Волонтерство – це не просто купити ящик шоколадок і відправити на схід, – Анна Вдовиковська

Про це львівська волонтерка Анна Вдовиковська зазначила у розмові із "Еспресо.Захід". 

"Волонтерство – це не просто купити ящик шоколадок і відправити на схід, це складніше, це професія насправді. Абсолютно окрема. Військове забезпечення, військове волонтерство – це є професія. Тобто ми робимо те, чим мали б займатися тилові служби. Так, вони у нас є, вони щось роблять, але роблять недостатньо", – переконана Анна, за плечима якої вже 9 років волонтерської праці на потреби українських воїнів.

На її думку, коли людина бере до рук зброю, вона також не стає одразу професійним солдатом. Адже для того, аби стати чи артилеристом, чи снайпером, чи піхотинцем, а чи сапером, потрібно вчитися. Так само і з волонтерством, тут потрібно вчитися і це відповідальність.

Читайте також: Є волонтери, які дійсно допомагають, а деякі вдають і шкодять війську, – Ростислав Радиш

"Коли мобілізують когось близького, найчастіше рідні хапаються за те, що треба все. І абсолютно незрозуміло, де й що брати. Емоції зашкалюють. Тому, що навіть у людини, яка давно у волонтерстві, коли хтось близький воює зараз на бойових позиціях, продуктивність здебільшого падає дуже сильно. А для людей, яким це нове, починається дуже хаотична коломийка", – пояснює Анна Вдовиковська.

У такий момент, вважає волонтерка, потрібно спершу поставити собі питання, чи готова людина вчитися і витрачати на це досить багато часу, чи звертатиметься до когось іншого із проханнями знайти потрібне і якось вклинюватиметься у процес поступово.

"Далі, коли вже тиждень-два-місяць людина десь у навколоволонтерському цьому середовищі перебуває, їй, як на мене, варто поставити собі наступне питання: чи вона буде конкретно займатися підрозділом своєї близької людини, чи всіма запитами, з якими зможе комусь допомогти, чи обере свій конкретний профіль – зв’язок, оптика, тактична медицина і так далі. Кожен із цих варіантів нормальний, кожному пасує і вдається своє. Деколи це такий собі мікс, от здебільшого я працюю із радіозв’язком, але коли є потреба, то можу закривати такмед, допомагати з машинами. Але основна частина, за чим до мене звертаються – це зв’язок, – говорить Анна.

Інтерв'ю з Анною Вдовиковською читайте невдовзі на "Еспресо.Захід".