Міжнародний день ромів: як вони з’явилися в Україні та чому на Закарпатті їх живе найбільше

"Еспресо.Захід" розповість про історію переселення ромів в Україну, де їх найбільше та чому некоректно вживати слово "цигани" на їх позначення. 

Як виник Міжнародний день ромів і чому він важливий 

Міжнародний день ромів був офіційно започаткований 8 квітня 1971 року під час першого Всесвітнього ромського конгресу, який відбувся у Лондоні. 

Ця подія стала історичним моментом для ромської спільноти, адже саме тоді представники ромів з різних країн об’єдналися, щоб обговорити свої права, культуру та майбутнє. На конгресі ухвалили кілька важливих рішень: затвердили ромський прапор (зелено-блакитний із червоним колесом посередині), гімн Gelem, Gelem і проголосили 8 квітня днем ромського народу. Відтоді ця дата стала символом ромської солідарності та боротьби за визнання.

Міжнародний день ромів – це не лише свято, а й можливість нагадати світу про виклики, з якими стикається ромська спільнота: бідність, дискримінація, обмежений доступ до освіти та медицини. 

Хто такі роми і як вони з’явилися в Україні 

Роми – це етнічна група, яка має індоарійське походження і відома своєю самобутньою культурою, мовою (романі) та традиціями. Вони не мають власної держави, але проживають у багатьох країнах світу, зокрема в Європі, Америці, Азії та Африці. Загальна чисельність ромів оцінюється у 10–12 мільйонів осіб, з яких більшість живе саме в Європі.

Дослідники вважають, що роми походять із північно-західних регіонів Індії, звідки вони почали мігрувати приблизно в X–XI століттях. Причини цієї міграції остаточно не з’ясовані, але серед гіпотез називають економічні труднощі, війни або соціальні зміни в тогочасній Індії. Спочатку роми переселялися до Персії, Візантії та на Близький Схід, а згодом, у XIV–XV століттях, з’явилися в Європі.

Вони прийшли на континент через Балкани, поступово розселяючись у Центральній, Східній і Західній Європі. У середньовічних хроніках ромів часто називали "єгиптянами" (звідси англійське слово Gypsy), помилково вважаючи, що вони походять з Єгипту. Ця назва збереглася в багатьох мовах, хоча самі роми називають себе "рома", що в їхній мові означає "людина".

На території України роми вперше згадуються в історичних джерелах з XV століття. На той час українські землі перебували під впливом різних держав, таких як Велике князівство Литовське, Річ Посполита та Угорське королівство, куди активно переселялися кочові групи ромів. Однак ставлення до ромів було неоднозначним: їх сприймали як майстрів, музикантів чи торговців, але часто з підозрою через кочовий спосіб життя. Тому їх часто переслідували та звинувачували у крадіжках і чаклунстві. Через упередження та дискримінацію роми часто залишалися на периферії суспільства, що вплинуло на їхній спосіб життя.

Чому роми ведуть кочовий спосіб життя

^{Роми в Україні на початку 20 століття, фото: Вікіпедія}

Хоча не всі роми є кочівниками, цей стиль життя став одним із найвідоміших стереотипів про них. 

Історично кочівництво було зумовлене двома важливими факторами. По-перше, роми займалися ремеслами (ковальство, торгівля, музика, ворожіння), які вимагали пересування між містами та селами для пошуку ринку збуту своїх послуг. А по-друге, через переслідування та відсутність права на землю в багатьох країнах вони просто не могли ніде надовго осісти. Навіть коли роми намагалися інтегруватися у суспільство, їх часто виганяли, що змушувало продовжувати мандри. Тому вони жили гуртом, пересуваючись між осілими населеними пунктами. 

Сьогодні багато ромів ведуть осілий спосіб життя, але кочові традиції збереглися в деяких громадах як частина культурної спадщини. Через те владі доводиться пристосуватися до цих особливостей. Зокрема, "вирушати у рейди" в їхні табори, щоб допомагати отримати паспорти, вакцинувати та сприяти залученню ромських дітей до освітнього процесу. Адже, за оцінками експертів, в Україні третина опитаних ромів не має ніякої освіти, а 63% є безробітними (причому серед жінок частка ще вища – 83%).

Скільки ромів зараз в Україні та де найбільше

Точну чисельність ромів в Україні визначити складно через відсутність актуальних офіційних даних і специфіку їхнього способу життя.

За результатами останнього Всеукраїнського перепису населення 2001 року, в Україні проживало 47 587 ромів. Проте лідери ромських громад і громадські організації стверджують, що реальна цифра зараз значно вища — до 400 тисяч осіб. Така розбіжність пояснюється тим, що багато ромів не реєструються офіційно, не мають документів або не вказують свою національність через страх дискримінації. До того ж війна Росії проти України також могла змінити ситуацію, оскільки багато осіб виїхали як біженці. 

Найбільша концентрація ромів в Україні спостерігається на Закарпатті, а також в Одеській, Донецькій і Дніпропетровській областях. Закарпатська область особливо виділяється як регіон із найбільшою ромською громадою, де, за даними перепису 2001 року, проживало 14 тис. ромів (майже 30% від загальної кількості в Україні). Неофіційні оцінки вказують, що зараз на Закарпатті може проживати від 40 до 80 тисяч ромів.

Виникає питання: чому на Закарпатті їх суттєво більше, ніж в інших регіонах? На це, звісно, є історичні причини. Закарпаття межує з країнами Центральної Європи та Балкан (Угорщиною, Словаччиною та Румунією), звідки роми фактично мігрували в Україну. Цей регіон став природним пунктом їхнього розселення ще в середньовіччі. Навіть зараз сумарно в Румунії, Угорщині та Словаччині проживає від одного до кілька мільйонів ромів. 

Багато закарпатських ромів розмовляють угорською мовою (близько 2/3 за даними 2001 року). Це сприяло їхньому вкоріненню саме тут. Загалом на Закарпатті роми часто живуть в окремих поселеннях чи таборах, як-от у Мукачеві,  Ужгороді, Берегові чи Виноградові. Це дозволяє зберігати традиції та уникати асиміляції, мешкаючи у своїй спільноті з власними правилами та "баронами", які репрезентують їх. 

В інших регіонах, таких як Одещина чи Донбас, роми з’явилися пізніше, часто через міграцію в індустріальні центри в XIX–XX століттях. Наприклад, в Одеській області ромські громади пов’язані з портовою торгівлею.

Чи коректно ромів називати "циганами"

В офіційному чи науковому контексті в Україні та світі дедалі частіше віддають перевагу терміну "роми", оскільки він є самоназвою народу і вважається більш нейтральним і поважним. Водночас слово "цигани" вживається в українському побуті, літературі чи мистецтві, але часто має стереотипний або негативний відтінок через історичні асоціації. Власне, 2018 року стався показовий інцидент на круглому столі у Верховній Раді, коли учасники-цигани запротестували проти називання їх "циганами":

"Слово "циган"... дуже часто використовують в образливому контексті. Використання слова "ром" прийнято в Раді Європи. Ми зверталися років 10-15 тому, щоб наш уряд прийняв подібне положення, адже це загальноєвропейська практика, а ми рухаємось у Європу", – сказав президент Всеукраїнської спілки громадських організацій "Конґрес Ромен України" Петро Григориченко.

Як уже було сказано, слово "роми" (або "рома") походить із романі, мови ромів, і означає "людина" чи "чоловік". Це самоназва, яку роми використовують для ідентифікації себе як народу, що підкреслює їхню етнічну ідентичність.

Натомість слово "цигани" має історичне походження й закріпилося в українській мові ще з кінця XV століття, коли роми з’явилися на нашій території. Вважається, що термін походить від грецького слова "атсінганос", яке означало "недоторканний" або "той, хто уникає контакту". Так називали різні кочові групи, включно з ромами, які з’явилися у Візантії в XI–XII століттях. Як ми вже згадували, в Західній Європі ромів часто називали "єгиптянами" (англ. "Gypsies", фр. "Gitans"), бо вважали, що вони походять із Єгипту. Ця теорія виникла через їхню екзотичну зовнішність і кочовий спосіб життя. Слов’янське "цигани" частково пов’язане з цією традицією через посередництво інших мов (наприклад, польського "Cyganie").

В Україні багато людей, включно з самими ромами, досі вживають слово "цигани" як нейтральний термін, особливо в неформальному спілкуванні. Деякі роми не вважають його образливим, якщо немає негативного підтексту. Утім у художній літературі, ЗМІ чи розмовах слово "цигани" часто асоціюється зі стереотипами (наприклад, "циганське ворожіння", "циганський табір", "циганський барон"), що може ображати ромську спільноту. Тому на офіційному рівні це слово не рекомендують вживати.

Читайте також: Росіянин чи українець: 54 роки тому помер Ігор Стравинський, який творив світові шедеври на Волині