів були районні адміністрації, реалізували значно швидше. Натомість розпорядником коштів у проєктів  Горіховому Гаю є управління екології, яке має своє бачення щодо використання водойми й саме тому затягує реалізацію проєкту. 

"За рік використали незначну суму. За гідрологічні дослідження, якщо не помиляюсь, 50 тисяч грн. Хоча я намагався донести, що не треба робити повторну гідрологію. Є ж результати тієї, яку вже колись проводив Інститут гідрології. Використали також кошти за розробку проєкту. Я дивлюсь бюджетні стрічки і розумію, що якщо стартова сума була три млн, а залишилось 2,8 "з гаком", то розумію, що витратили трохи понад 100 тисяч, – каже Ігор Кідик. – Нещодавно мені запропонували на цій водоймі, яка пересохла, поставити зону барбекю! Якби я на таке погодився, це б означало, що я перекреслюю усю ідею відновлення цієї водойми, перетворюючи її на мангально-розважальну зону. Зрештою, громада району голосувала саме за проєкт відновлення водойми".

Уже зрозуміло, що три мільйони, передбачені на реалізацію проєкту, цього року освоїти не встигнуть. Олександра Сладкова ще на сесії наприкінці листопада заявляла, що невикористані кошти проєктів Громадського бюджету можна скерувати на інші видатки, і автори начебто не проти. Однак Ігор Кідик заявляє, що його дозволу ніхто й не питав.

"Я з допису у фейсбуці дізнався, що я начебто дав згоду, аби ці кошти використати на автовежу зі стрілою 35 м. Я категорично проти. Таку автовежу можна взяти в лізинг чи орендувати на якийсь час, аби виконати певний об'єм робіт. Купувати це дороге обладнання, наймати водія, потім думати, де це зберігати, як на мене, нелогічно", – каже він. 

У міській раді запевняють, що великі проєкти громадських бюджетів, які не встигли втілили в життя цього року, перенесуть на наступний рік, однак гарантії, що кошти, які не використали цього року, будуть передбачені у бюджеті наступного року, немає.  

"Бюджет розвитку на наступний рік ще не проголосований. Ми знаємо, як відбуваються сесійні засідання, коли хтось з голосу може внести пропозицію і її підтримують. Маю надію, що це буде якось цивілізовано і логічно, – каже Ігор Кідик. –  Бо виходить так, що громада висловила свою думку, а міські обранці можуть сказати, що думка громади це одне, а ми це бачимо по-іншому. Але це уже буде невігластво. Я сподіваюсь, що громадські проєкти залишать недоторканими. Інакше навіщо взагалі ми це робимо, і навіщо усю цю історію придумали?".     

 Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з Еспресо.Захід”! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.