"Це не просто маніпуляція, а брехня", у Львові спростували заяву радниці міністра освіти Коберник що діти-переселенці не відвідують школи через цькування

Коберник висловилась у програмі "Я чую інших" на YouTube-каналі Громадського радіо, передає Еспресо.Захід.

"У Львові є близько 50 тисяч дітей шкільного віку з числа переселенців, але лише менше 10 тисяч з них ходять до місцевих шкіл. Інші залишаються у своїх школах онлайн — хоча живуть у відносно безпечному Львові, де є сильні школи і хороші вчителі", — зазначила Коберник.

За її словами, причин кілька. Частина дітей залишається у своїх сильних школах із прифронтових міст через прив'язаність до рідних колективів і вчителів. Але окремо Коберник виділяє мову — і називає її однією з ключових перешкод для інтеграції. Діти стикаються з нетерпимістю, насмішками та образами через мову, і це змушує їх замикатися.

"Треба визнати: мова — це складно. Якщо ти все життя говорив іншою і потрапив у новий колектив, ти не можеш перемкнутися як тумблер. Ти підліток чи маленька дитина — не можеш пожартувати, не розумієш жартів, не можеш швидко відповісти чи першим підняти руку. І діти закриваються", — пояснила радниця.

"Там є такі прямо гетто — діти зустрічаються, батьки створюють їм можливості навчатися дистанційно, вони спілкуються і не шукають себе у цьому новому середовищі", — додала Коберник.

Після поширення цитати у Telegram радниця уточнила свою позицію у Facebook. За її словами, мова — лише одна з низки причин, і в програмі обговорювався весь їхній комплекс. Зокрема, вона назвала ще одну незручну правду: дітей активно утримують у дистанційній школі самі вчителі — адже якщо учні перейдуть до місцевих шкіл, заклади на сході можуть закритися.

Проте освітяни, які безпосередньо працюють із ситуацією на Львівщині, з такою оцінкою не погоджуються — і вказують на інші, глибші причини.

Директор департаменту освіти Львівської ОВА Олег Паска раніше пояснював Еспресо.Захід, що різке переведення всіх дітей до місцевих шкіл може мати серйозні наслідки для регіонів, звідки вони виїхали: якщо учні масово підуть, школи на сході можуть закритися, а після деокупації постане питання відновлення мережі закладів і пошуку педагогів. Паска також не поділяє думки про мову як головний бар'єр — і вказує на інший чинник.

"Батьки обрали дистанційну форму, і це пов'язано з тим, що діти звикли до своїх колективів, старих знайомств, друзів, учителів. Львівщина може організувати очне навчання, але є чинне законодавство і вибір залишається за батьками", — пояснював освітянин.

Народна депутатка Наталія Піпа також раніше називала ситуацію критичною: на Львівщині проживає близько 80 тисяч дітей-переселенців дошкільного та шкільного віку, з яких лише близько 8 тисяч навчаються очно. За її словами, тривале дистанційне навчання веде до ізоляції дітей від місцевого середовища та ускладнює формування нових соціальних зв'язків.

"Школа — це не лише про знання. Це також про соціалізацію. Сьогодні багато дітей-переселенців живуть фактично в ізоляції. Вони не інтегруються в громади, не комунікують із місцевими дітьми, не відчувають себе частиною суспільства", — наголошує депутатка.

Найгостріше на заяву Коберник відреагував начальник управління освіти Львівської міської ради Андрій Закалюк — і заперечив передусім цифри. Він назвав цифру у 50 тисяч маніпуляцією: за його даними, у Львові загалом близько 12 тисяч дітей-переселенців, з яких понад 4600 навчаються у місцевих школах і садочках. Закалюк визнає, що частина дітей залишається на дистанційному навчанні, але не через масові цькування, а через бажання зберегти зв'язок із домом і потребу в психологічній адаптації.

• Раніше Еспресо.Захід писало, що понад 50 тисяч дітей-переселенців на Львівщині залишаються на дистанційному навчанні. Віцеміністерка освіти Надія Кузьмичова наголошувала, що якщо сім'я проживає в громаді щонайменше пів року, діти мають переходити на очне навчання. У МОН також працюють над забороною змішаних класів — щоб стимулювати родини переглянути тривале дистанційне навчання дітей, які фактично живуть у безпечних регіонах вже кілька років.