Річниця духовної незалежності: як церква Петра і Павла у Львові 36 років тому першою в Україні розірвала зв'язок з РПЦ

Цей крок ознаменував початок Третього відродження УАПЦ в Україні, ставши символом духовної незалежності та національного пробудження.  "Еспресо.Захід" розповість детальніше про історію цієї давньої львівської церкви.

Історія виникнення церкви

Церква Святих Апостолів Петра і Павла, фото: velychlviv

Церква Святих Апостолів Петра і Павла, розташована у Львові на вулиці Личаківській, 82а, є пам’яткою архітектури XVII століття. Точна дата її заснування невідома, але перша письмова згадка датується 13 жовтня 1648 року. У листі львівського лавника Самійла Кушевича згадується храм під час облоги Львова військом Богдана Хмельницького. Для прикладу, історик Микола Бандрівський припускає, що церква могла існувати ще раніше, можливо, з княжих часів, і спочатку була православною, оскільки населення Галицького передмістя складали переважно українці ("русини").

До 1660 року на місці сучасного храму стояла невелика придорожня каплиця з бароковим фасадом. Ця мурована споруда, ймовірно, мала оборонне значення через стратегічне розташування на Глинянському тракті, який часто зазнавав татарських набігів. У 1660 році храм перебудували, заклавши основу сучасної будівлі.

Архітектурні особливості

Церква Святих Апостолів Петра і Павла, фото: velychlviv

Церква Святих Апостолів Петра і Павла є яскравим прикладом барокової архітектури. Храм прямокутний у плані, з видовженим пресбітерієм і триярусною дзвіницею, добудованою у 1798 році за проєктом архітектора Клеменса Фесінґера. Загальна довжина споруди становить близько 24 метрів, ширина нави – 11 метрів, а вівтарної частини – 7,5 метра. 

Цікаво, що будівля зберегла фортифікаційні елементи: невеликі півкруглі вікна на висоті 6 метрів із кованими ґратами та обкуті залізом двері, що частково збереглися донині.

Інтер’єр храму прикрашають ікони Луки Долинського, зокрема образ "Христос передає ключі Св. Петрові" на фасаді, та іконостас авторства Йосифа Петровича та Остапа Білявського. У XIX столітті біля входу встановлено п’ятиметрові скульптури апостолів Петра і Павла, фундовані отцем Петром Францом, батьком історика Івана Крип’якевича. Унікальною є запрестольна ікона Богородиці, яка змінюється залежно від дванадесятих свят, а також хрест із частиною Древа Господнього, привезений із США у 2000-х роках.

Барокова проповідальниця із зображенням монаха-пауліна та розписи вівтаря, виконані у 1922 році Гуртком українського мистецтва "Відбудова", додають храму мистецької цінності. Окремої уваги заслуговує каплиця для хрещень, розписана студентами Львівської академії мистецтв під керівництвом внука патріарха Димитрія.

Зміна власників і конфесій

Церква Святих Апостолів Петра і Павла, фото: velychlviv

Історія храму відображає складні релігійні та політичні зміни, які супроводжували Галичину впродовж століть. Початково церква, найімовірніше, була православною, але у XVIII столітті перейшла під юрисдикцію римо-католицького ордену паулінів (1750–1786).

У 1753 році пауліни отримали дозвіл на будівництво монастиря, який мав П-подібну форму і примикав до храму. Однак у 1780 році монастир розібрали, а в 1786 році орден паулінів ліквідували за реформою Йосифа II, коли Галичина потрапила під владу Австрійської імперії. 

У 1788 році храм передали Українській греко-католицькій церкві (тоді їх кликали уніатами, бо підтримали унію про об’єднання православних і католиків). У цей період церква стала важливим духовним осередком для української громади Личакова. У 1891 році Вікторія Шімзер подарувала храму статую святого Петра, а єпископ Петро Білянський сприяв реконструкції, зокрема добудові дзвіниці. У 1896 році в храмі вінчався Михайло Грушевський, а згодом тут хрестили його доньку Катерину.

Після ліквідації УГКЦ радянською владою в 1946 році храм перейшов до Російської Православної Церкви. Цей період тривав до 1989 року, коли церква стала осередком відродження УАПЦ.

Сучасний період і вихід із РПЦ

Церква Святих Апостолів Петра і Павла, фото: velychlviv

19 серпня 1989 року, у свято Преображення Господнього, настоятель храму протоієрей Володимир Ярема разом із сотрудником Іваном Пашулею оголосили про вихід парафії з-під юрисдикції РПЦ і приєднання до УАПЦ. 

Це стало першим публічним кроком до відновлення автокефалії української церкви. Під час богослужіння парафіяни підтримали рішення, поставивши підписи за незалежність від Москви. Ця подія мала величезне значення, адже запустила процес Третього відродження УАПЦ, кульмінацією якого стало визнання патріарха Мстислава (Скрипника) у 1990 році. Того ж року Мстислав відвідав Львів і служив Літургію саме в цьому храмі.

У 1993 році Володимир Ярема прийняв чернечий постриг під іменем Димитрія і став патріархом УАПЦ. Після його смерті у 2000 році його поховали біля східної стіни храму. З 15 грудня 2018 року церква перебуває під юрисдикцією Православної Церкви України (ПЦУ), створеної шляхом об’єднання УАПЦ та УПЦ КП.

Сьогодні храм залишається активним духовним осередком. У ньому діє недільна школа, проводяться богослужіння трьома священниками, а парафія співпрацює з місцевими школами та займається волонтерською діяльністю, зокрема підтримкою військових і родин загиблих. Отець Микола Кавчак, настоятель із 1993 року, та його внук, працівник, який працює в храмі, продовжують традицію духовного служіння.

Читайте також: Історія некоронованого короля України: 77 років тому у катівні НКВС загинув Василь Вишиваний