У пам'ять про тих, хто жив для людей, і заради тих, хто живе, вміймо бути людяними. Блог Миколи Княжицького

Вчора телефонує Юрій Шухевич, політв’язень, син Романа Шухевича. Юрій просить поховати її одразу біля входу на Личаківський цвинтар, поряд з її однодумцями та близькими друзями, зокрема Катериною Зарицькою, з якою вони разом проходили ув‘язнення.

Мер проти. У нього інше бачення вшанування пам‘яті. Хоче ховати в іншому місці кладовища, де теж ховають героїв, але не там, де просить Шухевич і інші близькі до Дарки українці. Прошу мою помічницю, депутатку міськради Уляну Пак поговорити з відповідальними посадовцями у мерії. Наполягають на своєму.

У боротьбі демонстрації влади і людяності перемагає влада.

Адже мова йде про півтора метри землі для Героїні, про бажання її близьких, про Юрія Шухевича - одного з небагатьох живих мучеників того жахливого часу, який зараз намагаються відродити російські нацисти.

Людяність - це вміння чути і співпереживати. Нещодавно я бачив Ігоря Калинця на могилі Ірини Калинець. Поруч поховані Ірина Сеник і Стефанія Шабатура. Йдучи до однієї старші люди несуть квіти до усіх посестр.

І ось Дарку хоче влада ховати у іншому кінці цвинтаря. Бо влада.

Писали про це Вахтанг Кіпіані, інші історики, громадські діячі. Я до останнього публічно не висловлювався, сподівався на те, що все ж таки питання буде вирішене. Але ні. Тому мушу сказати. Давайте у пам‘ять про тих, хто жив для людей і заради тих, хто живе вміти бути людяними.

Вічная пам‘ять Дарії Гусяк.

Джерело.

Про автора. Микола Княжицький – народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.