Російські війська з Білорусі мають шість доріг вторгнення в Україну, - Глен Грант

Розмова Антіна Борковського з британським військовиком Гленом Грантом у "Студії Захід" на Еспресо.TV.
 

Вітаю пане полковнику. Насамперед я б хотів подякувати урядові Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії за своєчасно надану військову допомогу. Наскільки я розумію, виходячи з того, що американцям не вдалось переконати росіян відступати, йдеться про дипломатичні інструменти, можливо нам слід готуватись до найгірших сценаріїв.

Гаразд. По-перше, я хотів би подякувати за вашу вдячність Великій Британії. І як британський підданий, який працює з Україною, мушу сказати, я дуже пишаюся ставленням британського уряду і їхніми діями щодо України зараз. І, гадаю, це важливо, що хтось у Європі робить крок уперед і рішуче діє проти Росії. І дуже сумно, що багато країн, схоже, відступають і ховаються. Історія нас дуже чітко вчить: не поступайся перед агресором, як Путін, це нічим добрим не закінчиться. Дипломатична ситуація зараз дуже цікава, бо Америка опинилася в центрі уваги через речі, які насправді стосуються НАТО - не лише Америки, а групи країн-членів Альянсу. Проте вони мають сильну позицію і кажуть, що рішення НАТО про те, хто може бути прийнятий, хто хоче вступити до Альянсу і питання розширення - прийматиме лише НАТО, і Альянс залишається відкритим. Вони не збираються погоджуватися з прагненнями і лінією Росії, аби мати свою сферу впливу. Особисто я вважаю, це правильно. Проте не думаю, що Росія насправді хотіла почути таку відповідь. Гадаю, що їхня мета - завдати шкоди Україні: чи то шляхом цькування і шантажу, чи то військовим шляхом, якщо шантаж не матиме успіху. Тож дипломатія та дипломатичні аргументи можуть відтягнути щось, проте я не думаю, що вони змінять ставлення росіян. Путін однозначно заявив, що не вважає Україну державою, що Україна - частина Росії. І він і надалі це говорить. І російський народ йому має вірити, бо він це каже не тому, що вважає це гарною ідеєю, а тому, що таким є його бачення того, як все має бути. Тож люди мають у це вірити. Маємо факт, що він збирає війська навколо всього кордону, особливо в Білорусі, куди прибувають батальйонні групи з віддалених регіонів Росії - це недешево, це дуже дорого коштує. Це план і це серйозний план. Аби привести війська з іншого кінця Росії, ти маєш контролювати залізниці, тобі потрібні поїзди в потрібному місці для перевезень з іншого кінця Росії аж до Беларусі. Це не п’ятихвилинна справа. Це планувалося багато місяців. Можливо, з квітня. І ось ми тут, у складній ситуації.

Так, шановний пане полковнику, я з вами цілком погоджуюсь. Але ж ми розуміємо, що не лише батальйонні групи вони скерували до Білорусі. Вони також скерували і "Іскандери". На вашу, які сценарії є найбільш хрестоматійними в даному українському випадку?

Сценаріїв багато. Треба дивитися загалом, де зосереджені зараз їхні війська. Отже, якщо вони почнуть наступ із півдня: Путін зараз готує можливість висадки десанту десь на пляжі на південному узбережжі - чи то Азовського, чи то Чорного моря. Тут важливо не те, що вони можуть висадитися, а те, що вони при цьому відтягнуть на себе українські війська. А на південному узбережжі не так багато військ. Тож якщо вони оберуть лівий бік Азовського моря чи правий бік Чорного, то в системі української оборони утворяться дірки , бо просто нема настільки багато військ - морської піхоти чи бригад - у тій частині країни. Ось так. Якщо вони вторгнуться - це проблема; якщо ж не вторгнуться, але виглядатиме так, наче збираються - це теж проблема. Це щодо південного узбережжя. І також є Крим. Досить імовірним є те, що вони спробують відтягнути війська в один бік - так, аби менше українських військ було напроти Криму. Таким чином вона забезпечать російським військам змогу виступити з Криму проти меншої частини ваших військ. Якщо подивитися на Донбас, вони посилюють сепаратистську його частину: обладнанням, зброєю, а зараз ще й найманцями. Не виглядає ймовірним, що вони планують прорив з боку Донбасу, але вони хочуть втримати Донбас - іншими словами, скувати сили української армії в районі Донбасу. Бо якщо вони можуть скувати українські сили на Донбасі - це означає, що ці сили не зможуть бути застосовані деінде. І ще, якщо вони їх скують на Донбасі, є ймовірність, що їх зможуть оточити російські війська, які зайдуть з тилу - чи з боку Криму, чи з півночі, рухаючись на південь, а може, обидва варіанти водночас. І, я вважаю, успішний прорив на Донбасі - для них це було би як додатковий бонус. Рухаємося далі на північ: дуже багато батальйонних груп біля Харкова. Тож Харків може бути їхньою ціллю - чи сам по собі, чи як частина північно-східного сектору, який веде на Київ. Там зосереджена досить значна кількість батальйонних груп. І зараз вони перекидають війська з Сибіру до Білорусі, тож на всьому кордоні тепер є війська. І, правду кажучи, у разі нападу найкраще для Росії було би напасти звідусіль одночасно. Бо тоді вони би знайшли розриви, адже у вас нема стільки українських військ, і Україна буде покладатися, ми всі будемо покладатися на резервні бригади, на їхню допомогу. Тож подібне може статися будь-де - будь-де! - бо війська з боку Білорусі мають шість можливих доріг вторгнення в Україну, тож їх усі треба захистити, а це досить складно. Щодо ракет - не знаю. Чи вони використають ракети? Може, використають, а може, й ні: коли запускаєш ракети, то робиш війну ніби більш очевидною для Заходу. І, може, агресивнішою. Вони можуть і не мати бажання використовувати багато ракет і артилерії, аби спробувати отримати політичне рішення від Банкової, не нищачи все навколо від початку. Тож, пам’ятаймо, що ми маємо справу з політичним, а не з військовим актом: це політичний тиск, вони хочуть політичних змін, не обов’язково з людськими жертвами.

Звісно у росіян будуть колосальні втрати, але їм основне зробити все швидко. І після цього вони б хотіли виводити все на ті чи інші дипломатичні. Це чимось нагадує сценарій російсько-грузинської війни 2008 року.

Я б сказав, що це цілком логічний сценарій і вони досить легко могли би його спробувати виконати. Гадаю, лише, що дипломатія - неправильне слово в цьому випадку. Гадаю, тут ми говоримо про булінг і шантаж. Не буде дипломатії. У цій грі взагалі нема дипломатії, і зараз теж нема. Це булінг і шантаж, в очікуванні реакції - і все. Це агресивні погрози з боку Росії всім іншим. Їх не цікавить дипломатія, їх не цікавить компроміс, вони хочуть лише результату, а результат - нова проросійська політика в Україні. І якщо їм цього не дати, вони продовжать. Вони будуть лізти далі, поки не отримають свого. Тож їм можна або дати відсіч, або здатися. Це пан чи пропав, це не дипломатична гра в компроміси. Це бути чи не бути!  

Читайте також: У 2022 році визначаться питання, які впливатимуть на розвиток України, Європи і світу на найближчі років 10-15, – Чалий

Певне число Javelin - це добре, артилерійські заряди, які надійдуть з Чехії , це теж добре. Певне число Stinger - це також добре, але чи цього буде достатньо? І на яку допомогу слід було б зараз розраховувати Україні і просити в колективного Заходу якнайшвидше її надати?

Усе, що ви вже отримуєте, допоможе. Але, гадаю, надважливо зараз належним чином озброїти резервні бригади. Це означає більше форми, шоломів, дронів, легких транспортних засобів: ленд-роверів, тойот, мотоциклів, автоматів і так далі - аби резервні війська не були лише з гвинтівками, але мали належне обладнання. Прилади нічного бачення - мають бути ті самі, як і у професійних військових. Ніколи не буває достатнього обладнання для нічних боїв, ніколи! Треба аби кожен солдат мав прилад нічного бачення. Тож це важливо. Не лише великі кроки все змінюють, важливо зробити так, аби кожен український солдат міг бути справжнім солдатом - чи він в армії, чи в резерві, чи в теробороні. Тож отакі маленькі речі, які дадуть їм змогу належним чином працювати, є найбільш важливими, а не лише нові партії великої зброї.

Президент Зеленський каже: "Не треба панікувати. Ситуація під контролем". Президент Байден каже, що ми повинні бути готові. Прем’єр-міністр Джонсон каже, що напад може статись найближчим часом. Щось подібне каже держсекретар Блікен. Отже яка б мала бути правильна стратегія збоку українського уряду?

Довіряйте здоровому глузду. А здоровий глузд каже: якщо хтось перекидає війська з дальнього кінця Сибіру, що коштує багато грошей, то цей хтось це робить не просто так, він це робить, бо хоче їх використати. Отже, ви маєте серйозно сприймати цей ризик. Це ризик. Ми робимо ризиковані висновки. І, знаєте, кожен ризик важлиивий - якщо щось може статися, а наслідки будуть значними, то ви маєте бути до цього готовими. Не має значення, чи це про дах вашого будинку, ваш автомобіль чи вашу родину. Це про цілий народ, це загроза народові, і до цього треба належно підготуватися. Не можна такими речами легковажити.

У вас є унікальна можливість звернутись до президента Зеленського і дати йому кілька порад.

Готуйтеся до найгіршого. Це перше. Це найважливіше. Готуйтеся до найгіршого. Власне, витрачайте зараз гроші на те, аби забезпечити армію, резервістів і тероборону усім належним, аби воювати з Росією. Навіть якщо боїв не буде - це не буде марне витрачання коштів. Це найважливіше. Готуйтеся до найгіршого, не ризикуйте. Не ризикуйте, слухаючи інших; приймайте рішення, керуючись здоровим глуздом. А здоровий глузд, пане Зеленський, полягає в тому, що Росія готується до нападу на вас. Готуйтеся відбити напад. Усіма засобами.

Читайте також: "Через безперервний тиск Путіна Зеленський може втратити політичний здоровий глузд", – Метью Брайза

На вашу думку чи це реалістичний сценарій: прикрити українське небо і український південь за допомогою кораблів Євроатлантичної спільноти?

Гадаю, НАТО намагатиметься тримати морські шляхи відкритими. І точно не буде в захваті, якщо Росія спробує закрити морський шлях до Одеси чи щось подібне. Гадаю, НАТО і ЄС будуть не в захваті, якщо Росія спробує закрити повітряний простір будь-де, крім Росії. Але чи це може мати наслідком реальні дії - зараз у мене дуже великі сумніви, що вони можуть настати. Не думаю, що вам на допомогу прийдуть військові літаки. До Одеси, втім, можуть прибувати кораблі - якщо війна не почнеться в районі Одеси, тоді я маю сумніви, що кораблі НАТО там будуть. Разом із тим, Велика Британія висловила готовність ухвалювати ризиковані рішення і діяти, тож вони можуть діяти, але решта країн - дуже сумніваюся. Гадаю, Україна має прийняти, що в цій війні битиметься повинна лише вона. І Україна має розуміти, що не буде лицаря в сяючих обладунках, який прийде і врятує вас. Ви маєте битися самі.

На вашу думку, чого боїться Путін? Якого військового сценарію бояться у Кремлі?

Це дуже хороше запитання. Очевидно, він боїться будь-чого, що може послабити його владу всередині Росії. Тому найбільша його слабкість - це олігархи. І Україна має докласти зусиль, аби олігархам навколо Путіна було справді непереливки. Бо це послабить його владу. Не думаю, що його лякає військовий бік питання, проте він точно боїться втратити свої позиції в Росії, втратити владу. Тож треба, аби всі навколо Путіна кричали від болю - це те, що нам треба робити: докласти зусиль, аби олігархи не могли мати статків ніде в світі, крім Росії; аби їхні статки в інших країнах було конфісковано; аби їхні кораблі, їхні величні розкішні яхти було конфісковано і передано державі Україна; усе, що ми можемо зробити, це завдати шкоди цим людям навколо Путіна, які його підтримують. І це те, що має статися. Щодо їхніх компаній - якщо вони мають частки у підприєтсвах в інших країнах - це треба в них конфіскувати. ЄС та Америка можуть це зробити і повинні це зробити. Тож вони не можуть завдати шкоди Путіну інакше, ніж через інших людей.

Щиро вам вдячний пане полковнику! Боже бережи королеву!

І, Боже, бережи Україну!

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.