Росіянин чи українець: 54 роки тому помер Ігор Стравинський, який творив світові шедеври на Волині

"Еспресо.Захід" розповість про життя  Ігоря Стравинського та суперечку про ідентичність, яка пов’язана з його родинним корінням, а саме козацьким походженням і зв’язками з Волинню.

Ранні роки та родина Стравинського

Ігор Стравинський народився 17 червня 1882 року в Оранієнбаумі поблизу Санкт-Петербурга, у сім’ї відомого оперного співака Федора Гнатовича Стравинського. Батько походив із давнього роду Стравинських, який, за історичними даними, мав польсько-українське коріння та брав початок на Волині. 

Деякі дослідники пов’язують цей рід із козацькою старшиною, зокрема згадують можливий зв’язок із гетьманом Іваном Сулимою — видатною постаттю козацької доби. За словами дослідників життя Стравинського, в родині пишалися належністю до цього старовинного українського роду. Сам композитор писав: "Наше прізвище було Сулима-Стравинські, однак коли Росія анексувала частину Польщі, то "Сулима" з якоїсь причини було випущене з нашого прізвища". Цю втрату він компенсував, давши своєму синові Святославу (який став відомим піаністом) подвійне прізвище Сулима-Стравинський.  Також Стравинський любив нагадувати, що його батько зображений на відомій картині Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". 

Мати композитора – талановита київська піаністка Анна Кирилівна Холодовська, походила з українського козацького роду Холодовських. Саме вона стала першим учителем музики для сина. 

З дитинства Ігор зростав у музичному середовищі у столиці російської імперії. Батько виступав у Маріїнському театрі, а в їхньому домі бували такі видатні постаті того часу, як Мусоргський і Достоєвський. Уже в 10 років Ігор почав займатися фортепіано, а згодом захопився імпровізацією. 

За порадою батька, Ігор Стравинський у 1900-1905 роках навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. Та випускних іспитів він не складав, тому диплома не отримав. Попри це, молодий чоловік не зневірився, а ще більше поринув у своє найбільше захоплення - музику. У цей час він одружився зі своєю двоюрідною сестрою з якою в юному віці познайомився на Волині під час візитів його родини до маєтку Носенків в Устилузі, чоловіка старшої сестри матері Ігоря Стравинського.

Уже незабаром почали з’являтися перші значні твори Стравинського. Попри цей російський період життя, де у Санкт-Петербургу він формувався як музикант, зв’язок з Україною, а саме з Волинню, залишився важливим: саме там, у родинному маєтку в Устилузі, куди він приїздив влітку, Стравинський написав низку своїх відомих творів, які принесли йому визнання. Як відзначає багато біографів життя композитора, місцевість в Устилузі стала райським куточком для Стравинського. 

Творчий шлях

Музична кар’єра Стравинського розпочалася під наставництвом Миколи Римського-Корсакова, російського композитора. Саме він допоміг молодому музиканту розвинути свій талант. У 1909 році доля звела Стравинського з Сергієм Дягілєвим, імпресаріо "Російських сезонів" у Парижі. Ця співпраця стала поворотним моментом: Стравинський створив три балети, які принесли йому світову славу — "Жар-птиця" (1910), "Петрушка" (1911) і "Весна священна" (1913). Останній твір викликав скандал на прем’єрі через свою авангардну природу, але згодом був визнаний шедевром.

Після революції 1917 року Стравинський емігрував із Росії. Він жив у Франції, де прийняв французьке громадянство (1934), а з 1945 року став громадянином США. До речі, у французький період життя Стравинському дуже допомогла модельєрка Коко Шанель, яка підтримувала його в часи матеріальної скрути. Це породило чимало історій про таємничий роман двох видатних постатей, якому присвячений драматичний фільм 2009 року "Коко Шанель та Ігор Стравинський" за участі Анни Муглаліс і Мадс Міккельсена. 

У 1920-х роках почався його неокласичний період, коли композитор звернувся до спадщини Баха, адаптуючи класичні форми до сучасної музичної мови. У цей час з’явилися такі твори як "Пульчинелла" (1920) і "Симфонія псалмів" (1930). Пізніше, у США, він експериментував із серійною технікою (серіалізм).

Загалом Стравинський був експериментатором, який змінив музику ХХ століття. За різноманіття музичних підходів сучасники називали його "композитор 1001 стилю".

Хто він: росіянин чи українець

Питання національної ідентичності Стравинського залишається дискусійним. Народжений у Російській імперії поблизу столиці, він часто називав себе росіянином, особливо в еміграції. У 1962 році, після довгої еміграції вперше відвідуючи СРСР, він сказав: "Я такий самий росіянин, як і ви, і ніколи не був емігрантом". Його рання творчість, як-от "Жар-птиця", спирається на російський фольклор, що підкріплює цю позицію. Хоча варто додати, що в Радянському Союзі рідко згадували прізвище Стравинського через те, що він покинув країну. 

Натомість українське коріння композитора не можна ігнорувати. Рід Стравинських мав глибокі зв’язки з українською культурою, а козацьке походження батька додає ваги аргументам на користь його української ідентичності. Устилуг, де Стравинський проводив літо з 1907 до 1914 року, став для нього не лише місцем відпочинку, а й творчою лабораторією, яка принесла йому успіх. Саме там він працював, зокрема, над "Весною священною", і деякі дослідники вбачають у цьому творі відгомін язичницьких традицій, спільних для східнослов’янських культур, зокрема української. 

На Волині у музеї Ігоря Стравинського є світлина, на якій Стравинський записує українського лірника на порозі свого будинку в Устилузі в період роботи над "Весною священною". 

Сучасні українські історики та культурологи дедалі частіше наголошують на внеску Стравинського в українську спадщину. У 1990 році в Устилузі відкрили перший у світі музей композитора, а з 1994 року там проводять міжнародний фестиваль його імені. Ці ініціативи відображають прагнення поціновувачів митця в Україні повернути собі постать Стравинського як частину своєї культурної ідентичності, особливо на тлі історичних спроб Росії привласнити його виключно собі, як це було з багатьма іншими видатними постатями.

Останні роки та спадщина композитора

Останні десятиліття життя Стравинський провів у США, де продовжував творити й викладати, зокрема в Гарвардському університеті. Так склалося, що Ігор Стравинський помирав поступово: упродовж п’яти років втрачав пам’ять і частково координацію. Він покинув цей світ у Нью-Йорку 6 квітня 1971 року – за два місяці до свого 89-ліття. За його волею, Стравинського поховали у Венеції, поруч із товаришем Дягілєвим. 

Підсумовуючи, спадщина Стравинського величезна: від кратера на Меркурії, опери у Швейцарії до фонтану в Парижі — ім’я Стравинського увічнене в усьому світі. А за життя митець дружив зі світовими знаменитостями свого часу: Дебюссі, Равелем, Прустом, Пікассо, Чарлі Чапліном, Олдосом Хакслі, Уолтом Діснеєм. Цей список можна ще довго продовжувати. 

Дискусія про те, ким був Ігор Стравинський — росіянином чи українцем, — навряд чи може мати остаточну відповідь. Його життя і творчість переплели в собі різні культури, а козацьке походження та зв’язок із Волинню лише додають глибини цій історії. Можливо, саме в цій багатогранності й полягає унікальність його генія — людини, яка належала всьому світу, але чиї корені були міцно пов’язані з українською землею.

Читайте також: У криївці з різцем: 73 роки тому загинув головний художник УПА Ніл Хасевич