Батько психоаналізу з галицьким корінням: 169 років тому народився Зигмунд Фройд

Хоча Фройд асоціюється переважно з Віднем, де він провів більшу частину життя, його коріння міцно пов’язане з Галичиною – історичним регіоном, який на той час входив до складу Австрійської імперії. Саме звідси походили його батьки, і цей зв’язок відігравав важливу роль у формуванні його ідентичності. "Еспресо.Захід" розповість про галицьке коріння та становлення Зигмунда Фройда як одного з найважливіших психоаналітиків світу.

Галицьке коріння Фройда

^{Багатодітна сім'я Фройда}

Батьки Зигмунда – Якоб Фройд та Амалія Натансон – були вихідцями з Галичини, регіону, відомого своєю багатонаціональною культурою, де перепліталися українські, польські, єврейські та німецькі традиції. Обоє були євреями-хасидами. 

Якоб Фройд народився у 1815 році в містечку Тисмениця (нині Івано-Франківська область). Він походив з єврейської родини, яка займалася торгівлею тканинами та вовною. Якоб був типовим представником галицького купецтва: працьовитим, але не надто заможним.

У Тисмениці він прожив 25 років життя і в 19 років одружився там зі своєю першою дружиною, Саллі Каннер, з якою мав двох синів, Емануеля та Філіпа. Однак Саллі рано померла, тому Якоб, якому ще не було 40 років, залишився вдівцем, тож почав шукати нову дружину.  

Натомість Амалія Натансон, мати Зигмунда, народилася у 1835 році в Бродах (нині Львівська область), хоча й виросла в Одесі, де жила її бабуся. Родина Натансон була більш освіченою та орієнтованою на культурне життя. До речі, Броди тоді майже на половину були єврейськими, місто було знане в усій імперії, як "Єрусалим Австрії" – центр єврейської інтелектуальної та комерційної активності. Тут діяли школи, синагоги, книгарні, зростали майбутні філософи, письменники, правники. 

Читайте також: Ліквідація гетто на Львівщині: як 82 роки тому нацисти знищили 10 тис. бродівських євреїв

Амалія була енергійною, харизматичною та високоосвіченою жінкою, яка згодом мала значний вплив на молодого Зигмунда. Вона була на 20 років молодшою за чоловіка Якоба, і їхній шлюб у Відні у 1855 році став новим етапом в житті обох. Цікаво, що Амалія народила Якубу ще вісьмох дітей, і саме Зигмунд Фройд став її первістком. 

Між 1856 і 1859 роками сім’я Фройдів мешкала у Фрайбергу, а згодом коротко в Лейпцигу. У 1860 році родина оселилася в єврейському кварталі у Відні. До речі, за спогадами Ізидора Ґельбарта, батьки Фройда перед Першою світовою війною встигли пожити й у Бучачі (сьогодні – Тернопільщина), звідки було коріння Якуба Фройда. 

Дослідження надгробків на єврейському кладовищі в Бучачі показує, що прізвище Фройд з’явилося там ще у 1710 році, походячи від жіночого імені Фройде, яке носила прабабуся Зигмунда. Цікаво те, що до 1772 року, коли Галичина увійшла до Австрійської імперії, євреї не мали прізвищ. Однак після указів 1787, 1789 та 1805 років євреїв зобов’язали брати німецькі прізвища, забороняючи старі єврейські. Так родина отримала прізвище Фройд. Чотири покоління Фройдів народилися в Бучачі, зокрема дід Зигмунда, Шломо Фройд, який ще молодим переїхав до Тисмениці. 

Становлення Зигмунда Фройда

^{Фройд з матір'ю}

Зигмунд Фройд зростав у багатодітній родині, проте з раннього дитинства був улюбленцем матері. Амалія ніжно називала його "мій золотий Зиггі" й щиро вірила у його незвичайне майбутнє. Ця глибока емоційна прив’язаність залишила помітний слід у світогляді Фройда і згодом виявилася у його теоріях про роль матері в психологічному формуванні сина та, відповідно, батька – у становленні доньки. Саме з цього особистого досвіду зросла одна з ключових ідей психоаналізу – вплив ранніх дитячих прив’язаностей на всю подальшу долю людини.

У Відні родина жила в єврейському районі Леопольдштадт, де умови були скромними, враховуючи, що у сім’ї було так багато дітей, але Якоб намагався забезпечити всім освіту.

Зигмунд Фройд виявився блискучим учнем. Він закінчив гімназію з відзнакою і вступив до Віденського університету на медичний факультет у 1873 році. Хоча медицина була його основним напрямком, Фройда більше цікавили природничі науки та філософія. Під час навчання він захопився неврологією, працюючи під керівництвом відомого фізіолога Ернста Брюкке. У 1880-х роках Фройд також вивчав гіпноз у Парижі під керівництвом Жана-Мартена Шарко, що стало важливим кроком до його майбутніх теорій про підсвідомість.

Після завершення навчання Фройд працював лікарем-неврологом у Віденський міській лікарні, але його інтерес поступово змістився до психічних розладів. У співпраці з Йозефом Броєром він розробив метод "катарсису" – розмови, яка допомагала пацієнтам звільнятися від пригнічених емоцій. Цей підхід ліг в основу психоаналізу – методу, який Фройд удосконалював усе життя і зробив його знаменитим у світі, започаткувавши нову школу вивчення у психології.

Фройдизм і його популярність

Фройдизм, як називають сукупність ідей Зигмунда Фройда, став революційним явищем у психології, хоча спочатку викликав суперечки. Основою психоаналізу була ідея про те, що поведінкою людини керують несвідомі бажання, конфлікти та дитячі травми. Фройд розробив концепції Едіпового комплексу, лібідо, структури психіки (Ід (Воно), Его (Я), Суперего (Над-Я)) та аналізу сновидінь як "королівського шляху до підсвідомого", якому він надавав особливого значення.

Його перша велика праця, "Тлумачення сновидінь" (1899), не мала миттєвого успіху, але поступово привернула увагу. У 1902 році Фройд заснував Віденське психоаналітичне товариство, яке стало осередком для його послідовників (згодом всесвітньо відомих вчених), таких як Карл Юнг, Альфред Адлер та Отто Ранк. Поступово психоаналіз усе більше поширювався завдяки лекціям Фройда, його книгам ("Вступ до психоаналізу", "По той бік принципу задоволення") та практичній роботі з пацієнтами. Також свою справу зробили медіа, які спершу висміювали його ідеї, а потім самі ж і популяризували. 

Чому фройдизму на початку ХХ століття став таким популярним? На це є багато причин. По-перше, ідеї Фройда пропонували нове розуміння людської природи в епоху, коли традиційні релігійні та моральні цінності втрачали вплив. По-друге, психоаналіз знайшов відгук у мистецтві, літературі та кінематографі – від сюрреалізму до творів Джеймса Джойса та Франца Кафки, тим самим популяризуючи їх і себе. По-третє, Фройд створив універсальну мову для обговорення психологічних проблем, яка проникла в повсякденне життя ("фройдистські обмовки", "витіснення" тощо). І, звісно, по-четверте, Фройд відкрито й без сорому говорив про секс та сексуальність, вважаючи її однією з головних рушійних сил людської поведінки. Він наголошував, що придушення сексуальних потягів – яке особливо характерне для суспільств із жорсткими моральними нормами – може призводити до глибоких психологічних травм і внутрішніх конфліктів. У добу пуританських уявлень і вікторіанської строгості ця думка звучала епатажно і навіть небезпечно, але саме вона стала одним із наріжних каменів психоаналітичної теорії.

Цікаві факти про Фройда

Як і всі видатні особистості, Фройд не був позбавлений своїх дивацтв та забобонів, яких дотримувався до кінця життя.

Боявся чисел і подорожей

Кажуть, що Фройд мав нав’язливу неприязнь до числа 62 і ніколи не зупинявся в готелях із цим номером. Крім того, попри любов до культури, він рідко подорожував – головним чином через власні тривожні стани й психосоматичні розлади. Тому лише у 1938 році, після анексії Австрії нацистською Німеччиною, Фройд емігрувати до Лондона з великим небажанням, хоча розумів, що кожен новий день на батьківщині може коштувати йому життя. Адже нацисти не любили ні євреїв, ні єврейської науки, до якої зараховували фройдизм. 

Був завзятим курцем

Фройд курив до 20 сигар на день і вірив, що куріння стимулює мислення. Через це він серйозно захворів: у нього розвинувся рак піднебіння, що призвів до понад 30 операцій. Проте він до кінця життя не кинув курити. Кажуть, що одного разу журналіст запитав його, а чи може сигарета, яка має чітку форму фалоса, мати символічне значення у його любові до куріння? На що Фройд іронічно відповів: "Інколи сигарета – це просто сигарета".  

У нього була колекція старожитностей 

У кабінеті Фройда стояло понад 2000 артефактів з Давнього Єгипту, Греції, Риму, Китаю. Він вважав, що археологія дуже схожа на психоаналіз: і в тому, і в іншому доводиться "розкопувати" приховане й витіснене. Це "шпортання" у минулому приваблювало його і стимулювало мислити. 

33 рази був номінований на Нобелівську премію

Зигмунд Фрейд був номінований на Нобелівську премію аж 33 рази протягом 1915–1938 років! З них 32 номінації були на премію з фізіології або медицини, а одна номінація – на премію з літератури в 1936 році, запропонована лауреатом Роменом Ролланом. Однак Фройд так і не отримав Нобелівської премії, оскільки комітет вважав його психоаналітичні теорії недостатньо науково обґрунтованими через відсутність "експериментальної доказовості". 

Галицький відбиток у спадщині Фройда

Хоча Фройд рідко згадував своє галицьке походження, та воно проявлялося у його світогляді. Деякі дослідники кажуть, що Галичина з її багатонаціональним середовищем і напруженою соціальною динамікою могла певною мірою вплинути на його інтерес до конфліктів і прихованих мотивів. А єврейська ідентичність, яку Фройд успадкував від батьків, також відіграла роль: він часто стикався з антисемітизмом, що змусило його глибше аналізувати людську природу та суспільні упередження.

Тож Зигмунд Фройд – це не лише всесвітньо відомий психолог і засновник психоаналізу, а й нащадок галицької землі, чиї батьки, Якоб і Амалія, несли в собі дух цього багатогранного краю. Їхня еміграція до Відня відкрила Зигмунду двері до освіти та кар’єри, але все ж це галицьке коріння залишилося частиною його ідентичності.

Читайте також: Чи були українці на "Титаніку": 113-та річниця найвідомішої корабельної трагедії