У криївці з різцем: 73 роки тому загинув головний художник УПА Ніл Хасевич

"Еспресо.Захід" розповість про художника, який створив візуальний образ УПА, ставши потужним інструментом пропаганди боротьби за свободу української справи. 

Біографія Хасевича: від семінарії до міжнародного визнання

Ніл Хасевич народився 25 листопада 1905 року в селі Дюксин (нині Рівненська область) у родині диякона Антона Хасевича та його дружини Феодотії. З дитинства хлопець виявляв хист до мистецтва, отримавши перші уроки малювання в іконописній майстерні при духовній семінарії, де навчався. Двоє його братів у підсумку стали священниками. 

У 14 років життя юного митця змінилося назавжди: через нещасний випадок на залізниці він втратив ліву ногу, а його мати померла. Проте фізична травма не зламала його духу – Ніл продовжив освіту, закінчив гімназію в Рівному, а згодом вступив до Академії образотворчих мистецтв у Варшаві.

У столиці Польщі Хасевич навчався під керівництвом відомого графіка Владислава Скочиляса, опановуючи мистецтво дереворитів – техніки, яка згодом стала його візитівкою. Ще студентом він здобув міжнародне визнання: його роботи експонувалися у Львові, Варшаві, Празі, Берліні, Чикаго та Лос-Анджелесі, отримуючи нагороди. 

Наприкінці 30-х років минулого століття, маючи визнання та успіхи, Хасевич все ж вирішив повернувся на рідну Волинь, де розпочав викладацьку діяльність і долучився до громадського життя. 

Громадська діяльність: повстанське мистецтво у криївках 

Ще до Другої світової війни Ніл Хасевич активно брав участь у громадському житті. У Варшаві він став співзасновником мистецького гуртка "Спокій ", який об’єднував молодих українських митців. 

Після повернення на Волинь він долучився до Волинського українського об’єднання, а згодом вступив до ОУН, де познайомився із тодішніми лідерами українського національного руху.

Друга світова війна та окупація України стали переломними в житті художника. У 1943 році він остаточно приєднався до підпілля УПА, обравши шлях боротьби замість спокійного життя митця.

Його громадська діяльність органічно перепліталася з політичною. Хасевич входив до центрального та крайового проводів ОУН, а з 1949 року став членом Української Головної Визвольної Ради (УГВР) – органу, що координував боротьбу за незалежність. У підпіллі він очолював друкарню повстанців, готуючи підпільні видання та навчаючи молодих художників, які продовжували його справу. 

Останнє десятиліття свого життя Ніл провів у криївках, працюючи в умовах постійної небезпеки. 4 березня 1952 року його криївку в селі Сухівці на Рівненщині оточили війська НКВС. Відмовившись здаватися, Хасевич разом із побратимами загинув у бою (за іншою версією – застрелився). Місце його справжнього поховання досі невідоме.

Творчий стиль: мистецтво як політична зброя

Творчість Ніла Хасевича вирізняється поєднанням високої майстерності та глибокого ідейного змісту. Він спеціалізувався на дереворитах – гравюрах на дереві, які дозволяли створювати чіткі, виразні образи, придатні для масового тиражування. Його стиль характеризується лаконічністю, символізмом і емоційною силою. Хасевич уникав зайвих деталей, зосереджуючись на головному – переданні духу боротьби та національної ідентичності.

У підпіллі його мистецтво стало частиною пропаганди УПА. Він створював ескізи прапорів, печаток, відзнак, бойових нагород, а також бофонів – повстанських грошових документів, які слугували не лише практичній меті, а й уособлювали ідею української державності. Його дереворити, як-от "Вивіз на Сибір" чи "Він край свій боронить", передаютьтрагізм і героїзм боротьби українців проти окупантів. Хоч ці роботи, виконані в складних умовах повстанської криївки, вони вражають своєю професійністю та оригінальністю.

Хасевич також ілюстрував сатиричні журнали УПА, такі як "Український перець" і "Хрін", створював листівки, плакати та карикатури, спрямовані проти радянської влади. До речі, його твори навіть дійшли до делегатів ООН у 1951 році, а в 1952-му були видані у Філадельфії в альбомі "Графіка в бункерах УПА", ставши свідченням незламності українського спротиву перед світом. Це одна з причин, чому в 1952 році радянська влада поставила завдання знайти й ліквідувати головного художника УПА. 

"Я не можу битися зброєю, але б'юся різцем і долотом. Я, каліка, б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються", — написав художник Ніл Хасевич за рік до своєї загибелі. 

Зв’язок із ОУН та УПА: творець візуального образу боротьби

Ніл Хасевич став невід’ємною частиною ОУН та УПА, використовуючи свій талант як зброю в інформаційній війні. Під псевдонімами "Бей-Зот", "Левко", "Рибалка", "Джміль" та іншими він керував графічною ланкою пропаганди, створюючи символіку, яка надихала бійців і українське населення. Його роботи не лише піднімали бойовий дух, а й доносили до світу правду про український спротив. 

За свою діяльність Хасевич отримав численні нагороди: Хреста Заслуги та Хреста Бойової Заслуги (ескізи яких сам і розробив), а також медаль "За боротьбу в особливо важких умовах". Він відмовився від пропозиції емігрувати на Захід, обравши залишитися в Україні до кінця. 

Також варто наголосити, що його мистецтво стало мостом між підпільною боротьбою та міжнародною спільнотою, доводячи, що навіть у найтемніші часи культура може бути силою опору. 

Тож Ніл Хасевич – це більше, ніж художник чи повстанець. Його життя – це приклад людини із сильним духом, що дозволяє людині перемагати несприятливі обставини. Його творчість показує, що мистецтво може бути створене не лише для естетики, а й для боротьби за свободу, бути своєрідною зброєю, що впливає на уми. Великою мірою завдяки Хасевичу світ дізнався про УПА як про рух, що бореться за справедливість і незалежність України, а не просто як про локальний конфлікт.

Сьогодні спадщина Ніла Хасевича зберігається в музеях України, а його ім’я носять вулиці в багатьох містах.

Читайте також: Символіка бригад – не просто емблеми, це частина ідентичності, - Олекса Руденко про сенси в ЗСУ