Весільний обряд навіть війна не здолає, - Оксана Багнюк-Кайда

Про це інформує Еспресо.Захід

У Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України у Львові відкрився новий розділ, присвячений весільній обрядовості українців. Властиво, мова про постійну експозицію "Традиційно-побутова культура українського села кін. ХІХ – ХХ століття" та її частину "Традиційна сімейна обрядовість українців", де "Весільна обрядовість" мала стати дуже презентабельним та нагальним розділом. Як вдалося, попри війну, музейникам таки його підготувати, тема інакшої окремої розмови. Але – зуміли. Нині цей розділ – можливість не просто  ще щось довідатися про давню звичаєву культуру українців, а торкнутися найбільш наповненої архаїчними сакралізованими ритуалами і сценічними дійствами події.

Властиво, про що йдеться? Передовсім про звичаї, а весільна обрядовість на теренах України мала неповторний регіональний колорит та виняткову багату символіку народної сценографії, де і спеціальні костюмовані дійства, й алегоричні- діалоги-прелюдії, і спеціальний музично-пісенний супровід, починаючи від обрядів сватання і завершуючи святковими забавами. Про весільне вбрання та весільні головні убори не тільки з Львівщини та західного регіону України, а й інших її територій, прикраси, атрибути щасливого сімейного життя, які українці берегли упродовж відміряного їм віку.

Зробивши акцент в цьому розділі саме на Львівщині, музей утім показав цікаве і з Гуцульщини, і з Буковини чи центральної України.

Приміром, серпанок – варіант намітки (який втім різнився від неї тим, що виготовлявся з дуже тонкого, майже прозорого полотна), який носили свого часу на Лівобережній Україні і вив’язування якого на голові могло відбуватися кількома десятками способів.

Чи показали салбу – традиційну жіночу прикрасу на шию на Буковині. Йдеться про нагрудник з тканини, який дівчинці на хрестини дарував хресний, як і першу монетку, яку батьки на ту салбу чіпляли. Цю салбу заповнювали монетками упродовж дорослішання дівчинки і вона у підсумку отримувала чудову прикрасу.

Чи дві корони з церкви на Львівщині, які вбирали молоді під час вінчання. Шокує, що ці корони насправді не металеві ( як воно видається), а зроблені з картону.

Не менш цікаво виглядають весільні головні убори різних регіонів України. Дуже стримані, мініатюрні, прикрашені лише барвінком з Яворівщини на Львівщині, та розкішні, багато декоровані з Буковини чи Центральної України.

Або різні форми очіпків – обов’язкового головного убору одружених жінок у стародавній Україні.

Чи всілякі намиста, які в минулому могли розповісти не тільки про статус власниці, її матеріальний стан, а про те – молода вона чи стара чи скільки у неї дітей і внуків.

"Це була дуже непроста, але неймовірно захоплива праця готувати цей розділ, - розповіла напередодні провідна зберігачка фонду народної вишивки  та основна ідейна натхненниця оновленої експозиції Оксана Багнюк-Кайда. – Весільна обрядовість завжди берегла інтригу , починаючи від запитів ( допитів чи визнавок, як називали цей обряд, залежно від регіону), коли родина молодого розвідувала наміри батьків молодої і завершуючи очіпчинами ( розплітанням коси та покриванням голови молодої очіпком, що символізувало перехід дівчини у стан заміжньої жінки) та калачинами (що відбувалися за місяць після весілля). Звичайно, сьогодні якісь обрядові дії втрачені. Але основну весільну сценографію українців у її багатоманітті, як засвідчує практика, навіть війна не спроможна здолати. А це означає, що ми є і будемо, як би ворог не хотів протилежного. Збереження народних традицій та обрядів – ще одне джерело нашої сили. Бо тут – мораль, спадкоємність поколінь,  світогляд, без розуміння яких до чужих земель навіть в гості не ходять…"

• Львівська композиторка та художниця Оксана Грабовська показала свій живопис у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал