Освіта поза моніторами: у МОН планують повертати дітей-переселенців за шкільні парти

Про це Еспресо.Захід розповіла віцеміністерка освіти і науки України Надія Кузмичова. 

За її словами, МОН від самого початку формування освітньої політики щодо внутрішньо переміщених осіб послідовно відстоювало необхідність очного формату там, де для цього створені умови.

"Це питання Міносвіти свою позицію озвучувало з самого початку. У нас навіть була політика, яка, на жаль, з політичних причин була скасована в минулому році. Але наша позиція однозначна: діти там, де забезпечено доступ до безпечної освіти, мають виходити на очне навчання", - наголосила віцеміністерка.

За її словами, принциповою є різниця між маятниковим переселенням у перший рік повномасштабної війни та ситуацією осідлого проживання. Якщо родина протягом тривалого часу змінювала місце перебування, дистанційне навчання було вимушеним рішенням. 

"Коли ми говоримо про осідлість, яка вимірюється щонайменше півроку перебування в конкретній громаді, діти мають іти на очне навчання в громадах, де вони зараз проживають. Ця позиція не змінилася, незважаючи на зміну підходів у політиці", — зазначила Надія Кузьмичова.

Однією з ключових проблем у Міносвіти називають поширену практику змішаних класів, коли частина учнів навчається очно в одному регіоні, а інша частина під’єднується до занять дистанційно з інших областей. Такий формат, за словами міністерки, негативно впливає як на дітей, так і на педагогів.

Йдеться, зокрема, про ситуації, коли учні з прифронтових регіонів залишаються зарахованими до своїх шкіл, а фізично проживають, наприклад, у Львівській, Івано-Франківській чи Закарпатській областях і навчаються дистанційно разом з класами, де більшість дітей відвідують уроки очно.

У результаті поєднання двох форматів у межах одного класу знижує якість навчання для учнів та створює подвійне навантаження для вчителів. При цьому законодавчих заборон на існування таких змішаних класів наразі немає.

Що роблять в Міносвіти

У МОН кажуть, що працюють над тим, щоб поставити школам чітку вимогу, аби класи функціонували тільки в одному форматі - або очному, або дистанційному. Це має стимулювати громади та родини переглянути тривале дистанційне навчання дітей, що фактично проживають у безпечних регіонах уже кілька років.

Ще одним інструментом, який має допомогти повернути дітей-переселенців до очного навчання – позашкільна освіта. Гуртки, секції та інші позашкільні активності часто проводяться на базі тих самих закладів загальної середньої освіти й допомагають дітям поступово включитися в нове середовище.

За словами посадовиці, саме через позашкілля вдається долати поширені страхи й стереотипи родин внутрішньо переміщених осіб - зокрема, побоювання, що дітей не приймуть у нових громадах або до них ставитимуться інакше.

У МОН навіть знають приклади, коли після участі в позашкільних заняттях батьки ухвалювали рішення перевести дітей на очне навчання в місцевих школах.

Дистанційка ізолює дітей ВПО - Наталія Піпа

Раніше проблему масового дистанційного навчання дітей ВПО порушила у своїй колонці й народна депутатка Наталія Піпа, посилаючись на дані департаменту освіти і науки Львівської обласної військової адміністрації. За її словами, ситуація є критичною не лише для освітнього процесу, а й для соціальної інтеграції дітей.

"Школа - це не лише про знання. Це також про соціалізацію», - зазначає народна депутатка.

Вона наголошує, що тривале дистанційне навчання призводить до ізоляції дітей від життя громади, ускладнює адаптацію та поступово відриває їх від місцевого соціального середовища. Водночас Наталія Піпа підкреслює, що перехід до очного навчання має відбуватися без тиску на родини та супроводжуватися адаптаційними програмами й психологічною підтримкою.

На її думку, 2026 рік має стати переломним у розв’язанні питання інтеграції дітей-переселенців через систему очної освіти в громадах.

• Понад 50 тис. дітей-переселенців не відвідують львівські школи, — нардепка Наталія Піпа