Стрес-тест із вибухами, димом та максимально наближеними до бойових умовами: як бійці Нацгвардії навчаються тактичної медицини

26 березня в Україні відзначають день Національної гвардії, бійці якої боронять незалежність держави від окупантів, постійно вдосконалюють свої навички та ніколи не припиняють вчитися. Як тренуються надавати допомогу пораненим побратимам і готуються до роботи в зоні бойових дій нацгвардійці, мала нагоду побачити журналістка "Еспресо.Захід".

"Тактична медицина була актуальною завжди, ще від 2014 року. Проте дуже багато людей її в певний період часу недооцінювали. Поки не почалося повномасштабне вторгнення. Зараз усі без винятку військовослужбовці навчаються за курсом тактичної медицини, адже кожен боєць також повинен знати та вміти, як правильно надати домедичну допомогу на полі бою", – розповідає інструкторка за напрямком тактичної медицини Юлія Мірчук.

Бійці відпрацьовують різні способи витягування пораненого з поля бою, вчаться злагоджувати свої дії за будь-яких умов, а також, що надзвичайно важливо – опановують і доводять до автоматизму вміння накласти турнікет як побратимові, так і самому собі. Адже дуже часто саме це вміння може врятувати життя під час реальних боїв на фронті.

"У зоні під вогнем у нас дуже-дуже мінімальний набір обладнання, ми можемо використати тільки турнікет для зупинки загрозливої або масивної кровотечі", – пояснює деталі Юлія і показує навчальний турнікет, на якому бійці тренують свої навички.

Турнікет у її руках має доволі яскравий синій колір, тому використовується суто для навчання, на фронті ж військові користуватимуться лише тими, які пройшли сертифікацію та мають відповідний немаркий вигляд, підкреслює інструкторка: "Чому ми не рекомендуємо використовувати турнікети різного забарвлення, крім чорного чи оливкового? Тому що це дуже хороша демаскувальна ознака. Тобто в першу чергу намагаємося лише тренувати такими турнікетами, а не давати їх в аптечки чи підсумки нашим бійцям".

Поки Юлія Мірчук розповідає про способи допомоги пораненому на полі бою, бійці на місці вже готуються до тренування: спочатку відпрацьовуватимуть способи витягнути побратима із небезпечної зони. Таких варіантів є ціла низка, тож вчаться застосувати вміння і по одному, і в парі, і за участі декількох військових.

Починають зі стандартних трьох запитань до пораненого, врешті попереджають побратима, що вирушають до нього. А почувши таке важливе "плюс", вирушають. Максимально близько до землі, аби й самому не стати мішенню, і встигнути допомогти товаришу: накласти турнікет та евакуювати у безпечнішу локацію.

Ці навички надзвичайно важливі, адже дуже часто в бою до пораненого на допомогу висувається той, хто найближче. Тому бійці до автоматизму відпрацьовують уміння накласти турнікет на будь-яку кінцівку, до того ж роблячи це фактично лежачи, адже навколо – тривають обстріли. Так само до автоматизму тренують уміння накласти турнікет і самому собі.

"Перше – це швидкість, а друге – це м'язова пам'ять. Коли ти отримуєш поранення, це стан шоку і дезорієнтація, тому ти робитимеш те, що робив багато разів, – підкреслює військовий та інструктор Станіслав. – Це мають бути дії, доведені до автоматизму".

Поки Юлія Мірчук розповідає про способи евакуації, бійці та інструктори продовжують їх демонструвати і відпрацьовувати: відтягнути бійця на невелику відстань чи пронести його кілька кілометрів на собі – від цього залежатиме обраний спосіб. Як виглядає цей процес, допоможуть передати світлини. 

Наступний етап – це стрес-тест. Він імітує бій, коли воїни вже втомлені, збоку лунають вибухи, було чимало фізичних навантажень та перешкоди, які вони мусять продовжувати долати, а тим часом навколо чути крики поранених побратимів. Саме із такими умовами військові, найімовірніше, зіштовхнуться в реальності.

Як відбувається цей стрес-тест? Передовсім увесь процес супроводжують звуки пострілів, вибухи гранат та дим, попри які бійці мусять долати певну дистанцію та в процесі зуміти надати допомогу як пораненому побратимові, так і собі самому. Тим часом інструктор щоразу обов'язково перевіряє, чи правильно накладений кожен турнікет, чи вчасно виконані необхідні дії, від яких у майбутньому залежатиме життя.

Варто відзначити, що майже всі інструктори, які працюють із нацгвардійцями, також мають бойовий досвід. Адже тільки так вони зможуть змоделювати найбільш точні ситуації і відпрацювати із бійцями важливі навички для життя та бойової роботи.

Наприклад, інструктор із тактичної підготовки Тарас із позивним Рись побував у боях на багатьох східних напрямках: Авдіївка, Вугледар, Шахтарське. Разом із ним бійці відпрацьовують і тактичну підготовку, і військову топографію, і чимало інших важливих у бою навичок. Звичайно ж, тактична медицина серед них. Найчастіше бійці відпрацьовують роботу в парі, адже це найефективніший варіант, пояснює інструктор.

"Ми готуємо людей до того, щоб вони вміли просто працювати в парі, і не важливо, чи це та людина, з якою ти вчився, чи якась інша, яку тобі дали чи до якої ти прийшов, – каже Рись. – Важливо завжди бути готовим працювати в парі з кимось".

Навчання із тактичної медицини для нацгвардійців триває упродовж трьох днів. Тим часом бойові медики навчаються упродовж 21 дня. Всі навчанні відбуваються за стандартами НАТО.

"За натовськими курсами ми почали працювати вже від 2014 року, але офіційно впроваджений цей курс був з 2015 року. Наші бійці їздили навчатися за кордон або ж іноземці приїжджали до нас в Україну, щоб навчати бійців. Передавали свої знання, досвід, які ми впроваджуємо вже фактично 10 років", – додає Юлія Мірчук.

Медична допомога на полі бою готує чимало викликів для бійців, тому добре відпрацьовані навички, пропрацьовані найрізноманітніші ситуації та можливі варіанти розвитку подій у майбутньому рятують військовим життя.

Фото: Андріана Стахів