Якщо завтра не буде газу, то не буде й електрики, – мер Чернівців Роман Клічук

Про мільйон переселенців, протистояння з обласною адміністрацією, зв'язки з Арсенієм Яценюком і Павлом Петренком, пам'ятник радянському солдатові, старі тепломережі та нові тарифи "Еспресо.Захід" поспілкувався із міським головою Чернівців Романом Клічуком.

 

Ніхто не може бути в безпеці, бо хтозна, що стрелить у голову Путіну

 

У містах, що зазнали обстрілів, у мешканці вже знають, що це таке. Наскільки розвинений інстинкт самозбереження у чернівчан? Вони спускаються в укриття під час повітряної тривоги?

Більш дисциплінованими є переселенці, вони спускаються в укриття в першу чергу, бо вже бачили багато страхіть. А деякі чернівчани вже звикли до сирен і поводяться під час тривоги трохи безвідповідально. Але це даремно. Бо ми живемо в одній країні, в якій іде війна. Ніхто не знає, що завтра стрелить у голову Путіну.

Війна – це не лише обстріли. З якими труднощами зіткнулися Чернівці після 24 лютого?

Найбільшим викликом, без сумніву, став наплив переселенців. В нас у перші два місяці був просто неймовірний страх, бо через наше місто пройшли більше мільйона людей, які втікали в Чернівці із зони бойових дій. Більшість із них приїжджали на 3-4 дні і їхали далі в європейські країни. Але дехто все-таки залишився тут. У нас офіційно 42 тис.внутрішньо переміщених осіб. Але ті люди, які зареєструвалися, роблять це, щоб отримати допомогу від держави. Але є такі, які цього не потребують. Є люди, які не реєструються, бо не хочуть, щоб їх призвали в армію. Тому загальна кількість точно сягає 60 тисяч переселенців. 

 

Для нашого маленького міста з населенням 250 тисяч, ще 60 тис. нових жителів – це дуже багато. В нас на вулицях міста було стільки людей, скільки не бувало в мирний час на День міста чи День Незалежності. І це, звичайно, було величезне навантаження на громадський транспорт, на систему медичного обслуговування. У нас практично всі готелі, хостели зайняті. Люди приймали переселенців у своїх квартирах безкоштовно, багато де вони живуть ще й досі. Також ВПО живуть у наших садочках, у школах. 

Ви сказали, що переселенці досі живуть у школі. Але на носі перше вересня. Будете їх якось централізовано виселяти чи як це відбуватися?

Був наказ уряду про виселення військових із гуртожитків. Обіцяють, що до середини вересня вони вийдуть і ми хочемо в ті гуртожитки заселити внутрішньо переміщених осіб. Крім того, є ще декілька шкіл чи садочків, що не відкриються в зв'язку з тим, що так немає бомбосховища, плануємо заселяти їх туди.

Якщо не буде газу, електричні пристрої не допоможуть

 

Наскільки боляче вдарила війна по надходженням до міського бюджету?

Воно йшло якось дивно. Спочатку по Україні прийняли рішення про заборону алкоголю, відповідно впродовж трьох місяців не поступав акциз із продажу алкоголю. Потім було рішення про акцизи на пальне і ми недоотримали певні суми. Скасували фіксований податок для підприємців і це теж вдарило по бюджету. Але, з іншого боку, збільшилися надходження від податку на доходи фізичних осіб за рахунок військових і це перекрило втрати. Тому можна сказати, що більш-менш усе йшло за планом.

Додаткові податки надійшли також від релокованих підприємств…

На сьогодні у Чернівці офіційно переїхали 48 релокованих підприємств. Є малий, середній бізнес. А є й величезні заводи, що зараз переїжджають з Запоріжжя та Краматорська. Не впевнений, що можу їх називати, бо вони мають стратегічне значення. 

Чи знаєте, скільки з релокованих підприємств готові залишитись у Чернівцях після війни?

Ми збирались із представниками релокованого бізнесу, з багатьма я спілкувався особисто. Деякі компанії сказали, що точно залишаться в Чернівцях. Інші сказали, що тут буде їхня філія, а материнська філія повернеться в Київ чи Харків. А дехто ще остаточно не визначився. Для багатьох, особливо для експортерів, у нас дуже вигідно. Поруч кордони з Молдовою, з Румунією, 40 км до Євросоюзу. Їм тут комфортно, деякі власники переїхали в Чернівці разом із сім'ями. Дуже багато буде залежати від ситуації в країні. Якщо ця війна триватиме ще пів року, то відсоток бізнесу, що залишиться в Чернівцях на постійно, буде збільшуватися. Бо деякі компанії вже наймають тут місцевих працівників і черговий, зворотний переїзд може стати для них ще одним стресом. Я думаю, що половина підприємств точно тут залишаться.

Читайте також: Закарпаттю бракує робочої сили і ринків збуту, – мер Ужгорода Андріїв

Деякі міські голови скаржилися, що Держказначейство блокувало певні виплати навіть по захищених статтях. У Чернівцях була така проблема?

Звичайно, була. Спочатку взагалі нічого не пропускали, потім почали пропускати на поточне обслуговування міста. Були випадки, що по 2-3 тижні не проходила взагалі ніяка суми – не вистачало навіть на зарплати. А капітальні ремонти чи якісь витрати, які Київ не вважає першочерговими, Держказначейство не пропускає до сьогодні. Зараз, щоправда, заборгованості по зарплатах уже немає, проводимо поточні ремонти. Крім того, є критична інфраструктура – це Водоканал і Теплокомуненерго, де виконуємо всі потрібні роботи. Це і заміна тепломереж, і каналізації, і води. Готуємось до зими, бо ми не знаємо, що буде зимою і з острахом чекаємо на неї. 

Давайте тоді поговоримо про зиму. Велика вірогідність того, що ворог навмисне знищуватиме інфраструктуру, намагатиметься залишити українців без газу і тепла. Ви готуєтесь до таких викликів? Деякі міські голови кажуть про альтернативні види палива, інші розповідають про вуличні пункти обігріву, у Львові анонсували щонайбільше +18 у квартирах. А як готуються Чернівці?

У нас є певні складнощі, бо на відсотків 90 опалення в Чернівцях – це газ. Якщо прорахувати, то для того, щоб перевести на альтернативне опалення, виходять просто величезні суми. Тому ми передовсім вкладаємо гроші в утеплення приміщень. Зараз ми маємо утеплити дві лікарні. Також ми обговорювали з представниками ДСНС вуличні пункти обігріву. А ще ми хочемо десяток шкіл перевести на альтернативне опалення і в разі чого використовувати їх також, як пункти обігріву. 

Читайте також: Якщо взимку не буде газу, можемо запропонувати мешканцям Луцька хіба що вуличні пункти обігріву, – мер Ігор Поліщук

Не думали про якусь кампанію з популяризацією електроплиток, як у Львівській міськраді проводили?

Ви знаєте, в більшості вже є чи каміни, чи кондиціонери, якими можна опалювати приміщення. Але електричні мережі зараз належать приватним структурам і перебувають у не дуже хорошому стані. Сказати людям закуповувати плити – це не варіант. Якщо завтра, не дай Бог, не буде газу, то не буде й електричного опалення. Бо мережі просто не витримають.

Директор КП "Чернівцітеплокомуненерго" Ігор Ніколенко сказав, що 60% тепломереж Чернівців потребують заміни. Наскільки критичною ситуація і скільки треба грошей, аби довести мережі до ладу?

У нас є кредитна лінія від ЄБРР на заміну мереж. Ми уже два роки поступово використовуємо ці кошти на заміну інфраструктури – де могли, там поміняли. Все, що сказав Ніколенко, відповідає дійсності, але потрібно розуміти, що все не можна зробити за рік. Ті місця, які були найскладнішими, вже полагодили. А називати якісь конкретні терміни посеред воєнного стану я не буду – зараз щось важко запланувати навіть місяць наперед.

 

Перший прихід у політику став суцільним розчаруванням

 

На останніх виборах ви вже йшли від "Єдиної альтернативи". Це місцева політсила, про яку не так багато знають за межами Буковини. Розкажіть про неї.

Так вийшло, що в Чернівцях щонайменше 10 років місто грабували. Я та інші підприємці бачили, що ми платимо податки в місто, а вони йдуть у чужі кишені. І за пів року до виборів ми зробили емоційний крок, вирішили – а давайте щось спробуємо змінити в Чернівцях. Зібрали найавторитетніших людей у місті та області з різних галузей. І ця ідея раптом спрацювала. За три місяці до виборів у нас був старт і ми виграли вибори мера, виграли 1 місце на виборах в міськраду і 2-гу – на виборах в обласну раду. 

І завдяки чому, на вашу думку, досягнули такого успіху?

Мабуть, люди втомилися від тривалого правління попередніх очільників. Довгий час місто не розвивалося, в нас найгірші дороги в країні, в нас найгірший громадський транспорт в країні. Тому був такий громадський запит на нову силу. Ми виступили цією силою, зібравши найкращих волонтерів, освітян, лікарів, бізнесменів. Хоча я взагалі ніколи не бачив себе в політиці, ніколи не прагнув бути мером. Я досі до кінця не вірю в те, що відбувається зі мною особисто.

Ви кажете, що не хотіли бути в політиці, але ж були в ній і до 2020-го року. "Батьківщина", "Самопоміч" – чому з цими партіями ваші шляхи розійшлися? Що вас не задовольнило в цих політичних силах?

"Батьківщина" – це був ще 2005 рік, мене просто запросили. Це було відразу після Помаранчевої революції і мені здавалося, що країна зміниться, очиститься, відбуватимуться реформи. Я був ще молодий і це був мій перший політичний досвід. Чесно кажучи, не пишаюся тим, що відбувалось у 2005-2010 роках. Мені все це не подобалося, я не хотів з цим миритися. Гасла були одні, а коли ти стикався з тим, що відбувається насправді, ставало соромно, гидко і я тоді вирішив, що більше ніколи не піду в політику. А якщо говорити про "Самопоміч", то це вже було в 2014 році, коли почалася війна. Звісно, ми не хотіли стояти осторонь. В партії "Самопоміч" я не був, хоч багато де фігурує така інформація. Я просто їм сприяв і допомагав, бо на той момент ця партія мені здавалася однією з найсучасніших і найпрогресивніших, здатною змінити країну. Але "Самопоміч" програла вибори і випала з політичного поля. Я в цю партію не вступав, хоч її підтримував. 

Півтори року із обласною адміністрацією точилася війна

Як би ви оцінили співпрацю з обласною владою? Війна згладила всі гострі кути чи є якісь нюанси?

Я мабуть поділю відповідь на дві частини, бо півтори місяці тому в нас змінився очільник ОВА. Із попереднім у нас була більше війна, а не співпраця. Нам постійно пхали палиці в колеса, робили все, щоб місто не розвивалось. І навіть військові дії не вплинули на те керівництво. Я вдячний керівництву держави, яке змінило керівника адміністрації. З новим керівником ОВА ми знайомі не один рік. Запаранюк – людина адекватна, грамотна, працюємо з ним злагоджено.  

 

Що саме ви маєте на увазі, коли говорите про "палиці в колеса" від попередніх очільників обласної адміністрації?

Сталося так, що обласна адміністрація має значний вплив на ситуацію в області. Вони робили все, щоб відгородити мене від центральних органів влади, щоб містові не давали ні копійки. Вони доносили брехливу інформацію щодо того, що відбувається в Чернівцях до свого керівництва. Шкодили всюди, де можна було шкодити. Просто попереднє керівництво ОДА мали відношення до політичної сили, що грабувала Чернівці 10 років.

Ви знову кажете про 10-річний грабунок Чернівців, тому хочу  уточнити: ви зараз натякаєте на попереднього мера Олексія Каспрука і "Фронт змін"?

Я не хочу персоніфікувати. Всі партії, що на той момент були при владі, мають нести спільну відповідальність за все, що відбувалось у Чернівцях. А в кого більша доля відповідальності, в кого менша, я не знаю. Я вважаю, що винні всі.

У той же час ви є родичем колишнього міністра юстиції "фронтовика" Павла Петренка. Наскільки близько ви спілкуєтесь?

Ми живемо в маленькому місті і з Павлом знайомі дуже давно, пересікались ще в юності. Він не є мені близьким родичем – його старша сестра є першою дружиною мого брата, в мене з Павлом є спільна племінниця, ото й усе. Такі собі опосередковані родичі. 

Якщо ми вже говоримо про невелике місто Чернівці, то чи знайомі ви з іншим чернівецьким політиком, приблизно одного з вами віку – Арсенієм Яценюком? Зустрічались із ним, спілкувалися?

Ну, він від мене чуть-чуть молодший. Десь у 2000-х я один раз його бачив, знайомились ще коли він був юристом у Чернівцях, а не політиком. Але це така була коротка зустріч, на 10 хвилин. Ми молодими були, нам було по 20 з чимось років. А з тих пір ми з ним не зустрічались, тому можна сказати, що ми з ним не знайомі.

Тобто ви не є людиною, наближеною до Яценюка? 

Я не є нічиєю людиною, бо вважаю себе самодостатнім. Більше того – я не є наближеним до будь-якої політичної структури. Я просто прийшов як топменеджер, щоб вивести місто із кризи, мені не хочеться грати в політику, бути залежним від політичних кланів.

Через війну Чернівці втрачають професіоналів

 

Віднедавна в Чернівцях зріс тариф на проїзд в громадському транспорті. Чи був цей крок безальтернативним? 

Насправді ми відтягували підвищення тарифу скільки могли. Фактично ми останні підняли ціну за перевезення. Це вимушений крок через ціну на пальне. Також я хочу сказати, що в нас відсоток комунального транспорту складає 30%, а 70 – це приватний бізнес. І тут стоїть питання, чи ти підіймаєш ціну, чи його не буде в принципі. Тому ми змушені піднімати ціни до економічно обгрунтованих 

 

Інше нововведення – роздільний збір сміття. Багато міст звітували про його впровадження, аде багато де сортування працює лише на папері. Як у Чернівцях?

У нас є дві компанії, які обслуговують місто, одна з них уже ввела сортування сміття. Сортування запроваджується повільно і це природньо, бо люди ніколи цього не робили і не почнуть за місяць-два. Потрібна переконати людей, що сортування має бути. Потрібно усвідомити, що кожен повинен думати за екологію і за державу. Ми вже стільки засмітили, що сортування сміття фактично є проявом патріотизму.

Якщо вже говорити про засмічення, то новини з Чернівців останнім часом доволі дивні – то річку отруїли, то озеро отруїли. Що там у вас взагалі відбувається?

У нас є люди, які очікують якихось дивовижних історій, всюди шукають сенсації. Історія з озером справді була, але там ніхто не отруїв водойму. Це, виявляється, відбувається фактично кожного року через спеку – риба гине через те, що у водоймах не вистачає кисню. Туди виїжджали екологи, комунальні служби, які взяли воду на аналіз і зробили висновок, що риба просто задихнулася від нестачі кисню. Екологічна ситуація в місті не гірша, не краща, ніж в інших містах. Просто комусь дуже хочеться якогось хайпу, розтрубити про те, що хтось щось отруїв. Та, почекайте! Є певні служби, розберемося. Вже відкрили навіть кримінальну справу, підключили водоканал, бо підозрювали, що хтось може злив якусь хімію. Але провели повне розслідування і виявили, що рибі просто не вистачило кисню.

Читайте також: Ми доб'ємо московський патріархат, а після Франківська процес пошириться по всій Україні, – Руслан Марцінків

Наступне питання стосується пам'ятника радянському солдатові. Куди його забрали, чи важко далося рішення про демонтаж і що буде на його місці?

Мова йде не лише про солдата, але й про танк, що стояв на в'їзді в місто – ми його зняли. Ще в парку Шевченка пам'ятники радянським генералам і могили там же – хтось колись додумався поховати їх просто в центральному парку. Це при тому, що ці офіцери тут взагалі не воювали, ніякого відношення до Чернівців не мають, загинули десь в європейських країнах і були тут перепоховані. Чи було складно? Мабуть ні. Ми робили опитування в Чернівцях і 80% висловилися за те, щоб пам'ятників радянській історії не було в центральній частині міста. Ми спілкувалися з ветеранськими організаціями і вони попросили, щоб це не виглядало по-варварськи, перенести їх на кладовище – там є історична ділянка з могилами радянських воїнів, туди цей пам'ятник і перенесем. Поки що він на збереженні в комунальному підприємстві. Що будемо ставити в тій чи іншій локації вирішимо вже пізніше, після перемоги. 

А Пушкіна куди перенесуть?

У нас, як виявилося, є два Пушкіни. А третій Пушкін (бюст) у нас ще й на драматичному театрі. Цей театр відноситься до обласної власності, то ми їх теж будемо питати. Справа в тому, що ці три пам'ятники відносяться до культурної спадщини. Щоб зробити все законно, потрібно правильно оформити документи. Остаточне рішення про те, що ці пам'ятники не відносяться до культурної спадщини, повинен ухвалити мінкульт, треба робити комісії, обговорення, експертизи. Це дуже довгий процес. Поки він триває, ми вирішили все-таки зняли його на збереження, чекаючи офіційного рішення міністерства.

Окрім важкої зими, які виклики можуть постати перед Чернівцями найближчим часом?

Головний виклик – це війна. Бо вона впливає на всю Україну, на кожного українця. Найбільш боляче, коли втрачаєш чернівчан на фронті. Найстрашніше, коли ти йдеш на похорон і спілкуєшся з рідними та близькими людей, які загинули. Багато і працівників комунальної сфери, і працівників муніципалітету пішли на фронт. Без них у Чернівцях дуже важко. Є справжні фахівці, які дуже добре працювали на своїх місцях, а потім пішли на фронт і ми втратили хорошого працівника в місті. Також є ще виклик пов'язаний із переселенцями, він нікуди з березня не подівся. Звісно, мені хочеться, щоб ці люди повернулися до своїх домівок. Але в багатьох із них уже немає куди повертатись. Тому ми повинні думати, де їх розселяти і забезпечити їм комфортне проживання.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.