За столом треба не "залипати" в телефонах, а співати українських пісень, – лідерка гурту Go-A

Журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася із Катериною Павленко.  

 

Катерино, ви вперше на форумі Via Carpatiа. Поділіться враженнями від фестивалю.

Я мріяла потрапити сюди і дуже рада, що в нас з'явилася така нагода. Після Євробачення у нас дуже щільний графік і вирватися кудись просто нереально. Ми максимально "підв’язані" під концерти, тому те, що маємо тут виступЮ -  прекрасно. Загалом "Via Сarpatia" - важлива подія для України, і я рада, що  можемо стати частиною фестивалю.

Ви популяризуєте українську народну пісню. Якщо порівняти період до і після Євробачення, як оціните популярність української пісні?

Наш "Шум" потрапив у Billboard. Це перша україномовна пісня і перший український гурт, який потрапив у цей рейтинг. Протягом кількох тижнів після Євробачення ми перебували на перших місцях у топах світових чартів. Тобто українську пісню слухають, і не лише прихильники Євробачення, вона вже вийшла набагато ширше за межі конкурсу і у нас з'явилися фан клуби у Мексиці, США та Канаді. Тобто у тих країнах, які не брали участі в Євробаченні. Особисто для мене це важливо не в контексті того, що Go-A молодці, а тому, що слухають саме український фольклор і знайомляться з нашою культурою. Український фольклор - важлива частинка, адже ми історію звикли вивчати за матеріалами якихось розкопок. До прикладу, розкопали камінець, відточуємо його, вивчаємо. А коли йдеться про українську пісню, то можемо зрозуміти, що відчували наші предки. Пісні, які до нас дійшли, демонструють мистецтво, те, що ти відчуваєш. Тож через пісню можемо зрозуміти наших предків, чим вони жили, що відчували і що для них було важливо. Класно спостерігати, як іноземці заглиблюються в нашу культуру, вивчають і досліджують, що ми за народ.

А як відбувається цей процес викарбовування піснею? Цей процес пошуку...

Дуже складний процес. Дуже багато років вивчала український фольклор, проводила якісь паралелі, адже він різноманітний і кожен регіон відрізняється. Але у нас є спільні теми: у нас завжди було дуже багато кохання, у нас було дуже багато несправедливості. І навіть те, що стосується обрядовості, те, що відбувалося у дохристиянські часи, - дуже цікавий пласт культури, який ще вивчати і вивчати. Чесно кажучи, тільки охопивши повністю цей пласт, ти починаєш складати пазли нашої країни і розуміти, наскільки це багатокультурне явище.

Ви кажете, що у нас масштабний пласт української пісні і є що вивчати. Вже згадували про популярність українського фольклору у світі. А що у нас, в Україні з його поширенням?

Я прокидаюся у своїй квартирі і щоранку чую, як на шкільному подвір’ї звучить наша пісня. І вона українська - це мене дуже радує.

Я дуже радію, коли я бачу реакцію людей, котрі приходять до нас на концерт. Діти почали слухати українську пісню і це прекрасно.

На Євробаченні ми хотіли поїхати і зайняти достойне місце не для того, щоб сказати, які Gо-A молодці, а для того, щоб українці самі повірили в себе. Нам дуже багато докоряли, мовляв, для чого ви їдете з українською піснею, вас не зрозуміє Європа. Та все зрозуміло! Якщо роботу робиш щиро, вона зрозуміла. У нас була ціль показати українцям, що дивіться: ми ті, хто є, не треба боятися бути самим собою, просто покажіть себе і все. Це основний наш меседж. Мені здається, що те, як ця історія спрацювала, - дуже важливо і я тішуся, коли бачу позитивні зміни, адже ми дійсно почали цікавитися українським фольклором і перестали його сприймати як явище, коли просто сидять бабусі і співають. Хоча я не бачу у цьому нічого погано, адже українці співочий народ, і нам потрібно за столом не "залипати" у телефонах, а співати українських пісень.

Ви неодноразово говорили про те, що хотіли б записати дует з італійцями чи зі шведами. Але були юридичні нюанси. Щось зрушилося у цьому плані, чи можемо ми чекати ваші дуети з європейцями?

Ми хочемо співати українською. Ми не проти, щоб вони співали своєю мовою, навпаки, – ми за те, що кожен співав своєю мовою. Для мене це питання самоідентифікації. Але є ще один бік медалі, який ускладнює процес – лейбли, юридичні питання. Адже, якщо чесно, в Україні не достатньо врегульована історія з авторськими правами. Дуже важко комунікувати у плані юридичної площини. Тому ми зараз теж думаємо, як це правильно зробити.

А з ким би хотіли і, якщо врахувати ці юридичні моменти, коли найшвидше це можливо зробити?

Ми б дуже хотіли з Італією, з "Манескіном", також ми класно подружилися з учасником зі Швейцарії, також з литовцями. До речі, ми дуже скоро летимо в Литву, де пробудемо кілька днів. Можливо, нам вдасться з ними зустрітися і поспілкуватися щодо дуету. Дуже б хотілося влаштовувати такі проекти, адже вони підносять українців, аби вони повірили в себе. Ці колаборації зміцнюють стосунки між країнами і слухачами.

Якщо брати до уваги український шоу бізнес загалом. Коли українську народну пісню почули та оцінили у світі. Наскільки це додає, аби український фольклор ставав популярніший в Україні?

Про український шоу бізнес не можу говорити, бо я не відчуваю себе його частиною. Я відчуваю себе частиною іншої тусовки. Але, що стосується українського фольклору, то слідкую за реакціями людей і чимало почали надсилати українські пісні, пригадувати, мовляв, дивіться, моя бабуся співала цю пісню, можливо, ви її візьмете до себе в репертуар, надасте нового життя. Цей процес мене сильно захоплює, і я бачу, як діти танцюють під нашу пісню та співають. Мені здається, діти - те покоління, з яким потрібно працювати. Дорослій людині дуже важко змінити світогляд і донести, а діти відкриті до всього і мислять по-іншому. Саме у цьому віці їм потрібно прищепити любов до свого і пояснити просту істину: не боятися бути собою. Мені здається, це дуже класно спрацює на нашу країну і на її розвиток.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.