Шухевич пройшов у нього свій перший військовий вишкіл: 124 роки тому народився сотник УПА Микола Дужий

"Еспресо.Захід" розповість більше про Миколу Дужого - представника відомої української родини Дужих, оунівця, сотника УПА, який брав участь у підготовці бойового статуту піхоти УПА, що став одним із ключових документів повстанської армії.

Дитинство й бойове хрещення в УГА

Микола Дужий народився 13 грудня 1901 року в селі Карів, нині Сокальського району Львівської області, що на тоді було частиною Австро-Угорської імперії. Був найстаршим сином у сім'ї. Не всі з одинадцяти дітей родини Дужих пережили злидні Першої світової війни, у сім’ї залишилося чотири дочки (Марія, Олена, Параскева, Анна) і три сини (Микола, Іван, Петро). А в 1932 році багатодітна сім'я Дужих зазнала величезної втрати — відійшов у вічність батько Миколи - Атанасій Дужий. У 1940 році матір Параскеву Дужу з рештою родини вивезли до Казахстану, де через три роки вона померла від голоду і холоду.

Після закінчення початкової школи Микола Дужий навчався в гімназії. У сімнадцять років (1918) вступив до Української Галицької Армії, де дослужився до звання підхорунжого. Воював на Галичині та Правобережній Україні. Був у "чотирикутнику смерті" (у 1919 році понад 25 тисяч вояків Галицької армії загинуло після переходу на територію Наддніпрянської України. Головною причиною смертності були не збройні сутички, а інфекційні хвороби).

Після відходу УГА від Петлюри й переходу її до Червоної армії певний час був командиром роти ЧУГА (Червоної української галицької армії). 

У 1921 році Микола Дужий вступив на історичний факультет Львівського таємного українського університету, який закінчив у 1924 році. Цього ж року його забрали до Польського війська. Тут він закінчив школу підхорунжих і в 1926 році став командиром роти. Демобілізувавшись, юнак вступив до Львівського державного університету. Закінчив університетське навчання в 1932 році, здобувши звання магістра філософії.

Діяльність у "Просвіті"

У 1926 році Микола Дужий вступив до Української військової організації. У 1931 році він став редактором журналу "Студентський шлях", а також увійшов до складу Головного відділу товариства "Просвіта". Після завершення університетського навчання, у 1932 році, Дужого обрали секретарем Головної управи "Просвіти". На цій посаді він працював до 1939 року.

Упродовж усього цього часу Микола Дужий підтримував тісні контакти з провідними націоналістичними діячами та послідовно проводив у діяльності товариства "Просвіта" курс на виховання кадрів у націоналістичному дусі. Працюючи секретарем Головної управи за невелику платню, він водночас на громадських засадах виконував обов’язки редактора календарів "Просвіти".

За спогадами Романа Шухевича, що згодом став Головним Командиром УПА, він як гімназійний учень проходив перший військовий вишкіл у Миколи Дужого.

Читайте також: Створив візуальний образ УПА: 120 років тому народився Ніл Хасевич, головний художник повстанців

Брати Микола та Петро Дужі на вул. Академічній у Львові (1937 р.)

Період УПА

Після окупації Західної України більшовиками у жовтні 1939 року Микола Дужий перейшов кордон і оселився в Кракові. Там він обійняв посаду керівника культурної праці в Українському центральному комітеті, що діяв під контролем німецької окупаційної влади. У 1941 році Дужий вступив до ОУН, а згодом продовжив роботу в Українському центральному комітеті у Львові, де перебував до 1944 року.

У цей період разом з іншими членами ОУН брав участь у розробці концепції створення військових відділів. Пізніше Микола Дужий перейшов у підпілля і працював у Головному штабі УПА. Він був редактором журналу "Повстанець" та інших військово-політичних видань Головного військового штабу УПА, крім того, розробляв бойовий статут піхоти УПА. 

Дужий став членом делегації референтури зовнішніх зв’язків Проводу ОУН на переговорах з румунською стороною в Кишиневі та активно долучився до підготовки й створення Української головної визвольної ради. Після арешту голови Президії УГВР Кирила Осьмака 12 вересня 1944 року Дужий виконував його обов’язки як єдиний на той час член Президії УГВР, який перебував в Україні. Попри можливість виїхати за кордон, він принципово залишився в підпіллі.

15 квітня 1945 року Миколі Дужому надали звання сотника повстанців.

Свої публікації в підпільних виданнях підписував криптонімом "М. К." (Микола Карівський). Серед головних його друкованих праць виділяють: "Українська Головна Визвольна Рада" в журналі "Ідея й чин" (1944, № 8); "Єдиний політичний провід Соборної України", "Незабутні хвилини", "Самостійна і соборна державність України" в журналі "Повстанець" (1944, № 1 (2); "Українські Термопілі – вічнославні Крути" (1945, № 1 (2); "На допомогу рідним землякам" (Заклик УГВР за кордоном); "Вивчаймо мистецтво збройної боротьби" (1945, № 3); "Повстанський дух України: В Шевченкові роковини", (1945, № 4). 

Журнал "Повстанець" (офіційний друкований орган Головної команди УПА) Ч. 5-6 за квітень-травень 1945 року

Полон і звільнення

4 червня 1945 року солдати 17-ї бригади внутрішніх військ НКВС виявили та блокували криївку в селі Дев’ятники. Повстанці не здавалась, тому енкавеесівці закидали бункер газовими гранатами. З криївки непритомними винесли Петра Дужого, Миколу Дужого, Миколу Філіповського, Дмитра Сусіка, Івана Пеленського, Мирослава Мартина та Марію Юрчак-Долинецьку. Михайла Медведя знайшли вже мертвим.

Суд засудив Миколу Дужого "за сукупністю скоєних злочинів" до розстрілу. Однак 19 квітня 1946 року Військова колегія Верховного Суду СРСР замінила смертну кару на 20 років каторжних робіт із позбавленням політичних прав строком на п’ять років. Після смерті Сталіна термін покарання скоротили до 10 років таборів.

Важкохворого повстанця звільнили 21 квітня 1955 року, проте на волі він прожив лише 12 днів. 

Читайте також: Клим Савур: легендарний командир УПА на Волині, організатор спротиву та одна з найяскравіших постатей українського підпілля

17 травня 1955 року Микола Дужий помер у Львові. Спершу його поховали на 15-му полі Личаківського цвинтаря. У 2000 році, за клопотанням Марії Дужої (дружини брата Петра Дужого) та Львівського обласного товариства політичних в’язнів, останки Миколи Дужого перепоховали на полі почесних поховань №67 Личаківського кладовища, поруч із могилою його брата Петра.

Вшанування пам'яті

18 серпня 2022 року на сесії Львівської міської ради підтримали рішення про перейменування 20 вулиць у Львові. Зокрема, вулицю радянського астронавта Володимира Комарова перейменували на вулицю Братів Дужих.