Чому Буковина може здивувати більше, ніж популярні карпатські курорти

Коли мова заходить про відпочинок на заході України, більшість одразу згадує Закарпаття. Термальні басейни, винні підвали, замки, дегустації, озеро Синевир — маршрут давно став класикою. Буковина ж часто залишається ніби в тіні свого сусіда. Для багатьох вона закінчується Чернівцями та колишньою резиденцією митрополитів.

Насправді ж Чернівецька область — один із найменш досліджених туристичних регіонів країни. Тут майже немає місць, де доводиться стояти в черзі за фото, зате є десятки природних локацій, про які знають навіть не всі українці. І саме це сьогодні стає головною перевагою Буковини.

Карпати, яких мало хто бачив

Найбільшою несподіванкою для тих, хто вперше потрапляє на Буковину, стають Протяті Каміння. Це не просто група скель, а цілий кам'яний лабіринт, який природа створювала мільйони років.

Скелі розташовані в Покутсько-Буковинських Карпатах, на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області, біля східної частини села Хорови.

Високі пісковикові брили розсічені вузькими проходами, природними арками й печерами. Подекуди між скелями можна пройти лише боком, а за кілька метрів стежка раптом виходить на відкритий майданчик із панорамою Карпат.

фото: Вікіпедія

Скелі сформувалися з масивних пластів пісковику, які з часом розкололися під впливом природних процесів. У багатьох із них утворилися наскрізні отвори, арки та вузькі проходи, завдяки чому місцевість і отримала назву Протяте Каміння.

Найвідоміше місце комплексу — природна арка "Соколине Око". Вона справді нагадує величезне кам'яне вікно серед лісу. Фотографії звідси часто сприймають за кадри з Норвегії чи Альп, хоча доїхати сюди зі Львова можна за кілька годин.

фото: Сергій Рижков, Вікіпедія

Протяте Каміння входить до Вижницького національного природного парку, де прокладено десятки екологічних маршрутів різної складності.

Водоспади, про які майже не говорять

Якщо запитати українців про водоспади Карпат, більшість згадає Шипіт або Манявський водоспад. Водночас на Буковині є місце, яке за різноманіттям навіть цікавіше.

Буковинські, або Смугарські, водоспади — одна з наймальовничіших природних локацій Чернівецької області. Вони розташовані поблизу села Розтоки у Вижницькому районі, на потоці Смугарів — притоці Черемошу.

На відстані близько трьох кілометрів тут розташовано 11 водоспадів, висота яких сягає від 3 до 21 метра. Найвідомішими є Великий Гук, Малий Гук, Двійник, Ворота та Дощовик. Така концентрація водоспадів на одній річці є унікальною для Українських Карпат, а сама місцевість входить до природно-заповідного фонду Буковини.

Середній Гук, фото: hatarizba.com.ua

Маршрут до водоспадів нескладний і проходить уздовж річки, через буковий ліс і не потребує спеціальної фізичної підготовки підходить навіть для одноденної подорожі. Його часто поєднують із відвідуванням Протятого Каміння, Соколиного Ока та печери Довбуша, які розташовані неподалік.

Озеро, яке не стало другим Синевиром

Буковина має власне високогірне озеро — Гірське Око або Буковинське Око. Воно лежить на висоті 1128 метрів над рівнем моря і вражає своєю дикою природою та незайманою красою.   

Воно значно менше за Синевир і майже не відоме широкому загалу. Озеро лежить серед густого лісу на висоті близько тисячі метрів і виглядає саме так, як хочеться бачити карпатські водойми — без торгових рядів, гучної музики та натовпу.

Гірське Око має видовжену овальну форму, його розміри становлять приблизно 100 на 70 метрів. Його точну глибину неможливо встановити, оскільки дно вкрите затопленими деревами, що створюють природний бар'єр для дослідників. За припущеннями, глибина озера може сягати близько 6–7 метрів. Вода в озері завжди залишається кришталево чистою та холодною: навіть у спекотні літні дні її температура не піднімається вище 12–14 °C. 

фото: karpatium.com.ua

Тут можна зустріти глухарів, куниць, лисиць, а у водоймі – тритонів, які є природними індикаторами чистоти води. У прозорих водах мешкають форелі, коропи та карасі.

Поруч із озером розташована колиба – колись вона слугувала прихистком для лісорубів, а нині її відбудували для туристів.

Дістатися до Буковинського Ока найзручніше через Путилу. Звідси до озера веде близько 52 кілометрів гірської дороги через Лопушну та Яблуницю. Альтернативний маршрут пролягає трасою через Криворівню, Верхній Ясенів і Довгопілля. Останні кілометри дороги можуть бути складними для легкових автомобілів, тому багато туристів обирають позашляховик або місцевий трансфер, а завершальну частину маршруту долають пішки лісовою стежкою.

Закинута військова база

Неподалік Буковинського Ока на горі Томнатик (1565 метрів), неподалік румунського кордону, розташована колишня радіолокаційна станція "Памір". За радянських часів це був секретний військовий об'єкт, а сьогодні — одна з найцікавіших туристичних локацій Буковини. Хоча більшість обладнання давно демонтовано, бетонні споруди, дороги та знамениті білі радоми й досі справляють сильне враження.

П'ять білих куполів, що колись приховували радіолокаційне обладнання, й досі височіють над горами, створюючи незвичний футуристичний пейзаж. Саме тут знімали кліп Джамали «1944», з яким Україна перемогла на "Євробаченні-2016".

фото: karpatium.com.ua

Читайте також: Карпати без переплат і натовпу: чому варто обрати Сколе замість Буковеля цього літа

Праліси, старші за держави

Однією з найменш відомих пам'яток Буковини залишаються букові праліси, частина яких входить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Зокрема, буковинські розташовані у Вижницькому національному природному парку та на території Черемоського національного природного парку.

На відміну від звичайних лісів, тут дерева не висаджували люди. Ліс живе за власними законами: старі дерева падають, даючи місце новим, а екосистема змінюється природним шляхом. Деяким букам понад триста років.

фото: if.gov.ua

Тут ростуть буки віком понад 300-500 років, а окремі дерева сягають понад 40 метрів заввишки. Для туристів у національних парках облаштовані екологічні стежки, які дозволяють побачити праліс, не завдаючи йому шкоди.

Під час прогулянки складається враження, ніби потрапив у Карпати кількасотрічної давності. 

Печера світового масштабу

Ще одне цікаве місце для візиту — печера "Попелюшка", розташована біля українсько-молдовського кордону. Вона  простягається територією України та Молдови: вхід до неї знаходиться біля молдовського села Кріва, тоді як більша частина підземного лабіринту лежить під Чернівецькою областю. З українського боку вхід облаштовують поблизу села Подвірне.

Її досліджена довжина перевищує 90 кілометрів, що робить її однією з найдовших гіпсових печер світу. 

фото: funtime.com.ua

Усередині приховані величезні зали, десятки підземних озер і різнокольорові глиняні відкладення. Саме тут науковці виявили рідкісний мінерал бернесит, який зазвичай трапляється лише на дні глибоких океанів, а також зафіксували природні поклади радону. Через свою унікальну будову печера має велику наукову цінність і свого часу претендувала на звання одного із Семи природних чудес України.

Печера не є класичним туристичним об'єктом, адже доступ можливий лише зі спеціальним спорядженням та досвідченими спелеологами. Проте сам факт, що одна з найбільших печер планети знаходиться саме на Буковині, для багатьох стає відкриттям.

Скільки коштує відпочинок на Буковині

Буковина залишається одним із найдоступніших туристичних регіонів заходу України. Ціни тут, як правило, нижчі, ніж у Буковелі чи на популярних курортах Закарпаття, а вибір житла — від приватних садиб до сучасних котеджів — досить широкий.

Найдорожчим напрямком традиційно є Мигове — головний гірський курорт області. У літній сезон двомісний номер у садибі чи невеликому готелі коштує від 1200–1800 гривень за добу, тоді як у комплексах вищого рівня ціни можуть сягати 2500–5000 гривень.

Якщо ж плануєте досліджувати природні пам'ятки Буковини, зручно зупинитися у Розтоках — звідси легко дістатися до Буковинських водоспадів, Протятого Каміння, Соколиного Ока та печери Довбуша. Ціни на проживання тут зазвичай нижчі: 700–1500 гривень за двомісний номер у приватній садибі чи мініготелі.

фото: Марія Матіос, фейсбук

У Вижниці, Путилі, Селятині та Усть-Путилі також можна знайти житло за 700–1200 гривень за двомісний номер,а окремий котедж для сім'ї чи компанії коштуватиме приблизно 2500–5000 гривень за добу залежно від сезону.

Для тих, хто планує поєднати екскурсії з міським відпочинком, хорошою базою залишаються Чернівці. Вартість проживання в готелях середнього рівня становить приблизно 1500–2500 гривень за ніч, хоча апартаменти можна знайти й дешевше.

Якщо планувати поїздку на три-чотири дні, пара може комфортно відпочити на Буковині, витративши 10–12 тисяч гривень. У цю суму зазвичай входять проживання, харчування, пальне або проїзд, а також кілька екскурсій чи розваг.

Для порівняння, аналогічний відпочинок на найпопулярніших курортах Закарпаття або Івано-Франківщини в розпал сезону нерідко обходиться на 20–40% дорожче.

Буковина, яка не поспішає

Мабуть, саме це найбільше відрізняє Буковину від інших популярних туристичних регіонів.

Тут немає відчуття поспіху. Дороги проходять через невеликі села, де ще збереглися дерев'яні церкви й традиційні садиби. На ринках продають домашню бринзу, мед, сушені гриби та трав'яні чаї. У багатьох місцях мобільний зв'язок працює нестабільно, і це, швидше, плюс, ніж мінус.

Буковина не намагається здивувати масштабними курортами чи гучними атракціями. Вона приваблює інакше — можливістю побачити природу майже такою, якою вона була десятки років тому.

• Карпатські нацпарки запровадили електронні квитки: як працює нова система