Українці Пежанські, що змінювали Львів

 Усе почалося з книжки спогадів Олександра Пежанського, виданої у Києві кілька років тому,  яку відомий львівський фотограф, колекціонер, засновник сайту "Фотографії Старого Львова" та ініціатор створення у Львові фотомузею  Роман Метельський побачив у літературно-меморіальному музеї Івана Франка у Нагуєвичах. Про Пежанського, окрім того, що він був активним членом Українського фотографічного товариства  та одним із перших у Галичині зацікавився кольоровою фотографією, Роман Метельський на той час знав не так уже й багато.  Заглиблення у світ цього багатогранного і неймовірно активного чоловіка, а також його родин (що завжди не тільки декларували свою українськість, а й чимало для цієї України робили) надихнули  Романа  Метельського згуртувати небайдужих фахівців з різних сфер  (архітекторів, музикознавців, музикантів, спортсменів, інших)  та продумати, що цікавого та пізнавального у контексті Пежанських Львову можна запропонувати. Виявилося, якщо щотижня втілювати по одній ініціативі, присвяченій Пежанським, їх вистачить на рік. А наступного року Олександру Пежанському якраз виповнюється 130 років. Завтрашня сесія обласної ради має вирішити – бути чи ні Року Пежанських у Львові, інформує "Еспресо.Захід"

Фото: Олександр Пежанський. Роки 1-ї світової війни

Як розповів Роман Метельський, властиво, первісно просто хотів передати книгу спогадів Олександра Пежанського для  фотомузею, бо такі речі у музеї мають бути.  Однак оскільки  книга видавалася не для продажу, знайти її вільний примірник виявилося великою проблемою, для вирішення якої Роман Метельський зрештою сконтактував з донькою Олександра Пежанського Дарією Ярошевич з Чикаго.

"Коли ми вперше говорили по скайпу, я був враженим, - розповідає Роман Метельський. – По той бік екрану переді мною сиділа жінка у вишитій сорочці, яка прекрасно говорила українською (хоч виїхала звідси, коли їй було чи не три роки), а позаду неї ікона, вишиті подушки. Це справді в Чикаго? Коли я почав заглиблюватися в історію родини Пежанських, то зрозумів, що просто не могло бути інакше".

Фото: Олександр Пежанський. Повернення з церкви, Шешори,   1939

Зокрема зі спогадів Олександра Пежанського:  коли у Львові, де він навчався у гімназії, дітям сказали принести національні прапори, тільки Олександр з братом прийшли з синьо-жовтими, а всі інші діти з польськими - біло-червоними.  Чи коли на наших теренах почалися  події ЗУНР, а Олександр Пежанський тоді перебував у Відні, саме до нього по пораду придбати дві радіостанції (одну, щоби з'єднати Київ з Європою, а іншу – меншу, яка би з'єднувала Київ і Львів) звернулися  з уряду Вітовського. У наступних подіях Олександр Пежанський не сів на літак разом з Дмитром Вітовським тільки тому, що  виникли проблеми з вагою тих радіостанцій, і це врятувало йому життя. І таких цікавинок у його біографії чимало. Як і в історії його родини.

Фото:  Олександр Пежанський. Церква, Космач, 1939

"Тато Олександра Пежанського Григорій Пежанський був архітектором, який будував, зокрема, бібліотеку університету на Драгоманова,  купу корпусів самого університету, будівлю для жіночої учительської семінарії у Львові на нинішній вулиці Туган-Барановського, 7, проводив реконструкцію Галицького сейму й інше, - прояснює історію цікавої львівської родини Роман Метельський. - Мав трьох синів. Олександр Пежанський  пішов шляхами батька – став архітектором : будував "Народну лічницю" Шептицького, новий корпус Національного музею на Драгоманова, 42, купу різних церков (як-от церква в Потеличі, Озерянах, Івано-Франківську  тощо), проєктував Домівку карпатсько-лещатарського клубу в Славському. Михайло був пластуном і  залишив по собі чудові фоторепортажі (от недавно ми друкували у "Фотографіях старого Львова" його світлини з похорону Олекси Новаківського). Ще один брат Володимир Пежанський – архітектором не був, але суттєво доклався до розбудови України. Однак якщо зосередитися на архітектурі і подивитися, що зробили українці Пежанські, Іван Левинський, то вони принципово змінюють архітектурний наратив польського Львова".

Фото: Олександр Пежанський.  Розмова, Ямна (Яремче), 1939 рік.

Цікаво, що Олександр Пежанський, окрім фаху, мав ще купу уподобань, серед яких  не тільки фотографія, а записи голосів своїх талановитих сучасників. Ще в 30-х роках він сконструював спеціальний прилад і записував те, що йому подобалося чи вважав важливим чи з радіо, чи з платівок, чи наживо.  Приміром, його донька Дарія Ярошевич серед речей тата, які вона передала в Україну, дала і бабіну, де Роман Купчинський сам читає свій реферат про вплив української музики на політику і сам співає, де співає соло брат Романа Шухевича Юрій Шухевич, де голоси Модеста Менцинського, Івана Романовського, Левка Лепкого, інших… І навіть Соломії Крушельницької. До речі, як сказали Романові Метельському працівники музею Крушельницької, запис  Олександра Пежанського  двох пісень великої Меи – "Вівці мої, вівці" та  "Через сад-виноград" найкращий із відомих.

Фото: Дарія Ярошевич

"Як далеко сягаю пам’яттю в моє дитинство, - згадує донька Олександра Пежанського Дарія Ярошевич, -  все бачу мого батька або з плянами в руці, коли виходив до праці або щонайменше з двома фотографічними апаратами, коли ішов зі мною до парку.  Фотографіка - це було його найбільше улюблене зайняття. Воно поєднувалося в природній спосіб з його фахом архітекта, а теж з його артистичними здібностями: малярськими (малював акварелями) і музичними. До цього доходила ще одна розвага – подорожі. Таке поєднання зацікавлень довело в результаті до величезного архіву чорно-білих і кольорових фотографій і прозірок".

І цінність цих світлин і прозірок (слайдів) – величезна.  Бо серед іншого на них дуже багато довоєнного Львова, українських Карпат і не тільки. Всього того, що важить не тільки для історії родини, а й краю та держави в цілому.

Олександр Пежанський помер і похований в Чикаго. Оскільки довгий час жив у Польщі і суттєво доклався до розбудови Катовіц, поляки вважають його своїм. Але все життя вважав себе приналежним Україні. І навіть на схилі літ намагався бути активним для української громади.

Ярина Коваль

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку