День народження станції "Академік Вернадський": чому для України важливо досліджувати Антарктиду

"Еспресо.Захід" розповість, як почали досліджувати Антарктиду, скільки там станцій, та чому українцям важливо продовжувати вкладати гроші у станцію "Академік Вернадський".

Історія дослідження Антарктиди

Фото: Вікіпедія

Давним-давно всі сучасні континенти трималися разом і формували однин надконтинент, який вчені називають Пангея (з грецької перекладається, як "вся Земля"). А це значить, що динозаври, які жили раніше, вільно пересувалися по віх відомих тепер континентах. Однак близько 200 млн років тому під дією внутрішніх сил Землі, Пангея розкололася на менші шматки, які почали віддалятися одне від одних. За підрахунками вчених, Антарктида почала виокремлюватися в окремий континент близько 160 млн років.

Однак це не означає, що вже з того часу вона була такою, як ми її знаємо зараз. Навпаки, дуже довго Антарктида була теплим місцем, де росли величезні дерева і ходили гігантські динозаври, останки яких вчені все більше знаходять через глобальне потепління і танення все нових льодовиків. Останні динозаври там зникли, як і на решті планети – близько 66 млн років тому, коли на Землю впав величезний астероїд (чи комета) і знищив практично все життя. Однак навіть 0,01% життя досить, щоб за мільйони років планета відновилася і на ній з’явилися інші рослини й тварини (в тому числі й ми, люди), пристосовані до нових умов.

Так ось, рухаючись все далі в напрямку південного полюсу, Антарктида повністю покрилася льодом і снігом відносно недавно. Це вперше сталося приблизно 3-4 млн роки тому, коли кліматичні умови на Антарктиці набули досить сприятливих умов для формування льодовикового покриву. З того часу, звісно, бували тепліші й холодніші періоди в історії планети. Тому не треба думати, що Антарктида вже мільйони років "застрягла" в снігах. Адже кліматологи віднайшли цікаву кореляцію, яка вказує на те, що кожні 100 тис. років настає так званий міжльодовиковий мінімумів, коли на планеті дуже тепло. Після цього знову холодає і льоду стає все більше. Як бачимо до останнього часу ми були в другій фазі, але через людську діяльність, на планеті знову почався період стрімкого потепління, а Антарктида щороку втрачає десятки, а інколи й сотні мільярдів тонн льоду.

Тож, Антарктида будучи відділення товстим шаром льоду, довгий час була непроникним місцем для людей. Про існування цього сьомого континенту вчені говорили ще до його відкриття, зокрема, античні греки називали його Terra Australis Incognita ("невідома південна земля"). Однак практично це перевірити довгий час нікому не вдавалося. Першим мореплавцем, який перетнув Південне полярне коло, був британець Джеймс Кук у 1773 році. Цей мореплавець відкрив окремі антарктичні острови, але так і не виявив материк, оскільки рухатися далі на південь йому завадила щільна крига. Вважається, що Кук був приблизно за 240 км від Антарктиди.

Однак наблизитися і висадитися в Антарктиді вдалося лише у 19 столітті. Досі існують суперечки про те, хто і коли її відкрив, та чия нога першою вступила на Антарктиду. Зокрема, росіяни вважають, що їх експедиція Беллінсгаузена була першою у 1819-1821 роках. Однак у світі прийнято вважати, що експедиція британців Брансфілда та Сміта були першими, хто 30 січня 1820 року наблизився до нового материка. У 1839–1843 рр. відомий мореплавець і дослідник Джеймс Кларк Росс значно розширив дослідження Антарктиди.

У 1898 році норвезький полярний дослідник Карстен Борхгревінк очолив Британську антарктичну експедицію на мис Адер , де на Березі Рідлі була заснована перша в історії антарктична полярна станція. З того часу в Антарктиді почали строювати сезонні (на теплий період) станції. Після Другої світової війни, у 1940-ті та 1950-ті роки, Антарктика стала предметом міжнародного наукового дослідження. Тоді почали будувати постійні наукові станції.

На сьогоднішній день 30 країн мають у своєму розпорядженні станції (як постійні так і сезонні) в Антарктиді. Загалом їх налічується близько 90-та. Найбільше має Аргентина, Чилі, Велика Британія та Росія.

Як Україна отримала станцію Академік Вернадський

Фото: Вікіпедія

 

Українська станція розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Станція була заснована британцям в 1947 році для дослідження погоди. У 1954 році її було перейменовано на "Фарадей" і змінено її призначення на дослідження геомагнетизму та землетрусів. 

Ще у листопаді 1993 року Велика Британія висловила бажання передати одній з "неантарктичних" держав станцію "Фарадей". Одним з претендентів булла й Україна. Після розпаду СРСР Росія відмовила надати Україні доступ на радянські антарктичні станції. 26 жовтня 1993 за наказом президента Кравчука було утворено Центр антарктичних досліджень України. У 1994 Центр відрядив своїх делегатів для ознайомлення з роботою станції "Фарадей". Тоді ж англійці підвередили, що хочуть віддати українцям станцію.

Наприкінці листопада 1995 на "Фарадей" прибула перша українська експедиція, яка діяла разом з британцями. А вже 6 лютого 1996 на станції "Фарадей" спускають британський прапор, натомість на новій перейменованій станції "Академік Вернадський" підіймають український стяг. Велика Британія під час передачі Україні станції оцінила науковий потенціал нашої країни, тому ініціювала і підтримала прийняття держави до Наукового комітету з антарктичних досліджень (SCAR). Це стало дуже важливим, адже зробило Україну однієї з країн, яка в майбутньому може мати права на не лише дослідження Антарктиди, але й на розробку корисних копалин, яких там є чимало. Однак до 2048 року на цьому континенті заборонений видобуток будь-яких копалин.

Станція "Академік Вернадський" в даний час здійснює багатофункціональні дослідження. Вона проводить дослідження атмосфери, клімату, гідрофізики, геології, біології та інших наукових дисциплін. На станції працюють дослідники з різних країн, але головним оператором станції є Український антарктичний центр. Важливою частиною роботи станції є спостереження за змінами в Антарктичному регіоні, включаючи погоду, кліматичні зміни, розподіл морських тварин тощо.

Станція також виконує важливу роль у міжнародних наукових програмах, спрямованих на вивчення антарктичних екосистем та їх впливу на глобальні процеси. "Академік Вернадський" відіграє важливу роль у розвитку наукових знань про антарктичний регіон і вирішенні глобальних екологічних питань.

З 2021 році в України знову з’явилося своє судно, щоб могти без посередників доставляти на станцію полярників та необхідне обладнання. І знову нам допомогли британці. За 5 млн доларів вони продали нам своє науково-дослідне судно "RRS James Clark Ross", яке 30 років виконувало антарктичні місії. 29 жовтня 2021 року це судно отримало теперішню назву "Ноосфера" що тісно пов'язує його з українською антарктичною станцією "Академік Вернадський", оскільки вчення про біосферу Володимира Вернадського, іменем якого названа станція, лягли в основу вчення про ноосферу.

Тож, з 1996 по сьогодні Україна щороку відправляла на станцію своїх дослідників. У квітні 2024 року стартує вже 29-та Українська антарктична експедиція. На станції щороку працює 12-14 дослідників. У теплу пору року, на станцію можуть навідуватися туристи. Як це зробив письменник та журналіст зі Львова Маркіян Прохасько, який місяць перебував на станції і після того написав книжку "Мрія про Антарктиду".

Читайте також: В Антарктиді, як звично, бракує свіжих овочів. Але я привіз трохи домашнього часнику, – Маркіян Прохасько

Чому для України важливо мати полярну станцію

Фото: reuters

 

Як вже було зазначено, у перспективі така станція дає можливість Україні займатися видобутком природних ресурсів, якими багатий цей континент, що має площу близько 13 млн кв².

Відомий зоолог і полярник, учасник чотирьох антарктичних експедицій на українську станцію "Академік Вернадський" Ігор Дикий ще у 2021 році розповів "Еспресо.Захід", якщо ми позиціонуємо себе як розвинута країна, то маємо розвивати три сучасні складові: армія, космос і полярні регіони.  

"Зараз Антарктида – це великий природний заповідник. Але це також велике джерело корисних копалин. В екстремальних умовах всесвіту ми гіпотетично претендуємо на них, оскільки увесь рік утримуємо там станцію. Там всюди є запаси як нафти й газу, так і інших корисних копалин. Також мати свою станцію – це великий науковий доробок. Зараз Антарктида є затребувана в науковому світі саме в контексті зміни клімату. Бо вона є індикатором зміни клімату на планеті. За нею можна судити, які геофізичні процеси відбуваються через зміни в озоновому шарі, іоносфері, магнітному полі, зміни температури води й повітря. Бо відбуваються зміни фауни. Танення льоду призводить до зміни біомів. Зараз формується антарктична тундра й Антарктида починає зеленіти. З’являються мохи та лишайники. За 15 років на власні очі бачу ці зміни. Також змінюється поведінки тварин. Якщо не замерзає океан, то кити тримаються майже увесь рік біля берегів. Тому зміни клімату – це реальність, а не вигадка", - розповів дослідник.

Загалом дослідження змін клімату – це спільна робота багатьох станцій, кожна з яких дає дані для загального аналізу, щоб побачити комплексну картину.

"Наша станція – це українська візитівка в цих дослідженнях. Понад те, скажу, що коли влітку до нас приїжджають туристи і ми пускаємо їх на станцію, то багато з них дізнаються, що це саме українська станція. Тобто це імідж держави та геополітика, коли наш прапор є в Антарктиді. Ми маємо бути  горді  з того, як і за спортсменів, які здобувають золоті медалі", - додав Ігор Дикий.

Читайте також: Зимувати в Антарктиді – це чітко розуміти, що маєш сенс життя, – львівський полярник Ігор Дикий