"Завдяки гурту Metallica мільйони американців дізналися про нашу боротьбу й українську бандуру ", – військовий і музикант Тарас Столяр

З військовим і музикантом поспілкувалася журналістка "Еспресо.Захід".

Він неодноразово потрапляв у фокус уваги телеканалів та інших медіа. В листопаді 2024 року легендарний гурт Metallica виклав на своєму instagram-акаунті пісню Nothing else matters у виконанні Тараса Столяра. Так мільйони американців і слухачів з усього світу дізналися про українську бандуру та про боротьбу українців за свободу й ідентичність.  

Тарасе, коли і як ви почали опановувати бандуру? З чиєїсь подачі, чи за власною ініціативою, і чому сама бандура?

Займаюся з семи років. Мама привела мене в студію при Чернівецькому музичному училищі.  Моя перша вчителька музики Раїса Кузьменко була дуже харизматичною людиною. Вона постійно наголошувала, що бандура – це козацький інструмент. Що це – наші традиції, наша історія, те, на чому Україна тримається. Це гарний інструмент, який підкреслює наш національний колорит.

Я тоді навчався в початковій школі й більше хотів у футбол грати, але мама була наполеглива. Після школи продовжив навчання в Чернівецькому музичному училищі, а згодом – у Національній музичній академії. Тривалий час працював у Національному академічному оркестрі народних інструментів України. 

Отримав звання заслуженого артиста України, перемагав у різних конкурсах – потім уже й сам брав участь у журі різних конкурсів. Певний час грав із гуртом ONUKA. 

А чим саме особлива для вас бандура? 

Справді, бандура – це дуже особливий інструмент. Люди захоплюються її звучанням, тембром. А для українців це ще й частина історії, один із національних символів. Ми з дитинства пам'ятаємо звуки пісні "Реве та стогне Дніпр широкий" на Українському радіо. Це важливий символ для будь-якого українця. 

Мені подобається українська музика, звісно: народна, академічна – будь-яка. Та крім усього цього, мені дуже подобається грати джаз. З певного часу існує запит на виконання різної популярної музики – року, електроніки – із залученням бандури. Тобто все, що завгодно. А мені як бандуристу цікаво експериментувати, грати й знаходити для неї застосування в різних музичних жанрах.

Володієте іншими музичними інструментами? 

В армії вивчив три пісні на гітарі, бо завжди мріяв навчитися грати щось на гітарі. Трохи навчився грати на українських народних духових інструментах – сопілка, зозулька, тилинка. 

До речі, про армію. Як і коли ви потрапили до війська? 

Я пішов добровольцем у перший день "повномасштабки". Потрапив у роту контрдиверсійної боротьби 112-ї бригади київської ТрО. У складі цієї роти брав участь у бойових діях: оборона Київщини, Харківська область, Серебрянський ліс. Потім Бахмут і Кліщіївка. Моїм завданням була розвідка й дорозвідка за допомогою різних БПЛА.

У листопаді 2023 року мене запросили до "Культурного десанту". Микола Серга саме шукав бандуриста – і йому порадили мене.

На цьому старовинному інструменті ви виконуєте не лише думи, а й популярні сучасні пісні. Чому вирішили це робити?

Коли я виступаю з бандурою на фронті, то слухачі хочуть почути не лише академічну музику, а й ті композиції, які вони добре знають. Тоді між нами виникає певний зв’язок – а музика існує саме для того, щоб наближати людей до взаєморозуміння. Для того, щоб люди отримували полегшення, задоволення, естетичну насолоду. І ми виступаємо саме для того, щоб дати бійцям те, що додасть їм сили, підбадьорить їх. Тому й граємо різні пісні. На фронті я грав не лише "Металіку", але й багато іншого, що просили хлопці.

Наприклад? 

"Stairway to heaven" Led Zeppelin, "Smoke on the water" Deep Purple, Scorpions, "Wind of change". Багато грав пісень "Океану Ельзи".

Ви виконуєте пісні в зоні бойових дій, у шпиталях. Чи важко це робити – адже там люди часто перебувають у стресовому стані? Як вони реагують на музичний інструмент?

Бійці у шпиталях реагують так, як і на фронті. Хтось мовчазний, хтось більше імпульсивний, комусь більше подобається сучасна музика, комусь – українські народні, як-от "Цвіте терен" чи "Ніч яка місячна". Буває часом, що ділянка фронту більш-менш спокійна, тоді й люди більш розслаблені.

Якось був випадок. Ми завершили вже виступ у шпиталі, грали близько години й уже почали збиратися. А тут хлопці раптом просять ще щось на бандурі зіграти, я знову сідаю за інструмент. Грав українську академічну музику, а саме твори Лисенка. Пораненим солдатам просто хотілося послухати звук бандури. Подібні ситуації бували й на фронті. 

Ви не лише на фронті виступаєте, також їздите по світу. В чому місія ваших закордонних турів?

"Культурний десант" уже вдруге приїхав до США. Головна ідея наших виступів – нагадати світу, що ми є, що в нас у країні досі війна. Адже багато американців почало про це забувати. На всіх концертах ми спілкуємося з аудиторією, розповідаємо про російсько-українську війну, про цінності, які ми захищаємо. Адже це ті цінності, які важливі й для самих американців – свобода, демократія, незалежність, право жити у своїй країні, бути вільними. Ми висловлюємо вдячність народу США за підтримку України. Живе спілкування зі слухачами допомагає їм зрозуміти, хто ми та чому потребуємо їхньої підтримки. Крім цього, подібними концертами ми підтримуємо українську діаспору, віддячуємо їй за допомогу. 

А власне на бандуру як іноземці реагують? 

Переважно всі в захваті від цього інструменту. Людям цікаво слухати українську музику, дізнаватися, хто ми такі, які в нас пісні. Я виступаю не лише сольно, в нас є різні композиції: дует зі скрипкою, тріо зі скрипкою й фортепіано. Такі поєднання інструментів людям теж подобаються.

Ви – поціновувач творчості Metallica?

Мені більше подобаються їхні балади. Але загалом у них справді потужна музика. Цей гурт уже увійшов в історію. Та й Nothing Else Matters – особлива балада, всесвітньо відома. Для хлопців на фронті я грав її з перших днів, як опинився в "Культурному десанті".

Якось я виконував цю пісню для бійців 4-ї танкової бригади, вони записали відео й виклали в Tik-Tok. Згодом виявилося, що під цим відео поставили вподобайки музиканти Metallica – вокаліст Джеймс Гетфілд і барабанщик Ларс Ульріх. Я тоді напівжартома сказав, що це виконання сертифіковано сердечками від авторів пісні.

Як ваше відео було опубліковано на офіційному акаунті гурту Metallica? 

Це був наш виступ у місті Сакраменто, через друзів ми передали відео Джеймсу Гетфілду. Він був вражений, і невдовзі відео з’явилося на сторінці. У дописі згадали про "Культурний десант" і про нашу місію у США.

Так завдяки гурту Metallica мільйони американців дізналися про українську бандуру. І не лише про бандуру, а й про саму Україну. Про нашу боротьбу, що триває. Я думаю, це дуже важливо.