"У нас поранені майже ніколи не помирають": бойовий медик 128-ї бригади розповів про роботу на передовій

Історію медика опублікували на фейсбук-сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, передає "Еспресо.Захід".

У перші дні війни чоловік вивіз свою родину з Києва на Закарпаття, звідки родом дружина. Наступного ж дня пішов у місцевий військкомат, хоча як лікар мав бронь. Так і потрапив у 128 бригаду. А вже через тиждень поїхав у зону бойових дій.

"Моє перше місце служби – евакуаційна бригада. Зізнаюся, було страшно. Ми з колегами поїхали впритул до місця бойових дій і чекали на поранених. Штурмовий підрозділ звільняв село, йшли ближні бої і поранених хлопців привозили до нас на гусеничній техніці чи в цивільних машинах. Ми надавали їм першу допомогу: зупиняли кровотечу, накладали турнікети, а далі везли в стабілізаційний пункт. Тоді поранило одного з командирів, старших офіцерів, котрий особисто вів бійців на штурм. Осколками від ворожої гранати йому посікло ноги. Із ним усе гаразд", - згадує офіцер.

За його словами, зараз медики найчастіше стикаються з осколковими пораненнями. Якщо снаряд чи міна вибухає поруч, поранення дуже важкі. Часто вони комбінуються з контузією, тому хлопці перебувають у ступорі й дезорієнтовані. Під артилерійські чи мінометні обстріли потрапляють і цивільні люди. "Недавно до нас потрапили одразу четверо селян, котрих росіяни накрили із реактивної системи залпового вогню "Град". У тому числі 12-річна дівчинка. Найважчий стан був у молодого хлопця – пошкоджена черевна порожнина, одна нога майже відірвана, друга дуже пошматована. Ми стабілізували його й доставили в лікарню в обласний центр", - розповів "Ремінь".

Чоловік каже, що у них поранені майже ніколи не помирають. "Якщо їх довозять живими, робимо все, щоб хлопців у нормальному стані доставити в лікарню, де їм нададуть повноцінну медичну допомогу. А коли поранення неважке, багато бійців просять: "Забинтуйте мене, і я повернуся до своїх на позицію…" Таке часто буває", - зізнається Василь.

У медичному підрозділі неодноразово були втрати. Як зазначив офіцер медичної служби, одного разу ворожий снаряд влучив у медичну машину – водій і два лікарі отримали важкі поранення. "Ще один наш колега, 26-річний офіцер медичної служби, загинув, коли вивозив поранених у стабілізаційний пункт. Його машину розстріляв російський ПТУР (протитанкова керована ракета). Дуже хороший був офіцер – і як лікар, і як людина…" – згадує Василь.

Він також пригадав кілька випадків, коли наші хлопці дивом залишилися живими після жорстких бойових зіткнень.

"Під час бою в нашу БМП влучили з ПТУРа, і один штурмовик, котрий сидів на броні, з осколковими пораненнями злетів у канаву. За кілька хвилин туди під’їхав російський БТР із десантом і обстріляв канаву з кулемета і автоматів. Наш боєць отримав кілька важких кульових поранень, у тому числі в голову, половину його тіла паралізувало. Але він зумів вибратися з канави й кілька сотень метрів перекочувався з боку на бік до околиці села. Його побачив селянин, старий дід, котрий поклав пораненого в садовий візок і вивіз на дорогу, де рухалася наша техніка. Коли бійця доставили до нас, він виглядав як мертвий. Але ми витягли його, стабілізували, він навіть прийшов до тями. Хлопця довезли в лікарню, і він вижив. Хоча поранення були дуже важкі", - розповідає медик.

Ще одного бійця дивом врятував бронежилет. Під час ближнього бою його обстріляв російський кулеметник. "Одна куля влучила в грудну пластину, хлопець упав на спину, перевернувся на живіт і поповз. Кулеметник пустив ще одну чергу, і кулі влучили в спинну пластину. Але боєць зумів вибратися. Коли його доставили до нас, огляд не виявив жодної подряпини, була тільки легка контузія. А потім піднімаємо з підлоги бронік і бачимо, що з нього залишилося лахміття – наче через м’ясорубку пройшов", - каже Ремінь.

Довідково. 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада - з'єднання гірської піхоти Сухопутних військ України. Бригада перебуває у складі оперативного командування "Захід"; штаб бригади розміщений в м. Мукачево, а підрозділи дислокуються на території Закарпатської області.

Бригада була створена після переформування 128-ї механізованої дивізії, що вела свою історію від 128-ї гвардійської мотострілецької дивізії колишньої Радянської армії.