Врятувати жабу: про шаманство часів дитинства без інтернету

Дивне це свято, порятунок жаб… Але й самі жаби, ці ропухові, вони теж не менш дивні створіння. Хіба ні?

Чи знали ви, що жаби не можуть жити у морі, бо там є солона вода? Тому їх зустрінеш лише біля річок, озер, водоймищ і, звісно, боліт. А чи знали те, що існує понад чотири тисячі різних видів жаб, але у Європі мешкає лише 50? Чесно, щось я не дуже багато пригадую з уроків біології про це… Лише пам’ятаю, чим токстичніший колір жаби, тим більше вона отруйна. Але то всі знають. А ще пам’ятаю цікавий спогад з дитинства і він стосується порятунку однієї жаби.



Фото: вікіпедія

Коли я був геть малим, десь так садочок чи перший клас, то у дітей були інші забавки. Не було інтернету (ну як не було, у нас його не було, десь то він був) і ми багато часу проводили на дворі. Вигадували ігри і вірили у всякі небилиці. Одна з них досі у моїй голові.

Ми вірили в ритуал, який був не менш жорстокішим, ніж в часи інків та ацтеків. Ні, одне одного ми не різали, але об’єктом нашої дитячої агресії були вони, жаби. Хтось нам сказав (вигадав), або ми десь таке бачили в телевізорі (важко сказати), що мертва жаба викликає дощ! Знаєте, те літо було спекотним. Хмар було мало. Тому ми, малі розбійники, вирішили "нашаманити" дощ, вбивши пару жаб. 

Читайте також: Журавлі вже на Львівщині, а лелеки ще долітають. Як розрізнити цих птахів

"Шукай жабу, шукай жабу!", - кричали ми одне одному і бігали вулицею, мов ті собаки-хорти.

Зрештою, пошуки завершилися успіхом. Під деревом біля завжди вогкого каналізаційного люку, сиділи дві жаби. Звичайні такі жаби, які нікому не робили погоди, але в нашій голові – могли її зробити.

На "чувачі" (камінь-ножиці-папір) ми визначили, хто буде першим катом. Мій друг взяв жабу за лапку і почав нею бавитися, мов та кішка своєю мишкою. Коли ця божевільна гра закінчилася, він високо підкинув жабу. Вона була птахом без крил… На жаль, парашута в неї не було і супержабою, яка вміє літати, вона теж не була. Тому за всіма правилами сили тяжіння, жаба впала і розбилася об асфальт.

Діти раділи, танцювали шаманський танок біля мертвого тіла. Це була якась справжня первісна оргія. Та мені особисто вигляд смерті не сподобався, відчув відразу до мертвої жаби… А була ж ще жаба номер два! Її жертвоприношення теж на "чувачі" розіграли. Цього разу катом мав бути я… Не знаю, дивлячись на смерть його чи її партнера, бачачи це слизьке тіло, яке лоскотало мої долоні, я просто не міг цього зробити. Тому не вбив жабу, а випустив її в у високу траву і вона пострибала собі геть.

Друзі були незадоволені моїми діями, але в дітей швидко настрій змінюється. Тому, крім образливих слів, нічого іншого не отримав. Ми згадали (або вигадали) нову забавку і побігли далі. Лише та перша жаба мертво лежала на дорозі і якимось дивним чином мала викликати дощ…

Не пам’ятаю, чи був дощ після, чи ні, але точно бережу в голові спогад, що одну жабу в житті таки зміг врятувати.

А коли говорити серйозно та науково, то зміни клімату і бурхлива людська діяльність негативно впливають на життя жаб. Водоймищ стає все менше і ареал їх життя скорочується. Дослідники кажуть, що через підвищення температури жаби починають більше хворіти і віруси їх косять, мов людей коронавіруси. Тому може настати день, коли зникне остання жаба і більше ніякі діти на світі не зможуть викликати дощ... Лише сонце безперервно всім нам світитиме.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.