Ліквідація гетто на Львівщині: як 82 роки тому нацисти знищили 10 тис. бродівських євреїв

"Еспресо.Захід" розповість детальніше про голокост у Бродах та як відбулося знищення єврейської громади на Галичині.

Броди як "Єрусалим Австрії"

Галичина до Другої світової війни була домом для однієї з найбільших єврейських громад Європи. Євреї, які жили в багатьох містах і містечках, становили значну частину населення регіону. Вони відігравали ключову роль у торгівлі, ремісництві, культурі та інтелектуальному житті. 

Броди були важливим центром єврейського життя в Галичині. Це місто було настільки унікальним, що один із австрійських чиновників прозвав їх "Єрусалимом Австрії". Так на початку ХХ століття єврейська громада Бродів налічувала понад 12 тисяч осіб з 18 тисяч населення міста (тобто близько 70%). Євреї Бродів славилися своєю релігійною та культурною діяльністю, зокрема завдяки відомій синагозі (одній з найбільших на Галичині) та хасидським традиціям.

Проте з початком Другої світової війни та окупацією Галичини нацистською Німеччиною у 1941 році єврейська громада зазнала систематичного знищення в рамках нацистської політики "Остаточного розв’язання єврейського питання". 

Створення гетто в Бродах та поява партизанського руху 

Після захоплення Бродів німецькими військами у липні 1941 року розпочалися антиєврейські заходи. Євреїв змушували носити розпізнавальні знаки (жовті зірки Давида), їх майно конфісковували, а свободу пересування обмежували. 

Вже до кінця року нацисти створили в Бродах гетто, куди переселили всіх євреїв міста та прилеглих сіл. Гетто було переповненим, умови життя – нелюдськими: брак їжі, антисанітарія та примусова праця стали повсякденністю. За оцінками, у гетто перебувало близько 12 тисяч осіб.

Керували гетто гауптштурмфюрер Франц Варзок і його помічник Воґель. У Бродах нацисти створили юденрат – "єврейську раду", колабораційний орган самоуправління, обов’язковий для кожного гетто. Юденрат відповідав за організацію господарського життя та підтримання порядку в гетто.

У 1942 році відбулися дві масові депортації: з вересня по листопад до концтабору Белжець відправили 7500 осіб, включно з членами Юденрату та єврейської поліції. Багато євреїв убили під час арештів просто на вулицях. У грудні 1942 року гетто обгородили колючим дротом, заборонивши контакти з місцевими. Взимку 1942–1943 років від голоду, тифу та хвороб померло близько 1500 осіб.

На початку 1943 року Самуель Вайлер, разом із Шломо Хальберштадтом, Яаковом Ліндером та Адольфом Кларом, створив у Бродівському гетто єврейську бойову організацію ZOB, яка стала осередком партизанського руху. Підпільники зверталися по допомогу до польської Армії Крайової, але отримали відмову. Ізольована організація шукала кошти для купівлі зброї та проводила диверсії: підірвала смольну фабрику в Соколівці, атакувала трудовий табір у Сасові для здобуття динаміту та підірвала залізничний тунель між Красним і Куткіром, знищивши поїзд із боєприпасами та десятки німецьких солдатів.

Навесні 1943 року ZOB встановила контакти з підпільною організацією з порятунку євреїв "Жеготою" та підпіллям львівського гетто, організувавши схованки для втікачів у лісах. Через брак фінансування підпільники напали на філію банку в Бродах, але після бою з німцями відступили. Двох бійців захопили, але вони втекли, убивши поліцейського. Згодом їхній сховок оточили і бійці покінчили життя самогубством.

Ліквідація гетто та зникнення бродівських євреїв 

На початку травня 1943 року підрозділи СС, поліції та жандармерії розпочали ліквідацію гетто у Бродах. 

У багатьох медіа часто пишуть, що повна ліквідація відбулася саме 1 травня. Однак, як відзначає  проєкт Shtetl Routes, що вивчає єврейську спадщину, насправді акція з остаточної ліквідації гетто розпочалася пізніше - 21 травня. Тоді члени підпільної групи у гетто обстріляли охорону, але німці у відповідь відкрили масовий вогонь, спалюючи та розстрілюючи всіх євреїв. Після цього близько 3000 осіб депортували до таборів смерті у Майданек та Собібор. Деяким вдалося втекти й приєднатися до партизанів. Таким чином з близько 10 тис. бродівських євреїв після всіх цих подій вдалося вижити лише 88 особам.  

Загалом перед Другою світовою війною Галичина була домом для приблизно 700 тис. євреїв, які складали значну частину населення регіону – близько 15-20%. Ця громада відігравала провідну роль у культурному, економічному та релігійному житті, збагачуючи Галичину своєю багатовіковою традицією. Проте Голокост, організований нацистською Німеччиною, приніс катастрофічні втрати: більшість єврейського населення регіону – сотні тисяч людей – було знищено в гетто, таборах смерті або під час масових розстрілів. Лише невелика частина, за оцінками істориків, кілька десятків тисяч осіб, пережила війну, часто завдяки евакуації, переховуванню або героїчним зусиллям місцевих рятівників. Після війни більшість тих, хто вижив, емігрували до Ізраїлю, США, Канади, Австралії та інших країн, шукаючи нового кращого життя. 

Голокост обірвав багатовікову єврейську культурну та релігійну традицію, яка була невід’ємною частиною Галичини. Міста, такі як Львів, Броди чи Дрогобич, втратили свої єврейські громади, а з ними – унікальну частину міської культури, що формувала їхній вигляд. Проте спадщина єврейського життя не зникла повністю: вцілілі синагоги, хоч часто занедбані, єврейські кладовища з надгробками, що зберігають імена минулих поколінь, та архівні свідчення продовжують нагадувати про сторінки забутої історії.

Читайте також: "Це буде живе місце історії Голокосту". Подробиці про сховок євреїв у каналізації Львова