Великдень в окопах: як святкують Воскресіння Христове українські захисники під обстрілами рашистів

Про святкування на передових рубежах дізнавалася журналістка "Еспресо.Захід".  

"Бої тривають щодня, підготовки до свята немає жодної", - скупим реченням, попри постійні обстріли, прокоментував святкування Великодня один із військовослужбовців, котрий нині на Сході. Ще два місяці тому ніхто навіть уявити не міг, що свято Христового Воскресіння Україна буде святкувати під час масштабної навали російської орди. 

"Цей рік буде першим, коли я зустріну світле свято Воскресіння Христового не в колі сім‘ї", - написав на своїй сторінці у фейсбук волонтер, учасник Майдану, а нині оборонець країни Святослав Бойко. 

"До церкви вперше не піду, бо є пряма загроза обстрілу храмів під час святкових богослужінь, командир не відпустить. Можливо, капелан до нас приїде, але то не факт, - продовжує Святослав Бойко. - Ми перебуваємо в місцевості, яка постійно обстрілюється. І коли в Києві під час сигналу повітряної тривоги можна було спати спокійно, бо ППО працює, то тут так не виходить. Кожного дня тренуємось і вдосконалюємо навики. Я не знаю, який сьогодні день тижня, але точно знаю, що завтра будемо відпрацьовувати. Ми дуже інтенсивно працюємо над собою. Колишній Святослав залишився в Києві, а тут є боєць штурмової роти 206 БТрО, солдат Бойко. Всі, хто тут є - вмотивовані. Дай Боже, щоб у всіх так було . Брати і сестри, хай вас усіх Боженька береже! Бережіть одне одного і гідно зустріньте Великдень!"

"Ми знайдемо час, аби розбити яєчко і якийсь снаряд об голову москаля" 

Підготовки до свята справді не було у хлопців. Та й не було часу, адже росіяни посилили наступ на всій лінії фронту. Військові експерти кажуть, почалася друга фаза російсько-української війни. І тут на поміч приходять волонтери, котрі невтомно вже дев’ятий рік поспіль довозять захисникам усе необхідне. Великдень – не став винятком. Напередодні Львів та область у кожній церкві, домівці, навчальних центрах збирали допомогу на фронт. Крім того за пакунками встигають приїжджати водії і доставляти хлопцям "на нулі".

Вже на фронті технік взводу забезпечення батальйону управління однієї з бригад Андрій Ботнар. На кілька годин він приїхав до Львова і повернувся із повною машиною частунків. Військовий каже, точно хлопці знайдуть час для святкування світлого свята.

"Я на цій війні за два місяці пережив більше, ніж за два роки, коли був з 2014 року, - зазначає Андрій Ботнар. – Тоді ми могли поєднувати писанкарство і військовий обов’язок на позиціях, ми людям допомагали. Нині у нас зовсім інша ситуація. Ми сьогодні воюємо, у нас триває війна, постійні активні бойові дії. Вони лізуть, ми їх б’ємо, і так постійно. Але, запевняю, ми посвяткуємо в дусі українського козацтва та християнства. Ми, як люди віруючі, знайдемо пів години чи десять хвилин часу, аби помолитися, розбити яєчко і розбити снаряд об голову москаля. Але тим самим відсвяткувати і все буде у нас добре". 

Рашистів ніхто не жаліє, в полон їх ніхто не бере, нам немає де їх тримати і чим годувати, а їдять вони багато

Військовий каже, нині на війні немає вихідних. Постійні обстріли, але українські захисники безжальні та героїчно відбивають атаки ворога.

"У військових кожен день робочий, - наголошує Андрій Ботнар. – І зараз у нас врожайний час, дуже багато орків до нас лізуть, у нас кожен день з ними баталії. Втім це не заважає нам святкувати. Ми їм привезли смаколики, ковбаски від пані Стефи. Нам важко, але ми теж переймаємось долею тих, хто нині в Маріуполі. Нам простіше, бо ми можемо десять метрів відійти назад, потім 50 пройти вперед. Ми так робимо, ми контратакуємо, у нас є успіхи. Ми б'ємо москалів і вони це відчувають. Рашистів ніхто не жаліє, в полон їх ніхто не бере, нам нема де їх тримати і чим годувати, а їдять вони багато. Ми робимо свою роботу, бо землю треба удобрювати. Мають рости наші соняхи, які мають бути крупні, хоч москалі і не дуже".

Підтримка людей, волонтерів, відчуття затишку та дому у світле свято Воскресіння важливе для військових. Капелан Андрій Феденьків, котрий не один рік їздив на передову, каже для хлопців паска, кільце ковбаски, як зброя. Захисники дуже відчувають вдячність та любов, яку господині вкладають під час приготування.

"Для них великодні частунки із тилу, як оберіг, який допомагає вистояти, - каже військовий капелан Андрій Феденьків. – У нас є традиція. Ми пасочку можемо куштувати вже на сам Великдень. Ми її посвячуємо в суботу і тримаємо до неділі. Ось така велика шана до наших традицій. Ми її ламаємо, ми з молитвою один одного вітаємо, як і писанкою, і кажемо "Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!". Це все передається на фронт. Військові відчувають велику любов та домашню теплоту". 

На сам кінець хочеться попросити тих, хто у тилу, відносно мирному місті: не забувайте за святковим столом пригадати хлопців, котрі нині не мають змоги по-звичному відзначати Великдень. Дехто вже не вперше на свято Воскресіння не в родинних обіймах. Втім цьогоріч справжній Великдень в окопах для більшості чоловіків нашої країни. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.