"Тому, хто дружить із комп'ютерами, легше", – пілот дронів 104-ї бригади

Історією та словами бійця поділились в соцмережах бригади, передає "Еспресо.Захід".

У батальйоні "Поліські вовки" також служить і батько Віталія. 21-річний воїн каже, що контракт підписував, не вагаючись.

"Мама дуже важко сприйняла моє рішення. Але ситуація в країні така, що я не міг інакше. Та й більшість моїх знайомих вже була на той час на службі. Якогось страху не було", – розповідає Віталій.

Зараз він служить на посаді пілота у взводі ударних безпілотних авіаційних комплексів. Каже, що фах освоїв доволі швидко і нині вже допомагає навчатися новоприбулим бійцям. 

"Коли з позицій приїжджали, то я сам ініціативу виявляв, брав дрон, пусту "балванку" від гранати та набивав руку. Так само вчився літати вночі – це значно складніше, зате нічному пілоту польоти вдень – це вже запросто", – ділиться військовослужбовець.

Проте, додає хлопець, є куди розвиватися: "Мрію досягнути того рівня пілотування, як у нашого командира взводу. У нього все так виходить, ніби все життя тільки те й робив, що літав дроном і кидав скиди".

Читайте також: "Коли бачиш результат – це дає натхнення працювати завзятіше": історія молодого артилериста 104-ї бригади

"Повар" робить розвідку й коригуванням на легкому дроні, але каже, що і скиди доводилось робити, й на важкому безпілотнику літати. Польоти – це лише дещиця служби. 

"Важливо, щоб пілот розумівся в техніці, розбирався в різних програмах… Хто дружить з комп’ютерами, то йому легше. Комп’ютерні ігри також дають певну перевагу на старті, бо в гравців краща моторика пальців, і легше звикнути до контроллера", – пояснює воїн.

Віталій каже, що воєнні будні нелегкі, але він знає, заради чого він тут. Юнак не розглядає варіантів жити в іншій країні, а хоче залишатися на Батьківщині.

• Рівненська 104-та бригада запрошує на службу військових у СЗЧ.